Номер провадження: 22-ц/813/3110/23
Справа № 521/18225/20
Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 06.12.2010 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі Договору надання банківських послуг було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі , зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу було надано у користування кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12 000,00 грн. При цьому щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.2.3, п. 2.1.2.4 Договору. Таким чином банк вважає, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язання за Договором не виконав, не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 05.10.2020 року має заборгованість 30 276,03 грн., з яких: 26349,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т. ч. 0,00 грн. -заборгованість за поточним тілом кредиту; 26 349,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3 926,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. -нараховано комісії.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
26 липня 2021 року представник відповідача - адвокат Попова О.А. звернулася до суду з відзивом на позов, згідно якого зазначила, що відповідачка позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не визнає та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на позовну заяву вмотивований тим, що ОСОБА_1 стала жертвою шахраїв, які відновили собі її сім-карту, що була прив'язана до картки ПриватБанку та заволоділи доступом до онлайн банкінгу «Приват 24», внаслідок чого невідомі особи зняли залишок з карти відповідачки 5918,38 грн. та оформили послугу «Миттєва розстрочка» п'ять разів на загальну суму 15 302,3 грн., на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором, які просить стягнути позивач.
У свою чергу, відповідачка здійснила всі необхідні заходи, які передбачені в даному випадку, щодо доведення своєї непричетності до здійснення зазначених дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя.
При цьому, 30.11.2019 року гроші зі своєї картки відповідачка не знімала, п'ять послуг «Миттєва розстрочка» не оформлювала, через додатки Приват24 і телефон також нічого не оформлювала, картку не втрачала, пін-код нікому не передавала, дзвінків і смс від незнайомих людей не отримувала, відразу коли їй стало відомо про несанкціоноване списання грошей з картки відповідачка звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» для з'ясування питання щодо зняття з її картки значної суми коштів без її розпорядження, а також звернулася до органів поліції з приводу шахрайських дій, проведених за її карткою.
Таким чином, у зв'язку з тим, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням, вона не повинна нести відповідальності за такі операції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні заяви.
Сповіщення сторін та заяви сторін.
Про судове засідання, призначене на 15 листопада 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
15 листопада 2023 року о 12:07 год оголошено повітряну тривогу в Одеській області, тому за наявної явки (у судове засідання з'явився лише представник відповідача - Попова А.О.) колегією суддів оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги.
Однак після закінчення повітряної тривоги до зали судового засідання ніхто не з'явився, а від адвоката Попової А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Враховуючи, що представник АТ КБ «ПриватБанк» не прибув до зали судового засідання як до початку оголошення сигналу повітряної тривоги, так і після неї, жодних клопотань про відкладення не надходило, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 листопада 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №б/н та отримано картку із встановленим кредитним лімітом, який в подальшому був збільшений до 12 000,00 гривень, що підтверджується анкетою заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
30 листопада 2019 року внаслідок дій третіх осіб з картки ОСОБА_1 було знято кредитні кошти в розмірі 5918,38 грн. та одночасно зі зняттям коштів без відома відповідачки невстановленими особами було оформлено послугу «Миттєва розстрочка» п'ять разів на загальну суму 15302,3 грн. (30.11.2019 в розмірі 3901,30 грн.; 30.11.2019 в розмірі 1799,20 грн.; 30.11.2019 в розмірі 3901,30 грн.; 30.11.2019 в розмірі 1799,20 грн.; 30.11.2019 в розмірі 3901,30 грн.), на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором, що підтверджено випискою по рахунку.
30 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомила про вказані обставини позивача за телефоном гарячої лінії «3700» та через день, враховуючи вихідні дні, звернулась до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк», в якому отримала виписку за своєю картою/рахунком, зробила з співробітником Банку запит на звіт з УБКІ та встановила викрадення коштів.
Через декілька днів у відповідь на заяву ОСОБА_1 в телефонному режимі представники АТ КБ «ПриватБанк» повідомили, що від імені ОСОБА_1 за допомогою телефону з використанням функції Pay Pass та даних її картки 30 листопада 2019 року було здійснено дві покупки в магазині Золотий Вік за адресою: м. Кривий Ріг, Мікрорайон 5 Зарічний 11к . на суми: 13793 грн о 20:13 год., та 11999 грн о 20:39 год., що також підтверджується наданими копіями квитанцій з Приват24.
01 грудня 2019 року та 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в поліцію (Хмельницький ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській обл.) з заявою щодо вчинення шахрайських дій, що підтверджується показаннями свідків та протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.12.2019 року.
На підставі заяви ОСОБА_1 02 грудня 2019 року були внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України за №12019161470001609 щодо невідомої особи, яка 30 листопада 2019 року шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, які знаходились на рахунку ОСОБА_1 в Банку «ПриватБанк» в сумі 21263 гривні, крім того скориставшись її персональними даними, оформила кредит в ТОВ «Качай гроші» на суму 5000 гривень, в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 4754,32 гривні, ТОВ «Дінеро» на суму 11 199 гривень, ТОВ «УкрПозика» на суму 11376 гривень. Загальна сума матеріальної шкоди складає 53583,32 гривні.
Згідно із повідомлення про початок досудового розслідування від 02.12.2019 за дорученням начальника СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Ковальова С.О. розпочато кримінальне провадження відомості, про яке внесені до ЄРДР №12019161470001609 02.12.2019 слідчим СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Стояновим О.О. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою, що підтверджується протоколом допиту потерпілого від 03.12.2019 року.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що додатково 04 грудня 2019 відповідачка письмово звернулася з заявами в АТ КБ «ПриватБанк», які були направлені цінними листами на три адреси: 1) м Київ, вул. Грушевського, 1Д; 2) м Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; 3) м. Одеса, вул. Успенська, 22 , в яких повідомила про шахрайські дії, вчинені невідомими особами, які скориставшись її персональними даними оформили кредити та зняли грошові кошти з картки, та просила Службу безпеки АТ КБ «ПриватБанк» провести внутрішнє розслідування з приводу зняття готівки з карти ПриватБанку та оформлення послуг «Миттєва розстрочка» від її імені шахрайським шляхом та прийняти відповідні міри.
З наданих до суду витребуваних документів вбачається, що 30 листопада 2019 року о 18:38:32 за усною заявою особи, яка зателефонувала до Контакт-центру оператора лайфселл з іншого абонентського номеру НОМЕР_1 , відрекомендувалася абонентом за номером НОМЕР_2 та повідомила про втрату SIM-картки за номером НОМЕР_2 відбулось блокування за вказаним абонентським номером.
Також ТОВ «лайфселл» повідомив, що заміна (отримання нової) SIM-картки за номером НОМЕР_2 відбулась 30.11.2019 о 19:25:14 в магазині дилера ТОВ «лайфселл» за адресою: м. Кривий Ріг, 5-й Зарічний мікрорайон, 11к, Торговий комплекс «Терра» (найменування дилера - ТОВ «МАКСТЕЛС»). ТОВ «лайфселл» повідомив, що персональні дані особи, яка отримала SIM-картку за абонентським номером НОМЕР_2 не фіксувалися та у ТОВ «Лайфселл» відсутні.
При цьому, у судовому засіданні відповідачка, допитана як свідок, та свідок ОСОБА_2 надали показання, що ОСОБА_1 не здійснювала 30 листопада 2019 блокування своєї картки та в цей час перебувала в м. Одесі, а саме відвідували виставу в театрі, що також підтверджується наявними в матеріалах справи квитками.
01 грудня 2019 року відповідачка звернулася до мобільного оператора лайфселл, відновила свою сім-карту (номер НОМЕР_3 ) та прив'язала вказаний номер до паспорту.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що до несанкціонованого списання коштів з картки відповідачки, останньою за допомогою кратки «Універсальна» була оформлена послуга «Оплата частинами» на суму 14 999,00 грн. від 15.10.2019 року. Заборгованість по Оплаті частинами ОСОБА_1 закрила достроково 12 грудня 2019 року, що вбачається з виписки наданої Банком. Окрім того, 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 було внесено на картку 6 100,00 грн., це залишок боргу, який рахувався за відповідачкою до 29.11.2019 та який вона використала раніше, що підтверджується квитанцію наданою відповідачкою та випискою наданою банком.
Враховуючи, що ОСОБА_1 повідомила Банк та правоохоронні органи за фактом незаконного використання її платіжної картки, зняття кредитних коштів та оформлення послуг «Миттєвої розстрочки» шахрайським шляхом та відкритого за цим фактом кримінального провадження, відповідачка звернулася з заявою (вих. №26/12/1 від 26.12.2019 року) в АТ «ПриватБанк» та просила призупинити нарахування відсотків по «Миттєвій розстрочці» НОМЕР_5 (3901,3 грн), та нарахування відсотків на карту «Універсальну» НОМЕР_4 (12 000грн).
Листом від 08.01.2020 №20.1.0.0.0/7-200103/1040 АТ КБ «ПриватБанк» відмовило ОСОБА_1 у задоволенні поданої заяви.
26 грудня 2019 року відповідачка в черговий раз подала заяву в АТ КБ «ПриватБанк» (вих. №26/12/2 від 26.12.2019), згідно із якої просила повідомити про результати розгляду її заяв від 04.12.2019 та результати проведення службового розслідування. Відомості про результат розгляду вказаних заяв у суду відсутні.
Згідно з випискою за договором наданої до позовної заяви позивачем вбачається, що з карти/рахунку ОСОБА_1 щомісячно нараховувались проценти на залишок на картковому рахунку як щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка».
Відповідно до пункту 1.1.2.1.11. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення банку за телефонами (безкоштовно) по Україні.
Згідно із пункту 1.1.2.1.19. Умов та правил, клієнт зобов'язаний негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення карти, стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб).
Пунктом 1.1.3.1.7. Умов та правил передбачено, що банк зобов'язаний в разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка ОСОБА_1 здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку, щодо доведення своєї непричетності до здійснення зазначених дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням положень пункту 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, АТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів, які б спростовували доводи відповідача про те, що банківською карткою 30 листопада 2019 року вона не користувалася, не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-коду нікому не повідомляла, та взагалі під час здійснення банківських операцій з картковим рахунком перебувала у місці їх вчинення.
Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13.05.2015, у якій зазначено, що відповідно до пунктів 6.7., 6.8. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 у справі №127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі №691/699/16-ц, від 02.09.2020 у справі №311/634/18-ц, від 05.04.2021 у справі №336/3989/19 вказану правову позицію підтримав.
Таким чином, судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що ОСОБА_1 , як користувачка картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з її карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка невідкладно повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів, та ураховуючи наявність кримінального провадження, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22.
У вказаній цивільній справі, ОСОБА_1 вчинила всі необхідні дії, передбачені законодавством, у випадку несанкціонованого користування банківською карткою невідомою особою.
У свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк» не довів обставин, що користувач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк