Дата документу 05.12.2023 Справа № 335/9432/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 335/9432/23 Головуючий у І інстанції: Воробйов А.В.
Провадження № 22-ц/807/2299/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Рузанни Робертівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Рузанни Робертівни, заінтересована особа - Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-
В С Т А Н О В И ЛА:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Р.Р. звернулись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України; заінтересована особа - Олександрівський ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є громадянами України. Не перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області у них народився син, якого заявники назвали ОСОБА_3 . Батьки бажають, щоб їх син мав прізвище батька - ОСОБА_4 .
Заявники зазначали, що не можуть зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану в зв'язку з тим, що у них немає документів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що підтверджують факт народження, а саме - документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження. Отримати такий документ неможливо, у зв'язку з тим, що діяльність державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв на тимчасово окупованій території України припинено.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Р.Р. просили суд
встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України; батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року заяву задоволено частково.
Встановлено факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, Україна, матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
Відомості про батька дитини зазначити в порядку частини 1 статті 135 СК України.
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Крім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Р.Р. про виправлення описки у вищезазначеному рішенні.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Р.Р. подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просять змінити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року. Просять зазначити в резолютивній частині рішення прізвище дитини « ОСОБА_6 », замість зазначеного судом першої інстанції « ОСОБА_4 ».
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки суд першої інстанції частково задовольнив заяву про встановлення факту народження дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, Україна, матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, а відомості про батька дитини суд ухвалив зазначити в порядку частини 1 статті 135 СК України, прізвище дитини також має бути зазначене за прізвищем матері - « ОСОБА_6 ».
При цьому, резолютивною частиною рішення порушено правила ч. 1 ст. 135 СК України, адже, відмовивши в задоволенні частини заяви про зазначення батьком дитини ОСОБА_2 , суд першої інстанції не повинен був зазначати й прізвища дитини « ОСОБА_4 ».
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
05 грудня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява Олександрівського ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи без участі представника Відділення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Кузеванова Р.Р. наполягала на задоволенні апеляційної скарги та зміні судового рішення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 46, 49), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає повною мірою.
Частково задовольняючи заяву у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 у м. Алчевську, Луганської області, Україна дитини чоловічої статі, проте, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не перебувають в зареєстрованому шлюбі, суд позбавлений можливості в межах розгляду даної цивільної справи встановити факт батьківства заявника ОСОБА_2 відносно дитини, а тому відомості про батька необхідно зазначити відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте наголошує, що в такому разі прізвище дитини має бути зазначене за прізвищем його матері - « ОСОБА_6 ».
Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та фактично зазначив прізвище дитини за прізвищем батька « ОСОБА_4 », що могло бути тільки в разі повного задоволення заяви.
Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії виписки медичного свідоцтва про народження №596 від 04 жовтня 2022 року, виданого закладом із назвою державна установа «Алчевський центр матері та дитини», 03 жовтня 2022 року громадянка ОСОБА_1 , о 17-40 год. народила дитину - хлопчика, вагою 3000 гр.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 09 грудня 1998 року Брянківським МВ УМВС України в Луганський області.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 04 березня 2017 року Старобільським РВ УДМС у Луганській області.
Відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 року № 75, територія міста Алчевськ Луганської області офіційно встановлений особливий правовий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Таким чином, отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки батьки та дитина знаходяться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі- ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996р., §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 року, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016 року, §142).
Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч., 2, 3, 4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 146, ч. 2 ст. 147 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Згідно з ч.1 ст.144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Згідно з ч.1 ст. 146 СК України ім'я дитини визначається за згодою батьків. Згідно з ч. 1 ст. 147 СК України по батькові дитини визначається за іменем батька.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про встановлення факту народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, Україна, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, а відомості про батька дитини суд ухвалив зазначити в порядку частини 1 статті 135 СК України, прізвище дитини також має бути зазначене за прізвищем матері - « ОСОБА_6 », а отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Р.Р. слід задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року у цій справі - змінити, зазначивши прізвище дитини - ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кузеванової Рузанни Робертівни - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року у цій справі - змінити,виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції:
«Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Алчевську Луганської області, Україна, матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13 грудня 2023 року.
Головуючий:
Судді: