Дата документу 11.12.2023 Справа № 317/1651/23
ОКРЕМА ДУМКА
судді Запорізького апеляційного суду
ОСОБА_1
по кримінальному провадженню
(єдиний унікальний №317/1651/23, провадження № 11-кп/807/1396/23)
стосовно ОСОБА_2 ,
на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2023 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» про застосування до засудженого ОСОБА_2 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, скасовано, постановлено нову ухвалу, якою подання ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» про застосування до засудженого ОСОБА_2 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, задоволено та звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 8 днів.
Керуючись положеннями ч.3 ст.375 КПК України, викладаю окрему думку щодо цього рішення Запорізького апеляційного суду.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
При цьому висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися також й на аналізі даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.
Відповідно до положень КВК України, основним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених є, зокрема, суспільно корисна праця.
Вважаю, що суд першої інстанції врахував зазначені вимоги закону та рекомендації, викладені в постанові Пленуму Верхового Суду України, детально проаналізував дані про особу засудженого ОСОБА_2 і його поведінку за весь час відбування покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що достатніх підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого немає.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_2 засуджений вироком Ленінського районного суду міста Астрахань рф за ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 КК рф до 9 років позбавлення волі з відбуванням покарання у ВТК суворого режиму. Зараховано в строк відбування покарання час утримання під вартою з 29 серпня 2016 року по 18 січня 2017 року.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року вищевказаний вирок приведений у відповідність із законодавством України, ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст.307 КК України до 9 років позбавлення волі. Зараховано засудженому в строк відбування покарання час його тримання під вартою з 29 серпня 2016 року по 18 січня 2017 року.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення засудженого з 29 серпня 2016 року по 09 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,
Початок строку: 19 січня 2017 року, кінець строку: 19 лютого 2025 року.
Таким чином, ОСОБА_2 відбуває покарання за умисний особливо тяжкий злочин, за вчинення якого Законом України про кримінальну відповідальність передбачено основне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років. Тобто, ОСОБА_2 визначене мінімальне покарання, передбачене законодавством України, за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Факт вчинення вказаного правопорушення та законність засудження сам ОСОБА_2 не заперечує.
Згідно з характеристикою, наданою ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» на засудженого ОСОБА_2 , останній в місцях позбавлення волі знаходиться з 30 серпня 2016 року. Під час тримання в слідчому ізоляторі м.Астрахані рф характеризувався негативно, за порушення вимог режиму тримання мав три стягнення правами начальника установи, які було погашено у встановленому законом порядку, заохочень не мав.
З 28 березня 2017 року відбував покарання у Виправній колонії №6 м.Астрахані рф, де характеризувався таким чином: мав два стягнення правами начальника установи, які було погашено у встановленому законом порядку, заохочень не мав.
З 03 січня 2020 року перебував у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарання (№4)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 26 січня 2020 року відбував покарання у Державній установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)», характеризувався позитивно, стягнень не мав, мав два заохочення правами начальника установи за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки.
З 08 грудня 2020 року відбуває покарання у Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)», характеризується таким чином: за порушення встановлених заборон має три стягнення, які погашені та зняті у встановленому законам порядку, сім разів заохочувався адміністрацією установи за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
На виробництві установи не працевлаштований, але на добровільних засадах без оплати праці виконує функції старшого днювального медичної частини установи, а саме: підтримує у належному санітарному стані визначену територію та приміщення, виконує разові завдання адміністрації установи, виконує ремонтні роботи, які не потребують кваліфікації (монтаж, демонтаж поверхонь стін, стелі, підлоги, фарбування, вапнування). Дані роботи виконує якісно та в строк, що є прикладом для інших засуджених установи.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, відносини підтримує із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Добре ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, в реалізації програм диференційованого виховного впливу до засуджених «Духовне відродження», «Підготовка до звільнення». Відвідує лекції культурно-масових заходів, пройшов курс підготовки до звільнення з БО «FREE ZONE».
Відповідно до ст.ст.110, 114 КВК України, підтримує соціально-корисні зв'язки з дружиною, дитиною та батьками. Стосунки доброзичливі.
Відповідно до ст. 126 КВК України, прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок. У 2021 році закінчив Державний навчальний заклад «Біленьківський навчальний центр №99» за професію «Стропальник 2-го розряду». У 2022 році закінчив Державний навчальний заклад «Біленьківський навчальний центр № 99» за професію «Швачка 2-го розряду». На теперішній час навчається у Державному навчальному закладі «Біленьківський навчальний центр №99» за професію «Оператор котельні 2-го розряду».
Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебуває. У скоєному злочині провину визнає та щиро розкаюється.
Разом з тим, згідно з наявними матеріалами, 06 січня 2021 року комісією ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» відмовлено у застосуванні ст.101 КВК України щодо засудженого.
25 лютого 2022 року комісією ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким за письмовою заявою засудженого.
24 листопада 2022 року комісією ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» знову відмовлено в умовно-достроковому звільненні засудженого.
Проте, менш ніж через чотири місяці виконуючий обов'язки начальника ДУ «Біленківська виправна колонія (№99)» звернувся до суду з вищевказаним поданням, обґрунтованість якого, з огляду на викладене, викликає сумніви.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення, на час розгляду вказаного подання засуджений ОСОБА_2 дійсно має 9 заохочень правами начальника установи. Разом з цим, останній мав 8 стягнень, а саме : 4 - догани, 1 - ДІЗО - 3 діб, та 3- попередження, які наразі зняті та погашені.
Згідно з довідкою, засуджений на виробництві колонії з 08 грудня 2020 року по лютий 2023 року не працював.
З урахуванням даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_2 за весь період знаходження у виправних установах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Навіть, не враховуючи період відбування засудженим покарання на території рф, він має три стягнення під час відбування покарання вже в ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» - 22 жовтня 2021 року, 11 лютого 2022 року, 19 травня 2022 року.
При цьому, проаналізувавши відомості з Довідки про заохочення та стягнення на засудженого під час виконання останнім покарання на території України (зокрема хронологію заохочень та стягнень), можна зробити висновок про нестабільність поведінки засудженого, оскільки після отримання заохочень він в подальшому допускав порушення, за які отримував стягнення.
Отже, поведінка засудженого за увесь час відбування покарання не була стабільно позитивною, окрім того, останній не працював на виробництві установи під час відбування покарання.
Доводи засудженого про те, що він не працював через відсутність виробництва в колонії, не підтверджуються матеріалами провадження. В самому поданні адміністрації установи про таке теж не йдеться.
В свою чергу, як вже зазначено вище, виходячи з положень ст.81 КК України, обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Сумлінне ставлення до праці, насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно корисній праці в одній із існуючих організаційно-правових форм (робота за наймом, участь у підприємництві, виконання роботи за цивільно-правовими договорами, індивідуальна праця). Причому засуджений займається трудовою діяльністю, яка схвалюється суспільством. Сумлінне ставлення до праці передбачає добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів, сплата податків та інших обов'язкових платежів. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшені кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищенні виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержанні правил охорони праці та техніки безпеки.
З огляду на викладене, виконання на добровільних засадах без оплати праці функцій старшого днювального медичної частини установи - підтримання у належному стані визначеної території та приміщення, виконання разових завдань адміністрації установи тощо (як про це зазначено в поданні), не може розцінюватись як сумлінне ставлення до праці.
Не може бути розцінене як сумлінне ставлення до праці і те, що засуджений під час відбування покарання закінчив професійні навчальні заклади та здобув професію, оскільки загально - освітнє і професійно - технічне навчання є лише одним із засобів виправлення і ресоціалізації засуджених (ч.3 ст.6 КВК України).
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про те, що засуджений ОСОБА_2 не довів своє виправлення, відповідають фактичним обставинам провадження.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, і жодні передбачені законом підстави для зміни чи скасування цієї ухвали на мою думку відсутні.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що необхідно було апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
11 грудня 2023 року
Суддя Запорізького
апеляційного суду ОСОБА_1