ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023Справа № 910/13697/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»
про стягнення 7 901 304,60 грн,
Представники сторін:
від позивача: Мальцева Г.Ю.,
від відповідача: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості у розмірі 7 901 304,60 грн, обґрунтований порушенням відповідачем умов договору № 011211 від 01.12.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
11.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13697/23 та призначено підготовче засідання на 16.10.2023.
16.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13697/23 до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23.
Також 16.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В підготовче засідання 16.10.2023 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.11.2023.
В підготовче засідання 06.11.2023 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 06.11.2023 підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд зупинити провадження у даній справі до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23. Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Заслухавши думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд за результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23, дійшов висновку про відмову у задоволенні цього клопотання, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляду даного спору до набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23, а введений судом мораторій не впливає на розгляд судових справ, стороною яких є або може бути відповідач.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.12.2023, про що постановлено ухвалу від 06.11.2023, занесену до протоколу судового засідання.
В судове засідання 04.12.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв/клопотань до суду не подавав.
Представниця позивача в судовому засіданні 04.12.2023 подала заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, яку суд долучив до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.
Представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 04.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НФП «ЕЛЕТЕК ЛТД» (постачальник) укладено договір № 011211 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товари господарського значення, а саме електропобутові товари, комп'ютерну техніку (комп'ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, засоби для чищення) (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору товар постачається партіями. Номенклатура партії товару, його кількість та ціна встановлюються за домовленістю сторін на підставі заявки покупця на постачання відповідної партії товару та вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажених документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар (п. 2.7. Договору).
За умовами п. 2.8. Договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) покупцем. До моменту підписання покупцем відвантажувальних документів на товар всі ризики пов'язані з пошкодженням або втратою товару несе постачальник.
Відповідно до п. 2.9. Договору постачальник разом з товаром зобов'язується передати покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару; товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; податкову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного в супровідній документації, постачальник протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від покупця інформації про таку розбіжність повинен передати покупцеві розрахунок коригування податкової накладної (додаток № 2 до податкової накладної); видаткову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного у супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в Додатку № 1 до Договору); копію сертифіката відповідності на товар (за кожним найменуванням товару), а при подальших поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, які містять відомості про сертифікацію товару (номер сертифікату, термії його дії, орган видання), паспорт якості, санітарно-гігієнічний, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні для певного виду товару відповідно до законодавства України; інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару, інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, які вимагаються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2.10. Договору загальна кількість товару, поставленого постачальником покупцеві за цим договором, визначається виходячи з фактичної кількості поставленого товару.
Умовами п. 3.2. Договору визначено, що загальна сума цього Договору визначається виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцю товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами.
Як визначено в п. 3.5. Договору (у редакції додаткової угоди від 01.12.2011), покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачу, але у будь-якому разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного у п. 2.9. цього Договору.
Пунктом 3 додаткової угоди від 01.12.2011 до Договору передбачено, що покупець не рідше двох разів на місяць (станом на середину місяця та станом на кінець місяця) інформує постачальника про хід реалізації товару роздрібному споживачеві шляхом надсилання відповідної інформації факсом або електронною поштою.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012. Якщо жодна із сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації Договору, Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункти 9.1., 9.4. Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з 19.05.2022 по 02.05.2023 товар на загальну суму 11 517 622,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0001806 від 19.05.2022, № РН-0001948 від 31.05.2022, № РН-0003114 від 04.08.2022, № РН-0003186 від 09.08.2022, № РН-0003187 від 09.08.2022, № РН-0003314 від 16.08.2022, № РН-0003626 від 01.09.2022, № РН-0003713 від 06.09.2022, № РН-0003871 від 12.09.2022, № РН-0003929 від 13.09.2022, № РН-0004036 від 19.09.2022, № РН-0004121 від 22.09.2022, № РН-0004362 від 03.10.2022, № РН-0004388 від 03.10.2022, № РН-0004430 від 05.10.2022, № РН-0004760 від 20.10.2022, № РН-0004864 від 26.10.2022, № РН-0004933 від 28.10.2022, № РН-0005219 від 10.11.2022, № РН-0005437 від 21.11.2022, № РН-0005436 від 21.11.2022, № РН-0005552 від 24.11.2022, № РН-0005690 від 30.11.2022, № РН-0005763 від 02.12.2022, № РН-0006311 від 26.12.2022, № РН-0006473 від 29.12.2022, № РН-0006472 від 29.12.2022, № РН-0000333 від 16.01.2023, № РН-0000427 від 18.01.2023, № РН-0000432 від 18.01.2023, № РН-0000506 від 20.01.2023, № РН-0000531 від 23.01.2023, № РН-0000683 від 30.01.2023, № РН-0000762 від 01.02.2023, № РН-0000763 від 01.02.2023, № РН-0000821 від 02.02.2023, № РН-0001057 від 13.02.2023, № РН-0001058 від 13.02.2023, № РН-0001152 від 15.02.2023, № РН-0001153 від 15.02.2023, № РН-0001358 від 23.02.2023, № РН-0001390 від 24.02.2023, № РН-0001423 від 27.02.2023, № РН-0001424 від 27.02.2023, № РН-0001436 від 27.02.2023, № РН-0001437 від 27.02.2023, № РН-0001553 від 02.03.2023, № РН-0001587 від 03.03.2023, № РН-0001693 від 08.03.2023, № РН-0001757 від 10.03.2023, № РН-0001882 від 15.03.2023, № РН-0001883 від 15.03.2023, № РН-0001950 від 17.03.2023, № РН-0001992 від 20.03.2023, № РН-0001993 від 20.03.2023, № РН-0002029 від 21.03.2023, № РН-0002061 від 22.03.2023, № РН-0002147 від 27.03.2023, № РН-0002240 від 29.03.2023, № РН-0002241 від 29.03.2023, № РН-0002331 від 03.04.2023, № РН-0002492 від 07.04.2023, № РН-0002526 від 10.04.2023, № РН-0002560 від 11.04.2023, № РН-0002661 від 14.04.2023, № РН-0002705 від 17.04.2023, № РН-0002707 від 17.04.2023, № РН-0002773 від 19.04.2023, № РН-0002833 від 21.04.2023, № РН-0002899 від 25.04.2023, № РН-0002900 від 25.04.2023, № РН-0002901 від 25.04.2023, № РН-0002941 від 26.04.2023, № РН-0002998 від 28.04.2023, № РН-0003028 від 01.05.2023, № РН-0003063 від 02.05.2023, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, а також товарно-транспортними накладними.
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 190 511,12 грн, що вбачається із наданих позивачем виписок по рахунку за період з 05.04.2023 по 28.04.2023.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем протягом жовтня 2022 року по червень 2023 року здійснювалась реалізація поставленого позивачем товару роздрібному споживачу, підтвердженням чого є звіти та інформація відповідача, які надсилались позивачу електронною поштою. Вартість залишку нереалізованого товару станом на 30.04.2023 склала 1 255 567,70 грн.
01.05.2023 сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2023, яким визначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно з Договором товар становить 9 156 872,30 грн.
12.05.2023 позивач направив відповідачу претензію від 11.05.2023, у якій зазначив про те, що станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача складає 7 901 304,60 грн (9 156 872,30 грн вартості поставленого неоплаченого товару - 1 255 567,70 грн залишку нереалізованого товару), яку відповідачем отримано 18.05.2023.
Враховуючи, що відповідачем вказану вище претензію позивача залишено без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач, у свою чергу, проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що сторонами при укладанні Договору було погоджено відкладальну обставину щодо строків оплати за поставлений товар, а саме - дату отримання відповідачем повного комплекту документів на товар (партію товару), вказаного в п. 2.9. Договору. Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано разом із позовною заявою доказів, які б підтверджували отримання відповідачем разом із товаром визначеного п. 2.9. Договору комплекту документів, як і не надано доказів, які б підтверджували вчинення позивачем всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання таких доказів. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем умов п. 2.9. Договору, строк оплати відповідачем за поставлений позивачем товар не настав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 011211 від 01.12.2011 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, в період з травня 2022 року по травень 2023 року позивачем здійснювались поставки обумовленого Договором товару відповідачу, підтвердженням чого є підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких претензій та/або зауважень, а також повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за Договором.
При цьому, в матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем у квітні 2023 року здійснювались часткові оплати за поставлений позивачем за Договором товар.
В матеріалах справи міститься підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2023, яким зафіксовано, що станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 156 872,30 грн.
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.
В матеріалах справи наявні відповідні підтверджуючі документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), за якими у відповідача утворилася заборгованість.
Так, позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом заборгованість в розмірі 7 901 304,60 грн, яка розрахована як різниця між вартістю поставленого неоплаченого товару (9 156 872,30 грн) та залишком нереалізованого відповідачем товару (1 255 567,70 грн).
Суд встановив, що відповідач не заперечує факт поставки товару та розмір вказаної заборгованості, а лише вказує про ненастання строку оплати за поставлений товар, з огляду на ненадання позивачем передбачених п. 2.9 Договору поставки документів на товар.
Однак, суд не може погодитися із зазначеними доводами відповідача, з огляду на таке.
За приписами частин 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Обумовлений Договором товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними ним видатковими накладними. При цьому, умовами Договору не вимагається будь-яке письмове оформлення факту передання покупцю документів за переліком, визначеним п. 2.9. Договору.
Доказів існування спору між сторонами з приводу якості та кількості переданого товару матеріали справи не містять, як і не містять будь-яких доказів відмови відповідача від приймання товару або ж претензій останнього до позивача стосовно відсутності будь-яких документів на товар, які за умовами п. 2.9 Договору отримуються відповідачем під час отримання товару.
При цьому, суд взагалі ставить під сумнів доводи відповідача про те, що позивачем не було передано разом із партіями товарів відповідні документи на такі товари, визначені в п. 2.9. Договору поставки, оскільки відповідачем здійснювались часткові оплати за товар. При цьому, відповідач не конкретизує, за якими саме видатковими накладними позивач не здійснив передачу документів на товар.
Таким чином, оскільки як чинним законодавством (ч. 2 ст. 662 ЦК України), так і умовами Договору (п. 2.9) встановлено, що саме разом з товаром у момент поставки постачальник зобов'язаний надати покупцеві документи, визначені п. 2.9 Договору поставки, з огляду на відсутність будь-яких заперечень/зауважень як у видаткових накладних, так і після отримання товару, відповідачем не доведено наявності підстав для затримання оплати.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, суд дійшов висновку, що не здійснивши оплату поставленого позивачем та реалізованого відповідачем товару в повному обсязі, відповідач порушив умови Договору.
Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7 901 304,60 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (вул. Велика Васильківська, 45, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» (вул. Дегтярівська, 33А, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 21544678) заборгованість у розмірі 7 901 304 (сім мільйонів дев'ятсот одна тисяча триста чотири) гривні 60 коп. та судовий збір у розмірі 188 519 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) 57 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.12.2023.
Суддя Т.Ю. Трофименко