Номер провадження: 22-ц/813/278/23
Справа № 522/16885/15-ц
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
Представник АТ «Ощадбанк» звернувся 14 серпня 2015 року до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 , в якому, після уточнення вимог 21.06.2017 року просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 2465-н від 01 жовтня 2008 р. в розмірі 6 016 278,42 (шість мільйонів шістнадцять тисяч двісті сімдесят вісім гривень) 42 копійки, з яких:
прострочений основний борг по кредиту - 1 500 000,00 грн.;
прострочені проценти за користування кредитом - 1 801 602,62 грн.;
пеня за прострочений основний борг по кредиту за період за період з 01.08.2012 по 01.08.2015 - 864 992,94 грн.;
пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.08.2012 по 01.08.2015 - 1 033 620,25 грн.;
інфляційні втрати від прострочених сум по кредиту - 434 140,73 грн.;
інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 290 646,45 грн.;
3% річних від простроченої заборгованості по кредиту - 91 275,43 грн.,
звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 , має загальну площу 34,0 кв.м. і житлову площу 20,9 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та нежитлові підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 155,7 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.
Процесуальний рух справи:
у суді першої інстанції:
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11 червня 2019 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2465-н від 1 жовтня 2008 року в розмірі 6 016 278,42 грн звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34 кв.м, житловою площею 20,9 кв.м та нежитлові підвальні приміщення на АДРЕСА_2 загальною площею 155,7 кв.м, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та, як наслідок, права на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке реалізував зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією предмета іпотеки за рішенням суду шляхом проведення прилюдних торгів для погашення заборгованості за кредитом та процентами. Суд зазначив, що на 1 серпня 2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором складає 6 016 278,42 грн; ОСОБА_2 не надав доказів належного виконання ним кредитних зобов'язань та не спростував розмір заборгованості, зазначений у поданому банком розрахунку.
у суді апеляційної інстанції:
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 червня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
у суді касаційної інстанції:
Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені (які за відповідні періоди не були стягнутими), передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Такого висновку апеляційний суд дійшов без урахування висновку, викладеного у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, встановити, чи змінювало ПАТ «Ощадбанк» строк виконання основного зобов'язання, встановити дійсний розмір заборгованості за основним зобов'язанням, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що існує судове рішення у справі №2/1522/8461/11 про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, однак суд першої інстанції не витребував матеріали вказаної справи та не встановив дійсний розмір заборгованості.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано існування судового рішення у справі №2/1522/8461/11 про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру заборгованості.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 01 жовтня 2008 року ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 уклали договір відновлювальної кредитної лінії № 2465-н, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 1 500 000 грн зі сплатою 21,0% річних за користування кредитом з остаточним строком погашення до 1 жовтня 2018 року.
За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник зобов'язаний у відповідності до пункту 5.2 кредитного договору сплачувати банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу.
Пунктом 7.8 кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 10 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н. С. за № 1125. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1 .
Зі змісту пункту 1.1 вказаного іпотечного договору суди встановили, що предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором, а також процентів за користування кредитними ресурсами, а також неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат зі звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.
Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 02 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н. С. за № 1213. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за ним є нежитлові підвальні приміщення загальною площею 155,7 кв.м, розташовані на АДРЕСА_2 .
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору у нього виникла заборгованість за кредитом, розмір якої на 01 серпня 2015 року, на думку позивача, складає 6 016 278,42 грн, з яких: прострочений основний борг за кредитом - 1 500 000 грн; прострочені проценти за користування кредитом за період з 2 жовтня 2008 року до 31 липня 2015 року - 1 801 602,62 грн; пеня за прострочений основний борг за кредитом за період з 1 серпня 2012 року до 1 серпня 2015 року - 864 992,94 грн; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 1 серпня 2012 року до 1 серпня 2015 року - 1 033 620,25 грн; інфляційні втрати від прострочених сум за кредитом - 434 140,73 грн; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 290 646,45 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 91 275,43 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції Закону, чинній на час укладення іпотечних договорів) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Звертаючись із вказаним позовом, позивач зазначав про існування заборгованості за зобов'язанням у розмірі 6 016 278,42 грн, з яких: прострочений основний борг за кредитом - 1 500 000 грн; прострочені проценти за користування кредитом за період з 2 жовтня 2008 року до 31 липня 2015 року - 1 801 602,62 грн; пеня за прострочений основний борг за кредитом за період з 01 серпня 2012 року до 01 серпня 2015 року - 864 992,94 грн; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 1 серпня 2012 року до 1 серпня 2015 року - 1 033 620,25 грн; інфляційні втрати від прострочених сум за кредитом - 434 140,73 грн; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 290 646,45 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту -91 275,43 грн.
Вирішуючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен визначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»).
Частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Таким чином, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені (які за відповідні періоди не були стягнутими), передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Строк дії договору відновлюваної кредитної лінії, укладеного ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є «ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 , встановлений сторонами до 01 жовтня 2018 року.
Для перевірки обставин щодо існування дострокового стягнення за судовим рішення у справі №2/1522/8461/11 апеляційним судом витребовано матеріали справи.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 червня 2011 року позивач звертався до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 серпня 2014 року у справі №1522/8461/11 позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість у загальному розмірі 3 097 751,02 грн.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2014 року змінено. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до договору поруки № 2 до кредитного договору № 2465-н від 01.08.2008 року; з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до договору поруки № 1 до кредитного договору № 2465-н від 01.08.2008 року на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за кредитом - 1500000 грн., заборгованість по процентам - 1144849,28 грн., заборгованість за пенею по кредиту - 4936,65 грн., заборгованість за пенею по процентам - 47474,93 грн., а всього стягнути - 2697305,86 грн. В решті позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
Матеріали справи не містять дострокової позасудової вимоги кредитора до боржника, а тому достроковою вимогою вважається сама позовна заява, яка подана до суду 02 червня 2011 року.
Таким чином, 02 червня 2011 року банк використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У разі пред'явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, після 02 червня 2011 року позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти, а нарахуванню підлягали тільки 3% річних і інфляція на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Позовна заява у справі, яка переглядається, подана 14 серпня 2015 року, а тому право кредитора на нарахування 3% річних та інфляції обмежується трьома роками, які передували подачі такого позову (14 серпня 2012 року) і заявлені в межах позовних вимог становлять:
-91 275, 43 гривні - 3% річних;
-434 140,73 гривні - інфляційні витрати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно зменшити суму стягнення заборгованості до розміру 3 222 722, 02 гривень, яка складається з:
заборгованості за кредитом - 1500000 грн;
заборгованості по процентам - 1144849,28 грн;
заборгованості за пенею по кредиту - 4936,65 грн.;
заборгованості за пенею по процентам - 47474,93 грн;
стягнення 3% річних - 91 275, 43 грн;
інфляційні витрати - 434 140,73 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково (3 222 722, 02 гривень), що становить 54% (3 222 722, 02*100/6 016 278,42) від загальної ціни позову, а отже:
- з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадний Банк» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1973,16 гривень;
- з ПАТ «Ощадний Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2521,26 грн;
- з ПАТ «Ощадний Банк» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2521,26 грн;
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з 6 016 278, 42 гривень до 3 222 722, 02 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1973 гривні 16 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2521 гривні 26 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2521 гривні 26 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 листопада 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк