ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9819/23 Справа № 201/6345/22 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Барильської А.П., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
07 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. У своїх позовних вимогах, з урахуванням уточнень просив:
1.Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради та КП «Міськзеленбуд», яка виразилася у нездійсненні дій щодо обстеження та видалення зелених насаджень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;
2.Зобов'язати Дніпропетровську міську раду здійснити заходи з благоустрою території земельної ділянки яка знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Романа Шухевича, 19, а саме догляд за зеленими насадженнями, які представляють собою аварійні дерев, обстеження та видалення аварійних дерев;
3 Стягнути з відповідачів на свою користь з відповідачів солідарно:
- заподіяну матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля (вартість ремонту автомобіля, з урахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, без урахування ПДВ на роботи) у розмірі 84 407,60 грн.:
- витрати на проведення оцінки транспортного засобу та визначення розміру матеріальної шкоди, в розмірі 3920 грн.:
- компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 40000 грн.;
- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.:
- витрати на сплату судового збору у розмірі 1283,28 грн.
Під час судових дебатів представник позивача відмовився від перших двох вимог, та заявив, що вимоги стосовно витрати на професійну правничу допомогу сторона позивача буде вирішувати протягом п'яти днів після розгляду справи шляхом подання окремої заяви та доказів в порядку абз.2 ч.8 ст.141 ЦПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 липня 2022 року авто (транспортний засіб) ОСОБА_1 було пошкоджене, а саме на нього впало дерево у дворі дому за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є власником автомобіля TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.05.2018 року. ОСОБА_1 викликав на місце інциденту працівників поліції та КП «Міськзеленбуд». Працівниками поліції був зафіксований факт пошкодження автомобіля в результаті падіння дерева, а працівниками КП «Міськзеленбуд» була здійснена вирізка дерева, яке пошкодило автомобіль. Факт пошкодження автомобіля ОСОБА_1 , в наслідок падіння дерева, зафіксовано працівниками поліції - Відділення поліції №6 Дніпропетровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 було надано лист від 22.07.2022 року №436/1848ж на його звернення від 20.07.2022 року, з якого вбачається, що питання щодо відшкодування шкоди повинно вирішуватись в порядку цивільно-правових відносин та цивільного судочинства. Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем повідомленням відділення поліції №6 Дніпровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.07.2022 року №436/1848ж за наслідками розгляду звернення Позивача та дружини Позивача - ОСОБА_2 щодо пошкодження автомобіля TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , висновком експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку №01/08/22 від 01.08.2022 року, показаннями свідків, фотознімки з місця події (том 1 а.с.1-8, 144-152).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 :
- заподіяну матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля (вартість ремонту автомобіля, з урахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, без урахування ПДВ на роботи) у розмірі 84 407,60 грн.(вісімдесят чотири тисячі чотириста сім гривень 60 копійок):
- витрати на проведення оцінки транспортного засобу та визначення розміру матеріальної шкоди, в розмірі 3920,00 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок):
- компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
- витрати на сплату судового збору у розмірі 1283,28 грн (тисяча двісті вісімдесят три гривні 28 копійок).
В задоволенні решти вимог - відмовлено (том 2 а.с.5-11).
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2023 року стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) (том 2 а.с.37-39).
Не погодившись із рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив, рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (том 2 а.с.47-57).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу належить автомобіль «TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.05.2018 року (а.с. 12).
Працівниками поліції був зафіксований факт пошкодження автомобіля в результаті падіння дерева, а працівниками КП «Міськзеленбуд» була здійснена вирізка дерева, яке пошкодило цей автомобіль. Факт пошкодження автомобіля ОСОБА_1 внаслідок падіння дерева, зафіксовано працівниками поліції - Відділення поліції №6 Дніпропетровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 було надано лист від 22.07.2022 року №436/1848ж на його звернення від 20.07.2022 року, з якого вбачається, що питання щодо відшкодування шкоди повинно вирішуватись в порядку цивільно-правових відносин та цивільного судочинства. Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем повідомленням відділення поліції №6 Дніпровського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.07.2022 року №436/1848ж за наслідками розгляду звернення Позивача та дружини Позивача - ОСОБА_2 щодо пошкодження автомобіля TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.46)
Висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку №01/08/22 від 01.08.2022 року встановлено розмір збитків, який складає 84 407,60 грн. (том 1 а.с.15-43).
За послуги експерта позивач, згідно рахунку №27/07 від 27.07.2022 року сплатив 3920,00 грн. (том 1 а.с.14).
З метою встановлення балансоутримувача зелених насаджень за адресою: 49064, м. Дніпро, вул. Романа Шухевича, буд. 19, позивачем через представника зроблені адвокатські запити до Дніпровської міської ради, до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, до КП «Міськзеленбуд», до КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.
08.08.2022 року вих.. №229 КП «МІСЬКЗЕЛЕНБУД» надіслав відповідь на адвокатський запит від 02.08.2022 року №0208/22, в якому вказав, що зелені насадження за адресою: АДРЕСА_2 не перебувають на балансі КП «МІСЬКЗЕЛЕНБУД» (том 1 а.с.51).
11.08.2022 року вих. № 3/5-830 Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради надіслав відповідь на адвокатський запит від 02.08.2022 року №0208/22, в якому вказав, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, що межі прибудинкової території за вказаною адресою не визначені, що прибудинкова територія та зелені насадження за вказаною адресою не перебувають на балансі КП «Міськзеленбуд», що рішень про передачу земельних ділянок за вказаною адресою у користування не виявлено. Також з вказаної відповіді встановлений факт того, що мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме громадянка ОСОБА_3 , зверталися з запитом щодо видалення дерев, обрізання гілок. На запит ОСОБА_3 . Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради надавалися відповіді про включення в графіки обстеження та видалення зелених насаджень за вказаною адресою, на 2019 рік, а потім на 2022 рік (том 1 а.с.52-53).
Факт падіння дерева на автомобіль та зазначений висновок сторони в судовому засіданні не оспорювали.
Під час розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка прибудинкової території багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , не належить жодній організації або приватним особам, а тому суд приходить до переконання, що вона перебуває у комунальній власності та належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. При цьому суд також враховує, що доказів, що ця прибудинкова територія та об'єкти благоустрою зокрема дерево, яке впало на згаданий автомобіль, перебувають на балансовому обліку будь-якої організації, відповідачами не надано.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із їх законності та доведеності.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з нормами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.
Позивачем доведено належними та допустимим доказами факт заподіяння матеріальної шкоди належному йому на праві власності згаданого вище транспортного засобу через падіння дерева, та розмір завданої шкоди, що не спростовано з боку відповідачів ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відшкодування позивачу збитків, завданих пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля внаслідок падіння на нього дерева на прибудинковій території багатоквартирного будинку у м. Дніпрі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка прибудинкової території багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , не належить жодній організації або приватним особам, а тому суд 1 інстанції дійшов до правильних переконань, що вона перебуває у комунальній власності та належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. При цьому суд також враховує, що доказів, що ця прибудинкова територія та об'єкти благоустрою зокрема дерево, яке впало на згаданий автомобіль, перебувають на балансовому обліку будь-якої організації, відповідачами не надано.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що не він повинен нести відповідальність за падіння дерева, проте такі доводи є голослівними та необґрунтованими.
Визначаючи особу, яка має нести відповідальність за нанесену шкоду, суд 1 інстанції правильно виходить з такого.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
За приписами п.п. 2, 3 ч.1 ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій.
Елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Згідно ч.2 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
Частиною 4 статті 28 вказаного Закону, унормовано, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Положеннями ч.7 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Змістом норм ст. 10, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», безпосереднє визначення балансоутримувача об'єктів благоустрою комунальної власності, до яких належить і проїжджа частина та її елементів належить до повноважень саме виконавчих органів місцевого самоврядування, які також мають здійснювати функції із забезпечення належного утримання та ремонту об'єктів благоустрою комунальної власності.
Окрім цього, приписи пункту 7 частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини 1 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вказують, що організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача в тому числі контроль за станом зелених насаджень належить до віддання виконавчого органу міської ради.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5. Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважений орган місцевого самоврядування, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою м. Дніпро, вул. Романа Шухевича, 19.
Проте, в даному випадку, враховуючи відсутність жодного розпорядження щодо передачі на баланс території за адресою АДРЕСА_1 , саме Дніпровська міська рада є відповідальною особою за стан зелених насаджень.
Посилання в апеляційній скарзі, що догляд за зеленими насадженнями повинен контролювати саме будинок, біля якого знаходилось дерево, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідних документів на підтвердження таких доводів апелянтом не надано.
Згідно з розділом 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Відповідно до пункту 9.1.11 Правил, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі). Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди, або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Покладаючи на Дніпровську міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, суд враховує, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на земельній ділянці, що віднесена до комунальної власності, тобто, його власником є територіальна громада міста, та виходить із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог ч.5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №200/22129/16-ц.
Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з положень статті 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У абзаці 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснення, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи наведені норми матеріального права, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, які вказують на те, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача на відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував положення статей 23, 1167 ЦК України та роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, викладені в пункті 9, та визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню у розмірі 10 000,00 грн., врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження майна, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині вимог.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи скаржника, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).
ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Оскільки рішення суду залишено без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: