ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2939/23 Справа № 177/858/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
представника цивільного
позивача ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції апеляційні скарги потерпілого, обвинуваченого, його захисника ОСОБА_8 та цивільного позивача ОСОБА_10 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року відносно ОСОБА_9 ,
В СТ А Н О В И Л А:
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого
визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Вирішено долю речових доказів. Стягнуто судові витрати.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду водія-електрика першого мінометного взводу мінометної батареї 120, у військовому званні «солдат», 09.12.2022 приблизно в 14 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ C180» реєстраційний номер НОМЕР_2 (Литовська реєстрація), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, в світлий час доби, рухався по мокрому дорожньому покриттю проїзної частині автошляху НОМЕР_3 (Кривий Ріг - Дніпро) з боку м. Кривий Ріг в напрямку м. Дніпро, неподалік АЗС «ОККО» у с. Широке, Криворізького району, Дніпропетровської області, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії порушив п. 2.9 а) ПДР України.
В цей час попереду, в попутному з ним напрямку, після виконання маневру розвороту, рухався автомобіль «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у крайній правій смузі, з увімкненим показником правого повороту, з метою заїзду до АЗС «ОККО», яка розташована в с. Широке, Криворізького району, Дніпропетровської області, в автомобілі якого на передньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Водій ОСОБА_9 керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ C180» реєстраційний номер НОМЕР_2 (Литовська реєстрація) не дотримуючись безпечної дистанції та безпечного інтервалу в момент виявлення ним автомобіля «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду нього, повинен був діяти відповідно до п.п. 1.5; 2.3 (б); 13.1 Правил дорожнього руху України. Однак водій ОСОБА_9 діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, шляхом несвоєчасного застосування ним гальмування, чим порушив вимоги п.п. 1.5; 2.3 (б); 12.3 Правил дорожнього руху України.
В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_9 допустив зіткнення передньою частиною, керованого ним автомобілю MERCEDES-BENZ C180» реєстраційний номер НОМЕР_2 (Литовська реєстрація) з задньою частиною автомобіля «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду нього в попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «FIAT DOBLO» ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому лівої сідничної кістки зі зміщенням, осадження м'яких тканин лівої гомілки, виявлені у нього ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, понад три тижні (21 доби).
Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
На вказане рішення подані апеляційні скарги
-обвинуваченим та його захисником ОСОБА_8 , є аналогічні за змістом, які просять вирок суду відносно ОСОБА_14 скасувати призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_14 , вважають що слідчим та прокурором порушенні вимоги ч. 7 ст. 469 КК України, а саме роз'яснення права на складання угоди про примирення. Також, вказує, що судовий розгляд проводився за відсутності потерпілого, якого не викликали на судові засідання. Також, сторони просять зарахувати, що ОСОБА_14 є військовослужбовцем та надалі бажає боронити цілісність України.
-потерпілим, який просив вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_14 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що слідчим та прокурором порушенні вимоги ч. 7 ст. 469 КК України. Також, зазначає, що суд першої інстанції не викликав його для участі в розгляді вказаної справи, що порушує його процесуальні права. Потерпілий наголошує, що хотів примиритись з обвинуваченим, але суд першої інстанції позбавив його цієї можливості.
-цивільного позивача ОСОБА_10 , просить вирок суду першої інстанції в частині вирішення його цивільного позову скасувати, направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд першої інстанції без наведених мотивів залишив його позов без розгляду. Зазначає, що суд жодного разу не викликав його для розгляду справи, що є порушенням його прав.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції виконанні не в повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, журналу судового засідання та технічного носія інформації звукозапису фіксації судового процесу, судовий розгляд відносно обвинуваченого ОСОБА_9 проведено за правилами положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Якщо, принаймні, одна з наведених обставин заперечується будь-ким із учасників судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Практикою Європейського суду з прав людини визнано і про це, вказано в рішенні від 15 липня 2010 року у справі «Руслан Яковенко проти України», що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.
Так, при проведенні судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 свою вину у скоєному визнав в повному обсязі, та на підтвердження його вини у вироку послався саме на ці показання обвинуваченого, згідно яких він підтвердив фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час судових засідань, жодного разу не викликався потерпілий ОСОБА_13 та не з'ясовувалась його думка з приводу спрощеного розгляду вказаної справи.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, безпідставно обмежився лише допитом обвинуваченого, належним чином не з'ясувавши думку потерпілого стосовно можливості розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, не роз'яснивши йому цих норм, та здійснив судовий розгляд у спрощеному порядку.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.10.2019 року (справа 234/437/16-к) неповідомлення судом першої інстанції потерпілого або його представника, не тільки порушує його права й порушує права сторони кримінального провадження підтримувати обвинувачення на загальних засадах КПК України.
Тобто факт здійснення судом першої інстанції судового провадження за відсутності потерпілого, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням і таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог КПК України, безпідставно залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_10 , якому завдано матеріальну шкоду в результаті неправомірних дій ОСОБА_9 .
З урахуванням викладеного вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_9 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги потерпілого, обвинуваченого, його захисника ОСОБА_8 та цивільного позивача ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року відносно ОСОБА_9 скасувати та направити кримінальне провадження на новий розгляд в суд першої інстанції .
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді