Номер провадження: 22-ц/813/5068/23
Справа № 509/4053/22
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради, об'єднана територіальна громада про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш, як п'ять років,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Таїровської селищної ради, об'єднана територіальна громада, в якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнати за нею право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами що розташований в АДРЕСА_1 на території Таїровської селищної ради, об'єднана територіальна громада, який відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами від 23.08.2002 року виданого на підставі рішення Таїровської селищної ради від 21.08.2002 року №242, належав померлому ОСОБА_2 .
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами що розташований на території Таїровської селищної ради, об'єднана територіальна громада. Вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України, оскільки проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З ОСОБА_2 вона постійно проживала однією сім'єю, починаючи з липня 1997 року року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час проживання однією сім'єю позивач приймала безпосередню участь за рахунок її особистих заощаджень у придбані спадкодавцем 07.07.1999 року недобудованого приватного будинку що зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 та у проведені капітального ремонту з подальшим введення цього будинку 09.08.2002 року в експлуатацію із переоформленням житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами спадкодавцем на спадкодавця 23.08.2002 рок, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку.
На даний час позивач вирішила належним чином оформити свої спадкові права на майно, отримала витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.02.2022 року за № 68400396 однак нотаріус рекомендував їй звернутися до суду для оформлення свого права на спадщинуу зв'язку з необхідністю встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2023 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Змінено черговість одержання ОСОБА_1 права на спадкування з четвертої черги за законом на першу чергу за законом. Визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами згідно із Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами смт. Таїрово від 23.08.2002 року виданого на підставі рішення Таїровської селищної ради від 21.08.2002 року №242, розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_2 .
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факт сумісного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше, як п'ять років.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами що розташований в АДРЕСА_1 .
Згідно із нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 07.07.1999 серії АВА 665871, гр. ОСОБА_3 продав гр. ОСОБА_2 незакінчений будуванням житловий будинок, готовністю 69% що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного незакінченого будівництва житлового будинку, готовністю 69%, розташованого на присадібній ділянці державного фонду розміром 0,06 га. Договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко Оленою Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за № 1523.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами смт. Таїрово від 23.08.2002 виданого на підставі рішення Таїровської селищної ради від 21.08.2002 року № 242, гр. ОСОБА_2 належить на праві приватної власності в цілому житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .
Згідно із Витягу з Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 09.08.2002 №496 «Про затвердження актів введення в експлуатацію житлових будинків», ОСОБА_2 вважається власником житлового будинку загальною площею 381,9 кв.м., житловлою - 125,0 кв.м. по АДРЕСА_1 . ж/м « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та прийнятим до експлуатації.
Відповідно до стор.11 паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , спадкодавець зареєстрований з 26.06.2009 року в АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач надала суду копії оригіналів квитанцій щодо сплати комунальних послуг по житловому будинку по АДРЕСА_1 за 2021 рік на загальну суму 9 942,35 грн., за 2020 рік на загальну суму 8 384,55 грн., за 2019 рік на загальну суму 5 221,56 грн.. та за 2009-2018 роки на загальну суму 4 650,19 грн.
Також позивач надала суду копії чеків за період з 25.10.2021 року по 12.11.2021 року, що підтверджують видатки з придбання ОСОБА_1 ліків необхідних для лікування ОСОБА_2 під час його захворення на короновірусну хворобу 2019 і перебування на лікуванні у КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» ОМР на загальну суму 36 507,75 грн.
На наданих до суду роздруках спільних фотографій, засвідчено факт їх спільного перебування під час свят у колі їх спільних друзів та родичів, що були зроблені у період їх спільного проживання та спільного ведення домогосподарства.
Згідно із декларації від 24.11.2020 року № 0001-АА49-М0А0 укладеного з лікарем-терапевтом ОСОБА_4 , лікар надає первинну медичну допомогу у якості «довіреної особи пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» вказаний ОСОБА_2 та його контактний номер.
Відповідно до Пенсійного посвідченя ОСОБА_2 від 17.05.1999 року № 138411, спадкодавцю призначено з 24.01.1999 року пенсію у розмірі 59.86 гривень.
Згідно із Довідки про причину смерті від 13.11.2021 року № 001711 наданої позивачу КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» ОМР причиною смерті ОСОБА_2 є «Короновірусна хвороба 2019.».
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть від 13.11.2021 № 001711 наданої позивачу КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» ОМР, засвідчено смерть ОСОБА_2 у «Міській клінічній інфекційній лікарні» у зв'язку з «гострою легено-серцевою недостатністю що настала в наслідок Короновірусної хвороби 2019, яка тривала 20 діб».
Згідно із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.11.2021 наданої позивачу Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), смерть ОСОБА_2 у віці 82 років, мало місце 12.11.2021 року, відповідний актовий запис № 15682.
Згідно із Договору-замовлення на «копання могили» від 16.11.2021 укладеного позивачем з Фізичною особою підприємецем ОСОБА_5 , предметом договору є надання послуг з копання могили для поховання померлого ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . За копання могили ОСОБА_1 сплатила 1 675,00 грн.
Відповідно до Договору-замовлення з «Оформления необхідних документів, організація і проведення похороного ритуалу» від 16.11.2021, укладеного позивачем з Фізичною особою підприємець ОСОБА_5 , предметом договору є оформлення необхідних документів, організація і проведення похороного ритуалу у відношенні до померлого ОСОБА_2 , Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . За здійснення поховання спадкодавця ОСОБА_1 сплатила 50 260,00 грн.
Всі наявні докази, на думку суду першої інстанції, свідчать про те, що заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала з померлим ОСОБА_2 з липня 1997 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше ніж п'ять років, тому суд вважав, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років підлягає задоволенню в повному обсязі.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі №754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі №520/11160/18.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Апеляційний суд критично ставиться до таких доказів як квитанції за оплату комунальних послуг, оскільки аналіз копій квитанцій (а.с. 15-60) свідчить по те, що платником зазначений саме ОСОБА_2 .
Також колегія суддів не бере до уваги чеки на оплату придбання ліків на лікування ОСОБА_2 (а.с. 61-63), так як крім найменування лікарських засобів та сплати не можна встановити кому призначалось таке лікування.
Фотографії, які надані стороною позивача до позовної заяви у якості доказів, також оцінюються судом критично, так як не містить дати їх створення. Таку інформацію про дату і час містить лише дві фотографії (а.с. 69, 72), що не є достатнім для підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Крім того позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.2зворот).
Сам факт організації поховання та замовлення ритуальних послуг не свідчить про факт проживання однією сім'єю протягом п'яти років до дня відкриття спадщини
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу достовірності, допустимості та достатності доказів з метою реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Надавши належну правову оцінку наданим позивачкою доказам на підтвердження її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, врахувавши факт реєстрації зазначених осіб за різними адресами, недоведеність існування спільного побуту та бюджету, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю, а отже у відсутності підстав для виникнення права, передбаченого статтею 1264 ЦК України.
Додатково колегія суддів зауважує, що у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, яке відбулось 15 листопада 2023 року, адвокат Гайдай О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначив, що у спадкодавця ОСОБА_2 є діти. Доказів наявності дітей спадкодавця ОСОБА_2 представником позивача не надано.
Проте апеляційний суд все ж таки вважає за необхідне звернути увагу, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Таким чином, у разі наявності інших спадкоємців після смерті спадкодавця ОСОБА_2 такі повинні бути залучені у справі у якості відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш, як п'ять років, у зв'язку із недоведеністю, а тому похідні позовні вимоги про змінення черговості та визнання права не спадщину за законом також не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2023 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради, об'єднана територіальна громада про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш, як п'ять років, змінення черговості та визнання права на спадщину за законом - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
С.М. Сегеда