Справа № 462/6184/23 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 22-ц/811/2824/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
в серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про видачу обмежувального припису.
В обгрунтування заяви вказує, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, який проживає у свого батька в с. Красне. Вказує, що після розірвання шлюбу вона потерпає від насильства зі сторони ОСОБА_3 , що виражається у психологічному насильстві, словесних образах, нецензурній лайці, приниженнях, погрозах фізичною розправою, залякуванні, контролі у пересуванні, переслідуванні та інших діяннях, у фізичному насильстві, а саме: ляпасах, стусанах, штовханнях, шарпаннях за волосся, заподіяннях тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Зазначає, що 30.06.2023 року ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спричинив їй легкі тілесні ушкодження внаслідок чого до ЄРДР внесено кримінальне провадження №12023142390000277 від 01.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Крім того, 18.07.2023 року та 28.07.2023 року ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , до якої виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Працівниками поліції були складені тимчасові заборонні приписи АА №337598 та АА №3337647 строком на 9 діб з накладенням зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборони на вхід та перебування в місці проживання та заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Вказує, що постановою Залізничного районного суду м.Львова від 08.08.2023 року у справі № 462/5611/23 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень в дохід держави, однак ОСОБА_3 надалі вчиняє насильство щодо заявниці, не зважає на заходи вжиті поліцією і судом, після кожного рішення суду він і надалі їй погрожує розправою. Зважаючи на це, заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_3 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я її та благополуччя дітей є дуже високою, і тому звертається до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією до кривдника виявились неефективними та не захистили її від насильства.
З наведених підстав просить видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покласти на нього обов'язки:
заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань менше ніж 500 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців;
заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців;
заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на шість місяців.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2023 року в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме проігноровано його основні засади, чим порушено норми міжнародного права, обов'язкові для застосування Україною, не застосовано ст. 53,56 Стамбульської конвенції, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стверджує, що суд помилково не взяв до уваги встановлений факт вчинення домашнього насильства відносно неї, посилаючись на те, що між сторонами мали місце поодинокі конфліктні ситуації, які не мають ознак домашнього насильства.
Вказує, що судом не взято до уваги ті обставини, що внаслідок подій, які мали місце 18.07.2023 року та 28.07.2023 року ОСОБА_3 чинився психологічний тиск на неї у вигляді нецензурної лайки та погроз обмеження її прав, що викликало побоювання за свою безпеку та безпеку дітей. Вважає, що всі дії ОСОБА_3 відносно неї не можуть бути кваліфіковані як конфлікт, оскільки носять явні ознаки насильства. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги постанови Залізничного районного суду м. Львова про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення домашнього насильства. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про видачу обмежувального припису задовольнити повністю,
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують одиничні конфліктні ситуації, які не є систематичними та такі не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 щодо заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 3502 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
За змістом ст. 3506 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування). Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, постраждалих від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються. (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
В пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті. Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України. Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством. У разі порушення кримінального провадження у зв'язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК України та КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 15 листопада 2022 року.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану 17.11.2006 року, серія НОМЕР_1 , та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису вбачається, що її колишнім чоловіком ОСОБА_3 вчиняється щодо неї домашнє насильство у психологічній та фізичній формі, що полягає у застосуванні фізичного насильства, залякуванні, принижуванні та образами нецензурними словами.
Матеріалами справи підтверджується, що 18 липня 2023 року стосовно ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис серія АА № 337598 строком на 9 діб з 23 год. 00 хв. 18 липня 2023 року до 23 год. 00 хв. 27 липня 2023 року, яким до кривдника застосовано заходи заборонного припису, а саме: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Крім цього, 28 липня 2023 року стосовно ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис серія АА № 337647 строком на 9 діб з 16 год. 00 хв. 28 липня 2023 року до 16 год. 00 хв. 06 серпня 2023 року, яким до кривдника застосовано заходи заборонного припису, а саме: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Матеріалами справи також підтверджується, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 08.08.2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 170 грн. Згідно даної постанови судом встановлено, що 18.07.2023 року, близько 21 год. 30 хв., по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , перебуваючи із ознаками алкогольного сп'яніння, погрожував фізичною розправою та виражався нецензурною лексикою в сторону колишньої дружини ОСОБА_1 , чим вчинив психологічне домашнє насильство.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 24.08.2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 170 грн. Згідно даної постанови судом встановлено, що 28.07.2023 року, о 14 год. 00 хв., за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , ображаючи її нецензурними словами, чим міг завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілої. За формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 28.07.2023 року (постраждала особа - ОСОБА_1 ) відповідно до якої поліцейським уповноваженого підрозділу визначено рівень небезпеки як «високий», терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_3 .
Крім цього, у провадженні ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження №12023142390000277 від 01.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Дане кримінальне провадження внесене в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , яка звернулась в поліцію із заявою, в якій вказала, що 30.06.2023 року ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , завдав їй удару правою рукою по обличчю в ділянці лівого ока, чим спричинив тілесні ушкодження.
Згідно висновка експерта №531 від 03.07.2023 року у ОСОБА_1 при обстеженні у ТП №1 м.Львова 30 червня 2023 року було діагностовано: «Забійна параорбітальна гематома зліва». На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілої виявлено синець на лівій половині обличчя, який утворився від дії тупого предмета, міг виникнути 30 червня 2023 року не виключено від удару кулаком і відноситься до легкого ступеня тяжкості.
Постановою про закриття кримінального провадження від 28.07.2023 року, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023142390000277 від 01 липня 2023 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 28.08.2023 скаргу ОСОБА_1 на постанову дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Цікало А.Д. від 28.07.2023 року про закриття кримінального провадження №12023142390000277 від 01.07.2023 року - задоволено, постанову дізнавача СД ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Цікало А.Д. від 28.07.2023 року про закриття кримінального провадження №12023142390000277 від 01.07.2023 року - скасовано.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами безспірно підтверджується, що ОСОБА_3 неодноразово вчинялось домашнє насильство щодо ОСОБА_1 , як фізичне, так психологічне насильство, що проявлялося в образах нецензурними словами, приниженні, застосуванні фізичної сили, нанесенні тілесних ушкоджень, що, на думку колегії суддів, безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції, відмовивши в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Судом не враховано, що фізичне та психологічне насильство, яке вчиняється ОСОБА_3 відносно його колишньої дружини, ОСОБА_1 , має тривалий систематичний характер, до нього двічі застосовувався терміновий заборонний припис, а саме, 18 липня 2023 року та 28 липня 2023 року, однак його поведінка не змінюється, домашнє насильство продовжується, що свідчить про наявність ризику його повторення, невідомо з якими наслідками для ОСОБА_1 .
Не враховано судом першої інстанції і того, що ОСОБА_3 двічі притягався до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 , як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки неодноразові факти звернення заявника до органів поліції за захистом від насильницьких дій, ігнорування заінтересованою особою застосованих працівниками поліції та судом до нього заходів впливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо заявника, дають суду підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до заявника психологічного та фізичного насильства.
Тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення заінтересованою особою і в подальшому психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, вчинення якого колегія суддів вважає вірогідним з огляду на поведінку кривдника, слід заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань менше ніж 100 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися та встановити строк дії обмежувального припису - 6 місяців, оскільки саме такий строк дії обмежувального припису в повній мірі відповідає характеру обставин, та в повній мірі захистить заявника від проявів домашнього насильства ОСОБА_3 , а також матиме належний ефект щодо нього самого з метою усвідомлення ним негативної поведінки та унеможливлення такої в майбутньому.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме:
заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань менше ніж 100 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців;
заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців;
заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на шість місяців.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк