ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/2982/23 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М.
Провадження № 33/807/796/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Балкового Р.Л., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Балкового Р.Л. на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого статус внутрішньо-прерміщеної особи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 23.04.2023 року о 00-21 годин в м. Запоріжжя, Олександрівський район, по пр. Соборний біля буд. 92 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 , - адвокат Балковой Р.Л. вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом, він тільки в'язав барсетку у машині, а співробітники поліції склали на нього протокол про адміністративне правопорушення.
Тобто, сторона захисту наголошує, що самої зупинки транспортного засобу не було.
Матеріали справи не містять доказів руху і зупинки автомобіля.
Поряд з цим, апелянт вказує, що співробітники поліції безпідставно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння.
Просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити.
Щодо вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки постановою Запорізького апеляційного суду від 08.08.2023 року апеляційна скарга була повернута апелянту через недолучення договору про правову допомогу між ОСОБА_1 та захисником Балковим Р.Л.
Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є обґрунтованими, виходячи з принципу правовладдя, який визнається і діє в Україні (ст. 8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
Щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши захисника - адвоката Балкового Р.Л., який вважав постанову місцевого суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами.
В основу винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №047625 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 23.04.2023 року о 00-21 годин в м. Запоріжжя, Олександрівський район, по пр. Соборний біля буд. 92, керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений;
- направлення та акт огляду на стан сп'яніння (а.с.6-7), якими встановлено, що у ОСОБА_1 під час події працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду ОСОБА_1 відмовився;
- оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску (а.с.10), який містить відеозаписи з місця події та якими підтверджується інкриміновані ОСОБА_1 порушення ПДР України.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Суд відхиляє апеляційні доводи сторони захисту, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді першої інстанції, виходячи з наступного.
Зокрема, доводи про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом спростовані змістом досліджених відеозаписів, з яких вбачається, що транспортний засіб НОМЕР_1 перебуває з включеними двигуном та з включеним сигналом правого повороту. Під час спілкування, водій ОСОБА_1 не заперечував факту, що він здійснював керування автомобілем, відповідає, що здійснював рух додому. Тобто, ОСОБА_1 відповідав на запитання працівників поліції саме як водій автомобіля, який безпосередньо перед зверненням до нього керував транспортним засобом.
На пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, водій ОСОБА_1 відповів незгодою, що розцінюється, як порушення вимог п.2.5 ПДР України.
Таким чином, ОСОБА_1 під час події був водієм автомобіля та своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на те, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які безумовно свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд критично оцінює такі доводи апелянта про те, що у поліцейських були відсутні причини для зупинки автомобіля, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Вказані твердження жодним чином не впливають на висновки місцевого суду, які є правильними та обґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, внаслідок воєнної агресії рф, що в свою чергу висуває до правоохоронних органів додаткові повноваження для забезпечення безпеки порядку, зокрема перевірку документів та поверхневий огляд транспортних засобів. Особливо такі вимоги є актуальними на територіях, які вважаються прифронтовими, наприклад, як Запорізька область.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Балкового Р.Л. про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Балкового Р.Л., залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 331/2982/23