ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9373/23 Справа № 206/1451/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Драгомерецької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми коштів , -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення коштів.
Позовну заяву мотивувала тим, що 14 червня 2018 року робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Соборної районної у місті Дніпрі ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За підсумками перевірки встановлено, що на земельній ділянці (орієнтовна площа під будівлею - 250 кв. м) за вказаною адресою знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівлі та споруди торгівельного комплексу, кафе загальною площею 465 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Вивчивши наявні документи, провівши візуальне обстеження, робоча група прийшла до висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, але в той же час звернула увагу на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням статей 125, 126 ЗК України. Це свідчить про протиправну поведінку відповідача та неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати.
Сума неотриманої орендної плати, яку зберіг у себе землекористувач за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, склала за період з 07.03.2016 року по 01.11.2018 року з врахуванням строку позовної давності -138 929,32 грн., тому Дніпровська міська рада просила суд стягнути з відповідача вказану суму.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідач жодного разу не зертався до міської ради з метою оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою,чим позбавив місцевий бюджет від отримання відповідного доходу.Суд послався на те, що відсутній витяг про нормативну грошову оцінку землі,а розрахунок здійснено на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Однак розмір суми коштів,який підлягає стягненю дорівнює сумі недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати.Тому проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є обов'язковою умовою для визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12 жовтня 2020 року, актовий запис № 935.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року зупинено апеляційне провадження у справі до вступу та залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості правонаступників відповідача - ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року скасовано. Позов представник до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми коштів та судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради суму збитків, завданих фактичним користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 138 929, 32 грн. та судовий збір по 2 618,47 грн. з кожного.
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року скасовано з тих підстав, що про час та місце розгляду справи не був належним чином повідомлений ОСОБА_3 , та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну каргу без задоволення. Посилався на те, що вимоги позивача не є договірними зобов'язаннями та не присуджені спадкодавцеві за його життя.
В судове засідання з'явилися представник Дніпровської міської ради- Дерило В.Г., представник ОСОБА_2 -адвокат Губа В.В., представник ОСОБА_3 -адвокат Рибіна І.В..
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про отримання повістки в електронному суді за електронними адресами їх представників, зазначені електронні адреси були ними вказані в їх клопотаннях. Крім того, в судовому засіданні в апеляційній інстанції їх представники підтвердили, що їх довірителі обізнані про час та місце розгляду справи (а.с. 239,243 т.3, а.с. 19, 26, 44-45 т.4).
Апеляційний суд вважає, що якщо сторона надала суду електронну адресу, то слід припустити, що вона бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на сторону обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Апеляційний суд виходить з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свою електронну адресу, але не користується чи не стежить за нею. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі №761/2006/20.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами. Позивачем самостійно визначено розмір зобов'язання за період з 07 березня 2016 року по 01 листопада 2018 року на загальну суму 138 929, 32 грн. шляхом арифметичного розрахунку, проте, доказів розроблення, погодження та затверджувалася нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, що у свою чергу, є необхідним для визначення розміру
недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою позивачем суду не надано. При цьому, в позовній заяві позивач не наводить суду належних обґрунтувань чи пояснень з посиланням на норми права або нормативні акти, щодо визначенням у розрахунках інших значень площі, які застосовувалися при визначенні розміру неотриманої орендної плати з розрахунку на одного землекористувача, виходячи з загальної площі 250 кв. м. Надана копія листа щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки не є належним і допустимим доказом та прямо суперечить ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», яким зазначено, що нормативно грошова оцінка встановлюється технічною документацією про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки.
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Суб'єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Рішенням міської ради від 14 липня 2004 року № 34/18 «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті» на виконавчі комітети районних у місті рад покладено забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель у місті. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами земельного законодавства.
При здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті, відповідно до покладених завдань, виконавчі комітети районних у місті рад здійснюють самоврядний контроль, зокрема, за: дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності, громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства земельного законодавства при користуванні земельними ділянками; дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації прав на землі в межах міста, які перебувають у власності територіальної громади міста, крім земель приватної та державної власності; своєчасним поверненням тимчасово зайнятих земельних ділянок та приведенням їх у стан, придатний для використання за призначенням.
14 червня 2018 робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Соборної районної у місті ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що відповідно до інформаційної довідки № 125855316 від 31 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 в наявності нерухоме майно - будівлі та споруди торгівельного комплексу: відповідно до технічного опису майна - загальна площа кафе 465 кв. м., ганки, вхід у підвал, кіоски, споруди, замощення тощо; власник будівлі - ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування ВВА № 696630 від 30 грудня 2003 року, реєстр № 3478.
Листом від 04 червня 2018 року до № 77/05-32 на ім'я ОСОБА_1 було направлено повідомлення про здійснення обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Власник, представник власника під час проведення зазначених дій був відсутній. Візуальним оглядом встановлено, що за зазначеною адресою - АДРЕСА_2 будівля кафе, по обидва боки розміщені капітальні прибудови - кіоски, в наявності вхід в підвальне приміщення (дані реєстру, вимірювання тощо) складає 250 м. кв.
Вивчивши наявні документи, як стверджує позивач, провівши візуальне обстеження група прийшла до висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, але в той же час - на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.
Звертаючись із зазначеним позовом, позивач обгрунтовував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , неправомірно користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не сплачував орендну плату за земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, чим спричинив збитки Дніпровськй міській раді при використанні земельної ділянки у вигляді неотримання доходу від орендної плати. Зазначене було виявлено при перевірці дотримання вимог земельного законодавства за користуванням та охороною земель в червні 2018 року та оформлено відповідним актом №30 від 14.06.2018 року.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору дарування ВВА №696630 від 30 грудня 2003 року нерухоме майно-будівлі та споруди торговельного комплексу (кафе загальною площею 465 м.кв,ганки, вхід у підвал, кіоски,споруди, замощення тощо), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєтру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 саме як фізична особа став власником на підставі договору дарування нежитлових приміщень, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності своєчасно сплачувати орендну плату.
Об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди торгівельного комплексу, кафе загальною площею 465 кв. м, що належать на праві власностіОСОБА_1 , знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , (орієнтовна площа під будівлею - 250 кв. м).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, оскільки належним чином оформлені документи на земельну ділянку відсутні.
За обставинами даної справи встановлено, що відповідач, як фізична особа, правомірно володів лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці. Проте з часу виникнення права власності на це нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно. Відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на укладення договору оренди з позивачем.
В апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що до позову надані всі документи, які є в розпорядженні позивача. Ніяких інших документів не має і він не може пояснити чи взагалі була сформована зазначена земельна ділянка. Однак, встановлено, що відповідач фактично користується земельною ділянкою, на якій збудовано кафе, без достатньої правової підстави, і яка перебуває у власності територіальної громади, що дає підстави для висновку про те, що за користування земельною ділянкою бездостатньої правової підставивін зобов'язаний повернути збережені кошти власнику земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц,близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15.
Не сплачуючи орендну плату за земельну ділянку, власник нерухомості фактично зберігає кошти та збільшує свій дохід за рахунок власника земельної ділянки, який втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Вина власника нерухомості у несплаті орендної плати не має значення, сам факт несплати коштів за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату власником земельної ділянки певної суми коштів.
Таким чином ОСОБА_1 фактично використовував земельну ділянку без належних підстав, тобто без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки -Дніпровській міській раді.
Згідно з актом № 17 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 01 листопада 2018 року сума заподіяних збитків ФОП ОСОБА_4 за період з 01.11.2015 року по 01.11.2018 року складає 155 414.80 грн. (а.с.28 т.1)
Зазначений акт затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1249 від 18 грудня 2018 року.
За інформацією департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради станом на 14 лютого 2018 року кошти до міського бюджету не надходили.
Відповідно до пункту 4 Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних
міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2019 року № 221, комісії надано повноваження щодо визначення суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.
Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з'ясування обставин.
Розмір суми коштів, заявлений до стягнення у цій справі, дорівнює розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов'язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на ній. Положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки.
Для розрахунку суми було взято лише площу земельної ділянки в межах об'єкту нерухомого майна, на якій розташована будівля кафе площею 250 кв. м,і якою користувався відповідач.
Відповідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 липня 2018 року № 18-4-0.38-1576/107-18 нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у разі комерційного використання в 2015 році-4716,28грн., в 2016 році-7796,97 грн., в 2017-2018 роках -6611,84 грн із застосуванням Кф=2,0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 року №489.(т. 1 а.с. 17-19).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначено, що для розрахунку орендної плати (по поверненню фактичним землекористувачем безпідставно збережених ним коштів) належними доказами для обґрунтування суми стягнення можуть бути: технічна документація на земельну ділянку, що підготовлена для оформлення договору оренди належною особою; довідка або витяг із Держземкадастру; висновок судової експертизи (в якому встановлено нормативну грошову оцінку). Водночас у постанові зазначено, що Велика Палата відступила від попереднього висновку Верховного Суду у складі КГС, що під час стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, посилання суду першої інстанції на ненадання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позову є необгрунтованим та не відповідає положенням частини другої статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель.
Таким чином довідка Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 липня 2018 року № 18-4-0.38-1576/107-18 про нормативно грошову оцінку 1 кв. м земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є належним та допустими доказом у справі. Враховуючи, що законодавством не визначена форма такої довідки, тому вона надається Держгеокадастром у довільній формі на підставі даних Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності (Порядок № 489).
Визначаючи розмір коштів, які підлягають поверненню, комісія з визначення розміру збитків керувалася постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.
Розрахунок суми орендної плати, яка не була сплачена відповідачем за відповідний період,здійснено на підставі акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Центральної районної у місті ради від 14 червня 2018 року з додатками, листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки та листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стан сплати земельного податку або орендної плати за землю.
Дніпровською міською радою на підставі довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 липня 2018 року № 18-4-0.38-1576/107-18 про нормативно грошову оцінку 1 кв. м земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строків позовної давності, здійснено перерахунок за період з 07 березня 2016 року по 01 листопада 2018 року та загальна сума безпідставно набутих коштів склала 138 929, 32 грн., виходячи із такого розрахунку за період 07.03.2016 - 31.12.2016:
250х7 796, 97х0, 03х299:365 = 47 903, 30 грн.
Сума коштів: 47 903, 30 грн.
Де : 250 - площа;
7 796, 97 - нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2016 р.;
0, 03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
299 - кількість днів у розрахунковому періоді;
365 - кількість днів у році.
Розрахунок суми коштів за період 01.01.2017 - 31.12.2017:
250х6 611, 84х0, 03 = 49 588, 80 грн.
Сума коштів: 49 588, 80 грн.
Де: 250-площа;
6 611, 84 - нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2017 р.,
0, 03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної.
Розрахунок суми коштів за період 01.01.2018 - 01.11.2018:
250х6 611,84х0, 03х305:365 = 41 437, 22 грн.
Сума коштів: 41 437, 22 грн.
Де: 6611, 84 -нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2018 р.;
0,03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошово, оцінки земельної ділянки;
305 - кількість днів у розрахунковому періоді;
365 - кількість днів у році.
Загальна сума коштів: 47 903, 30 + 49 588, 80 + 41 437, 22 = 138 929,32 грн.
Колегія суддів погоджується з наведеним позивачем розрахунком, який здійснено виходячи з цільового призначення спірної земельної ділянки, її розміру, ставок орендної плати за відповідні періоди. Зазначений розрахунок нічим не спростовується, іншого розрахунку сторонами не наведено. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума коштів.
Посилання на те, що в акті № 17 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 01 листопада 2018 року зазначено суб'єктом «ФОП ОСОБА_4 », а тому справа повинна розглядатися господарським судом є необґрунтованим.
Встановлено, що ОСОБА_1 саме як фізична особа став власником нежитлових приміщень, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.12.2003 року. Наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою для набуття в оренду земельних ділянок комунальної власності, а також у правовідносинах з користування земельними ділянками без укладення договору оренди. Крім того, наявність такого статусу не підтверджено, спадкоємці є фізичними особами. Зазначення в акті комісії ФОП ОСОБА_4 не є підставою вважати, що спір стосується господарських правовідносин, оскільки при обстеженні земельної ділянки під об'єктом нерухомості та складанні акту представники комісії не були допущені до нерухомого об'єкту та не мали документів щодо статусу його власника, що підтверджується відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №30 від 14 червня 2018 року, де зазначено власника нерухомого майна- ОСОБА_1 як фізичн особу. Тому відсутня юрисдикція господарського суду для розгляду цієї справи,спір судом першої інстанції правильно розглядався за правилами цивільного судочинства.
Розрахунок заборгованості проводиться в даному випадку за поясненнями представника позивача однаково, незалежно від статусу особи, яка не сплачує кошти за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чи то фізичної особи, чи то підприємця.
Доводи про те, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов'язковими при визначенні орендної плати, є безпідставними. Оскільки довідка Держгеокадастру поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанві від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 жовтня 2020 року, актовий запис № 935.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_1 є сини померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулися із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами копії спадкової справи № 02/2021, наданої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В..
Згідно частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виниклі правовідносини допускають правонаступництво.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Судом встановлено, що спадкова справа № 02/2021 після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена на підставі поданих заяв його синів, які є спадкоємцями: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався (а.с.11-25 т.2).
Таким чином, з урахуванням положень ст. 1268-1270 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не подали заяв до нотаріальної контори щодо відмови від спадщини, є законними спадкоємцями померлого ОСОБА_1 , його правонаступниками і щодо його обов”язків.
Отже, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є правонаступниками - ОСОБА_1 на користь позивача, підлягають стягненню зазначені грошові кошти.
Доводи про те, що ОСОБА_3 не отримав свідоцтво про право власності на спадщину, а тому не може нести відповідальність, не можуть бути підставою для його звільнення від виконання обов'язку спадкодавця. Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 ЦК України).
Апеляційний суд виходить із рівності часток спадкоємців,оскільки іншого матеріали справи не містять. Таким чином з кожного із спадкоємців підлягає стягненню по 69464,66грн., що не виходить за межі розміру частки кожного у спадщині (138 929,32 :2), виходячи із того, що до спадкового майна належить один із об'єктів нерухомого майна - будівлі та споруди торгівельного комплексу, кафе загальною площею 465 кв. м, що належали на праві власності ОСОБА_1 та яке збудовано на земельній ділянці без відповідних правових підстав.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як з правонаступників - ОСОБА_1 на користь позивачазбережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави по 69464,66 грн. з кожного.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Так як апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції ,то є підстави для зміни розподілу судових витрат.
При зверненні з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2083, 94 грн. та апеляційної скарги у розмірі 3153 грн., а всього 5236,94 грн. Таким чином з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору по 2 618,47 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст.368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 правонаступниками, якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради безпідставно набуті кошти в розмірі 138929,32 грн. по 69464,66 грн.(шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 66 коп.) з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір по 2 618,47 грн. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2023 року.
Судді: