Номер провадження: 11-кп/813/1543/23
Справа № 496/2594/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023167250000004 від 08 січня 2023 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, середня освіта, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.358; ч.4 ст.358 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.358; ч.4 ст.358 КК України та йому призначено покарання:
за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України, від відбування призначеного покарання звільнений з випробуванням на іспитовий строк 1 рік з покладанням обов'язків, передбачених пунктами 1), 2) ч.1, п.2) ч.3 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання стосовно процесуальних витрат, речових доказів та із заходами забезпечення кримінального провадження.
Оскарженим вироком встановлено, що ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним про «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №340 від 08.05.1993 року, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія з метою його подальшого використання, у вересні 2021 р., в невстановлений час за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за допомогою власного мобільного телефону в мережі «Інтернет», за допомогою пошукової строки зазначеного мобільного додатку, знайшов веб-сайт з зображеннями посвідчень водія та завантажив зображення посвідчення з відкритою категорією «В». Після чого, ОСОБА_8 , за допомогою комп'ютера замінив данні на завантаженому посвідченні на свої, включаючи анкетні данні, фотокартку та вигадану серію документу і роздрукував його на принтері. В подальшому ОСОБА_8 зберіг вказаний підроблений документ для майбутнього використання.
08 січня 2023 року, близько 08 години 40 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Маzdа 323», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі «Київ-Одеса», на 452 км., був зупинений інспектором 1-го взводу, 6-ї роти, 2-го батальйону, полку УПП в Одеській області ОСОБА_10 , у зв'язку зі здійсненням фільтраційних заходів на блок-посту.
На вимогу співробітника УПП в Одеській області, ОСОБА_8 , діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 на його ім'я є підробленим, оскільки не отримував його в порядку, встановленому «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженому Постановою Кабінету міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, пред'явив інспектору УПП ОСОБА_10 , завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто використав завідомо підроблений документ.
Згідно висновку експерта Одеського НДЕКЦ № СЕ-19/116-23/563-ДД від 31.01.2023, бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_8 , не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Дії ОСОБА_8 були кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст.358 КК України, як: підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок в частині призначення покарання, а саме:
1.кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.358 КК України як підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем;
2.призначити ОСОБА_8 покарання, із урахуванням вимог ст. 69-1 КК України, за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяця, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.70 ККУ шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 1 року 4 місяців обмеження волі;
3.згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.1), 2) ч.1, п.2) ч.3 ст.76 КК України;
4.в іншій частині вирок залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що санкція ч.4 ст.358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Так, за наявності обставин, передбачених ст.69-1 КК України, призначене максимальне покарання за ч.4 ст.358 КК України не може перевищувати 2 років обмеження волі (2 роки становить 24 місяці, 2/3 від 24 місяців становить 16 місяців, тобто 1 (один) рік та 4 (чотири) місяці.
Однак, суд призначив ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк, який перевищує дозволений ст.69-1 КК України строк - у розмірі 2 років.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (не застосував закон, який підлягає застосуванню) та призначив обвинуваченому більш суворе покарання, ніж передбачено ст.69-1 КК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.2), 4) ч.1 ст.413 КПК України є підставою для зміни оскаржуваного вироку.
Указані порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону є істотними, оскільки перешкодили суду першої інстанції ухвалити законе та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.358 КК України, а саме підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем.
Однак судом кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.358 КК України зазначена як підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
Тобто суд зазначив в кваліфікації дій ОСОБА_8 кваліфікуючі ознаки, які характерні не для посвідчення, а для іншого офіційного документа.
Позиція учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_9 та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.358; ч.4 ст.358 КК України, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, суд першої інстанції, зазначаючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.358 КК України, неправильно зазначив кваліфікуючі ознаки правопорушення.
Так, з оскарженого вироку убачається, що кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.358 КК України зазначена, як підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
Однак, відповідно до обвинувального акту дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.1 ст.358 КК України, а саме як підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог кримінального закону, при кваліфікації дій ОСОБА_8 , зазначив кваліфікуючі ознаки, які характерні не для посвідчення, а для іншого офіційного документа.
Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував положення ст.69-1 КК України.
Так, відповідно до ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Апеляційний суд констатує, що безумовною підставою для призначення покарання відповідно до цієї норми є встановлення трьох складових: 1) наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України; 2) відсутності обставин, що обтяжують покарання; 3) визнання обвинуваченим своєї вини.
Таким чином, положення статті 69-1 КК України застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у п. 1 частини першої ст. 66 КК України, та будь-яку з обставин, вказаних у п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Зі змісту оскарженого вироку убачається, що обвинувачений ОСОБА_8 під час досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358; ч.4 ст.358 КК України, що і стало підставою для розгляду даного кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.2 ст.381, ст.382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників удового провадження.
Крім того, суд першої інстанції визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 - щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції не встановив.
Разом з тим, під час судового розгляду не було встановлено обставин, передбачених п.2) ч.1 ст.66 КК України - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Під час апеляційного розгляду вказані обставини також не були встановлені.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає відсутніми обставини для застосування положення ст.69-1 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання.
Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання прокурора на постанову Верховного суду від 10.07.2018 у справі №148/1211/15-к, в якій зазначено лише щодо формулювання пункту 1 частини першої ст.66 КК України, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
В свою чергу, апеляційний суд, надаючи оцінку призначеного ОСОБА_8 покарання, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував, обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, не судимий, на психіатричному обліку не перебуває, та вважав, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі в межах ст. 358 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням конкретних обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що покарання, не пов'язане з ізоляцією обвинуваченого ОСОБА_8 від суспільства, із застосуванням положень статей 75, 76 КК України, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого.
Згідно з п.2) ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч.1 ст.408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до положень п.4) ч.1 ст.409 та п.3) ч.1 ст.413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме зазначив кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, які не відповідають змісту вчинених ОСОБА_8 дій, апеляційний суд вважає, що оскаржений вирок відносно ОСОБА_8 необхідно змінити.
Зазначена зміна вироку суду першої інстанції жодним чином не погіршує правового становища обвинуваченого ОСОБА_8 .
За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні.
Керуючись статтями 374, 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_9 - частково задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року відносно ОСОБА_8 - змінити.
Кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.358 КК України як підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4