13.12.23
22-ц/812/1272/23
Справа номер 487/520/23 Головуючий суду першої інстанції - Притуляк І. О.
Провадження номер 22-ц/812/1272/23 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Мізунського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана через її представника ОСОБА_1 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року, ухвалене об 11 год 36 хв під головуванням судді Притуляк І. О. у приміщенні суду у м. Миколаєві, повний текст якого складено 11 жовтня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання іпотеки припиненою та зняття обтяження з нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду вищевказаний позов, який обґрунтовувала наступним.
Позивач вказувала, що 25 квітня 2006 року ОСОБА_3 та ВАТ «Кредитпромбанк» уклали кредитний договір №03/1/072/06-z зі строком виконання до 24 квітня 2011 року.
У цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банком та ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача, було укладено договір іпотеки №941, посвідчений приватним нотаріусом Машковою С. М., за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач стверджувала, що кредитні зобов'язання за договором були виконані у строк, встановлений договором. Претензій щодо несплати боргу Банк до позичальника не пред'являв.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_2 про те, що за відомостями Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду ОСОБА_3 в якості боржника не значився.
ІНФОРМАЦІЯ_1 діяльність ПАТ «Кредитпромбанк» припинена шляхом ліквідації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 .
Позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 .
Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину, позивач звернулася до нотаріуса, який повідомив її про існування заборони на відчуження зазначеної вище квартири.
Посилаючись на зазначені обставини, а також те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконав обов'язок щодо зняття обтяження з квартири, ОСОБА_2 просила визнати іпотеку такою, що припинена та зняти обтяження з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .
Позиція відповідача у суді першої інстанції
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що його повноваження щодо ПАТ «Кредитпромбанк» завершені з ліквідацією цього банку. На час процедури з ліквідації цієї фінансової установи відомості про наявність у ОСОБА_3 кредитних рахунків та кредитних зобов'язань перед банком були відсутні.
Фонд не є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» після його ліквідації, а тому будь-які вимоги до Фонду у цьому випадку є безпідставними.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначала, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 виконав всі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснював процедуру ліквідації ПАТ «Кредитпромбанк», мав вчинити дії з припинення іпотеки, однак цього не зробив. Тому, Фонд є належним відповідачем у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25 квітня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №03/1/072/06-z, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 18 000 доларів США зі сплатою 15 відсотків річних строком до 24 квітня 2011 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором ОСОБА_4 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» квартиру АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим 25 квітня 2006 року приватним нотаріусом Машковою С. М. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження №3141233 на відчуження вказаної квартири, а у Державному реєстрі іпотек обтяження під №3148113 щодо цієї ж квартири.
02 березня 2015 року постановою Правління Національного Банку України №151 ПАТ «Кредитпромбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №53 запроваджено тимчасову адміністрацію у цій фінансовій установі та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 діяльність ПАТ «Кредитпромбанк» припинена шляхом ліквідації.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4
14 грудня 2021 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .
За інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дати запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Кредитпромбанк» у Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду була відсутня інформація щодо позичальника ОСОБА_3 , а відповідно і щодо кредитного договору від 25 квітня 2006 року.
Згідно з даними Національного Банку України у «Звіті уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури ПАТ «Кредитпромбанк» від 21.05.2020 відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_3 .
Інформація з автоматизованої системи виконавчих проваджень свідчить про відсутність виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк».
З відповіді Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 14.08.2023 вбачається, що Департаментом відмовлено у здійсненні державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна без рішення суду з цього питання.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо припинення іпотеки
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов'язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов'язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки).
Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов'язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов'язання.
У справі, що переглядається:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов'язання за кредитним договором є виконаним, у зв'язку з чим припиняється й зобов'язання за іпотекою. Вважала Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним відповідачем за такими вимогами, оскільки під час ліквідації банку він мав звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування заборони на відчуження квартири у зв'язку з припиненням іпотеки.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином та ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і у примусовому порядку. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов'язання.
З урахуванням положень статей 599, 609 ЦК України, установлених у цій справі обставин: відсутності даних про наявність у ОСОБА_3 заборгованості за кредитними зобов'язаннями, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ «Кредитпромбанк») за кредитним договором від 25 квітня 2006 року №03/1/072/06-z, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 , існують підстави для висновку про припинення зобов'язань за кредитним договором, та як наслідок припинення права іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2006 року №941, який укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 .
Колегія суддів зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Кредитпромбанк», щодо якого 01 жовтня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.
Щодо встановлення факту припинення іпотеки
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить:
законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;
умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Ситуація, яка склалася у цій справі свідчить, що відсутня особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).
Апеляційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).
Тому суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №295/7291/20.
Згідно з ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У справі, що переглядається, з метою процесуальної економії, ефективного захисту порушених прав позивача, яка звернулася до суду з позовом у січні 2023 року, тобто до ухвалення Верховним Судом судового рішення від 13 вересня 2023 року, та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, суд апеляційної інстанції вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2006 року.
Суд акцентує увагу, що ця постанова є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального права.
Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана через її представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2006 року №941, який укладений між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк».
Скасувати запис про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна від 25 квітня 2006 року №3141233 та запис про іпотеку від 26 квітня 2006 року №3148113.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Серебрякова
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 13 грудня 2023 року.