ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.12.2023Справа № 910/14638/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45)
про стягнення 794 324,65 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" звернулось до Господарського суду міста Києва звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення 794 324,65 грн, з яких сума основного боргу - 707 455,47 грн, сума пені - 35 387,78 грн, інфляційні збитки - 35 106,10 грн, 3% річних - 16 075,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №879 від 01.10.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути вказану вище суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" залишено без руху.
28.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 відкрито провадження у справі №910/14638/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.09.2023 року була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 18.10.2023 року уповноваженій особі позивача та 17.10.2023 уповноваженій особі відповідача.
02.11.2023 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
- позивачем в повному обсязі не надано повного комплекту документів на товар, які передбачені пунктом 2.9 Договору, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості реалізувати поставлений товар;
- відповідач посилається на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військова агресія російської федерація проти України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (далі-постачальник) укладено договір № 879, відповідно до п.1.1 Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товари народного вжитку, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.2.1 Договору товар поставляється партіями. Номенклатура партії Товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням Сторін на підставі заявки Покупця на поставку відповідної партії Товару, надалі - «Заявка», і вказуються у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які є специфікацією у розумінні ст.266 Господарського кодексу України.
Доставка до місця поставки і приймання Товару (партії Товару) оплачується
Постачальником. Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних/ ТТН) на товар (п.п.2.6,2.7 Договору).
Згідно з п.2.4 Договору передбачено, що виставлення Постачальником Покупцеві
рахунку-фактури, приймання Покупцем відповідної партії Товару (підписання Сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних)) і подальша його оплата вважаються досягненням Сторонами згоди в частині номенклатури (предмета та асортименту), кількості, ціни.
Ціна на Товар, що поставляється Постачальником, є вільною відпускною на цей вид Товару і погоджується Сторонами у порядку, передбаченому п.п. 2.2-2.4 цього Договору. Зміна ціни, після її погодження із Покупцем у встановленому в Договорі порядку, без попередньої згоди Покупця не допускається (п.3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору визначено, покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки відповідної партії Товару, проте в будь-якому випадку, не раніше дати одержання повного комплекту документів на Товар (партію Товару), вказаного в п. 2.9 цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.
За прострочення оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі десяти відсотків від облікової ставки НБУ, чинної в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості поставленої партії Товару (п.7.4 Договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2017 (п. 9.1Договору).
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" укладено Додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились викласти п.3.5 Договору в наступній редакції :
«Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 30 (тридцяти)
календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачеві, але в будь-якому раз, не раніше від дати одержання повного комплекту документів на Товар (партію Товару), вказаного в п.2.9. цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок».
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" складено протокол погодження розбіжностей до Договору поставки №879, яким погодили зміни редакцій пунктів 1.1, 1.1.1, 4.3, 5.10, 7.5, 7.7, 7.8 Договору.
20.12.2019 між покупцем та постачальником укладено Додаткову угоду до Договору №879 від 01.10.2016, відповідно до якої сторони домовились викласти п.9.1 та п.9.4 в новій редакції.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною видаткової накладної № БТ - 000000781 від 20 липня 2022 року на загальну суму 74 986,20 грн; видаткової накладної № БТ - 000000254 від 01 серпня 2022 року на загальну суму 83 572,92 грн; видаткової накладної № БТ - 000001283 від 05 жовтня 2022 року на загальну суму 5 553,72 грн; видаткової накладної № БТ - 000000089 від 05 жовтня 2022 року на загальну суму 109 796,28 грн; видаткової накладної № БТ - 000001209 від 21.10.2022 року на загальну суму 132 172,72 грн; видаткової накладної № БТ - 000000775 від 16 листопада 2022 року на загальну суму 17 455,54 грн; видаткової накладної № БТ - 000002035 від 23 грудня 2022 року на загальну суму 80 332,20 грн; видаткової накладної №БТ - 000000878 від 16 січня 2023 року на загальну суму 222 873,12 грн.
Як вбачається з видаткових накладних, останні підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" без заперечень.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав, що позивачем не виконано умов договору щодо передачі відповідачу повного комплекту документів на Товар (партію Товару), які перелічені в п. 2.9 Договору. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості здійснювати вільний обіг (реалізацію) товару (неможливість здійснення роздрібного продажу в мережі власних магазинів), у зв'язку з чим відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що строк виконання зобов'язання з оплати товару сплив.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" посилається на індивідуальний сертифікат № 3000-22-0460 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної дії), які спричинені військовою агресією російської федерація проти України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 30 (тридцяти)
календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачеві, але в будь-якому раз, не раніше від дати одержання повного комплекту документів на Товар (партію Товару), вказаного в п.2.9. цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок (п.3.5 Договору).
На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, а свою чергу відповідачем отримано товар та підписано уповноваженим представником вищезазначені документи, та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА".
Як вбачається з акту звірки взаємних рахунків по стану за липень 2023, сторонами підтверджене сальдо по дебету, яке становило 707 755,47 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивач не виконав умови Договору та не надавав повний пакет документів на товар. Разом з тим, відповідач наголошує, що строк для виконання зобов'язання з оплати поставлено товару не настав.
Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить в момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних та/або ТТН) Покупцем (п.2.8 Договору).
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки матеріали справи містять спірні видаткові накладні на суму 707 755,47 грн та умовами Договору встановлено строк на оплату за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позивачем доведено заборгованість відповідача.
Відносно посилання відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які спричинені військовою агресією російської федерація проти України, суд зазначає наступне.
Сторони не несуть відповідальність за передбачені збитки, які можуть настати в результаті набуття законної сили актами держаних та місцевих органів вклади, що змінити чинне законодавство порівняно із тим, яке діяло на момент укладенні цього Договору, чи форс-мажорних обставин обставини за умови, якщо вказані обставини безпосередньо вплинули на виконання відповідною Стороною своїх договірних зобов'язань (п.7.6 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.
Таким чином, настання обставин непереборної сили, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань по сплаті за поставлений товар.
Відповідно до видаткових накладних, товар було поставлено відповідача в Київську область, Броварський район, село Квітневе.
Як зазначає відповідача, що 12.03.2023 відбулось потрапляння бойового снаряду в покрівлю центрального складу та призвело до його повного знищення.
Сертифікатом №3000-22-0460 від 25.07.2022, видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", засвідчені форс-мажорні обставини, які відбулись на території села Квітневе в Київській області. Разом з тим, вказаний сертифікат стосується зобов'язань щодо використання об'єкту оренди та прилеглої території складського комплексу для господарської діяльності.
Крім того, судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару у період з 20.07.2022 по 16.01.2023.
Таким чином, саме відповідач несе ризики втрати та пошкодження отриманого ним товару.
Окрім того матеріали справи не містять жодних доказів, які в вказували на факт втрати Товару внаслідок військових дій, який поставлений Позивачем по видаткових накладних, стягнення по яких є предметом розгляду у цій справі (відсутні відповідні акти, документи за результатами інвентаризацій і т.п.).
З огляду на вищевикладене твердження відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 35 387,78 грн, інфляційні збитки в розмірі 35 106,10 грн, 3% річних у розмірі 16 075,30 грн.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.4 договору, згідно із яким Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі десяти відсотків від облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 5% від вартості поставленої партії Товару (п. 4.2 Договору).
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивач заявив вимогу про стягнення пені у розмірі 35 387,78 грн, нараховану за періоди з 20.08.2022 до 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000000781); з 01.09.2022 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000000254); з 05.11.2022 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000000089); з 05.11.2023 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000001283); з 21.11.2022 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000001209); з 17.12.2022 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000000775); з 23.01.2023 по 08.09.2023 (№БТ000002035); з 16.02.2023 по 08.09.2023 (видаткова накладна №БТ000000878).
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Як вбачається з умов Договору, пеня нараховується від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Разом з тим, позивачем неправильно визначено періоди прострочення виконання зобов'язання, а тому необхідно зазначити наступне: період за видатковою накладною №БТ000002035 з 24.01.2023 по 08.09.2023 та за видатковою накладною №БТ000001209 з 22.11.2022 по 08.09.2023.
Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 35 387,78 грн, обмеженому 5% від суми поставленої продукції.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 Порядку).
Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.
Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що вони розраховані правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 35 106,10 грн, підлягають задоволенню.
Крім того, суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних дійшов висновку, що стягнення з відповідача суми 3 % річних становить 16 057,82 грн, у зв'язку із чим, позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПОУ 31405839) суму основного боргу - 707 455 (сімсот сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) 47 коп., суму пені - 35 387 (тридцять сім триста вісімдесят сім) грн. 78 коп., інфляційні збитки - 35 106 (тридцять п'ять сто шість) грн.10 коп., 3% річних - 16 057 (шістнадцять тисяч п'ятдесят сім) грн. 82 коп. та витрати по справі судового збору - 11 914 (одинадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 61 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.12.2023.
Суддя М.Є. Літвінова