Номер провадження: 11-кп/813/1963/23
Справа № 946/4737/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023166150000410 від 27 березня 2023 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, українки, громадянки України, освіта середня, незаміжньої, осіб на піклуванні немає, мешканки АДРЕСА_1 ., раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2023 року ОСОБА_8 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винної з потерпілим на підставі ст.46 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023166150000410 від 27 березня 2023 року відносно ОСОБА_8 - закрито на підставі п1) ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Скасований арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2023 року.
Автомобіль марки «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 повернутий ОСОБА_8 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 9799 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять грн.).
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу в частині стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат в сумі 9799 грн. на користь держави та постановити нову ухвалу, якою процесуальні витрати на залученні експертів віднести на рахунок держави.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що положення ч.1 ст.126 КПК про те, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, не можуть бути підставою для стягнення процесуальних витрат при закритті провадження на підставі п.1) ч.2 ст.284 КПК у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, оскільки вказана норма лише регулює порядок вирішення питання щодо процесуальних витрат та не встановлює, в яких саме випадках ці процесуальні витрати можуть бути стягнуті з обвинуваченого, тобто не встановлює підстави для такого стягнення.
Однією з підстав для стягнення витрат на залучення експерта, які встановлені у ч.2 ст.124 КПК України є ухвалення обвинувального вироку. Згадування у ч.1 ст.126 КПК такого судового рішення як ухвала, пов'язане з можливістю вирішення питання щодо процесуальних витрат ухвалою вже після ухвалення обвинувального вироку, у якому це питання не було вирішено.
Вказаний висновок відповідає висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що викладений у постанові від 12.09.2022 по справі №203/241/17, згідно якому зазначено, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Позиція учасників апеляційного провадження у в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обвинувачена ОСОБА_8 надала до апеляційного суду заяву, в якій просила розглянути апеляційну скаргу без її участі та без участі захисника, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється висновок суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винної з потерпілим на підставі ст.46 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п1) ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджував про те, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з ОСОБА_8 процесуальні витрати в сумі 9799 грн. на користь держави.
За результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає вказані твердження захисника безпідставними з огляду на таке.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, вказала на те, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 46 КК України, передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За змістом положень ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням, в якому просила звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілим.
Установивши, що ОСОБА_8 з потерпілим примирилися та вона повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, суд першої інстанції задовольнив подане клопотання, та звільнив ОСОБА_8 , на підставі ст.46 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закрив кримінальне провадження згідно з п.1) ч. 2 ст. 284 КПК України.
При цьому, у кримінальному провадженні були проведені дві судові автотехнічні експертизи та судова транспортно-трасологічна експертиза, витрати на які, згідно довідок, склали 9799 гривень.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою. Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Апеляційний суд констатує, що у даному випадку, кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 було закрито на нереабілітуючій підставі.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для сплати ОСОБА_8 процесуальних витрат, оскільки закриття кримінального провадження щодо неї на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що викладена у постанові від 12.09.2022 по справі №203/241/17, є невмотивованими, оскільки в ньому зазначено про вирішення питання щодо процесуальних витрат, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_8 на користь держави процесуальних витрати в сумі 9799 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять грн.).
Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржене судове рішення без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2023 року, якою обвинувачену ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винної з потерпілим на підставі ст.46 КК України та кримінальне провадження відносно неї закрито на підставі п1) ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3