ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2023/23 Справа № 227/2469/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2023 року відносно ОСОБА_8 ,
В СТ А Н О В И Л А:
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Добропілля Добропільського району Донецької області, громадянина України, працюючого гірничим майстром дільниці РВР-1 ТДВ “Шата Білозерська”, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 4 т. 296, ч. 1 ст. 70 КК України остаточно до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Стягнуто з нього процесуальні витрати. Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 , в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576; Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622, вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом бойових припасів, за наступних обставин.
На початку 2019 року ОСОБА_8 обслуговував виклики працюючи в службі таксі. В цей момент надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_3 , куди ОСОБА_8 направився за клієнтом. З під'їзду даного будинку вийшов невідомий йому чоловік, при якому знаходилась велика дорожня сумка зеленого кольору. Дану сумку ОСОБА_8 помістив у багажне відділення свого автомобіля. В подальшому, вищевказаний чоловік забув дорожню сумку у багажному відділенні автомобіля. Приїхавши додому за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 оглянув залишену пасажиром сумку та виявив в ній поліетиленовий пакет, в якому знаходився замотаний в тканину білого кольору круглий предмет, який є корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1, поряд з яким знаходився уніфікований запал до ручних гранат типу УЗРГМ з кільцем, який знаходився в шприці без поршня.
Далі ОСОБА_8 , розуміючи, що виявлений ним предмет є бойовим припасом, умисно, не маючи перешкод до передачі його правоохоронним органам, залишив собі та помістив до гаражу за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином придбав, та зберігав там без передбаченого законом дозволу до 09.03.2021.
Крім того, 09.03.2021, приблизно о 18.00 ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи під надуманим та вкрай незначним приводом, демонструючи особливу зухвалість, керуючись мотивами явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, діючи умисно та цілеспрямовано, розуміючи, що ручна граната є вибуховим боєприпасом, призначеним для ураження осколками й ударною хвилею, та її вибух призведе до грубого порушення громадського порядку та може потягти за собою спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, смерть останніх або знищення чи пошкодження їх майна, в гаражі за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , взяв бойову гранату. Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір в частині заготовлення предмету для нанесення тілесних ушкоджень, пасатижами відокремив запобіжну скобу, привівши тим самим даний вибуховий пристрій в бойову готовність.
Після цього, тримаючи вищевказану гранату у руці, вийшов з території свого домоволодіння, підійшов до огорожі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживають ОСОБА_9 , 1952 р.н., та ОСОБА_10 , 1949 р.н.
Переконавшись, що мешканці будинку, які є особами пенсійного віку, перебувають у домі на території домоволодіння, переслідуючи мету залякування, діючи умисно, перебуваючи у громадському місці, розуміючи, що вибух призведе до порушення побуту та спокійного відпочинку мешканців будинку АДРЕСА_4 та їх сусідів, грубо нехтуючи загальними нормами, правилами поведінки у суспільстві та добросусідства, посягаючи на громадський порядок, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, перекинув приведену у бойову готовність гранату через паркан у двір вказаного домоволодіння. Після чого з місця злочину зник.
Кинута ОСОБА_8 граната вибухнула на землі біля вікна, яке веде до зальної кімнати житлового будинку за вищевказаною адресою. Від вказаного вибуху пошкоджено майно потерпілих ОСОБА_9 , 1952 р.н., та ОСОБА_10 , 1949 р.н., а саме: скло двостулкового металопластикового вікна, фундамент та оздоблення стіни навколо вікна.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 було грубо порушено громадський порядок, пошкоджено майно потерпілих та виникла ситуація реальної загрози спричинення шкоди здоров'ю потерпілих.
На вказане рішення захисником ОСОБА_7 подана апеляційна скарга, в якій він не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду відносно ОСОБА_8 змінити та призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги пом'якшуючу обставину вчинення злочину - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим. Зазначає, що ОСОБА_8 розкаявся у вчиненому злочині, просив пробачення у потерпілих в судових засіданнях. Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у лікарів не перебуває, на роботі характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Також, судом першої інстанції зроблено помилку у вироку суду, а саме зазначено ім'я обвинуваченого замість « ОСОБА_11 » - « ОСОБА_11 ».
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація дій ОСОБА_8 ніким не оскаржується, а тому на підстав ч. 1 ст. 404 КК України апеляційним судом не перевіряються.
Призначене обвинуваченому покарання в повному обсязі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти громадського порядку та моральності, а саме з хуліганських спонукань застосував гранату на подвір'ї відносно осіб похилого віку. Характеризується за місцем роботи позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, відшкодував частково моральну шкоду потерпілим в розмірі 7000 грн.
Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, судом першої інстанції безпідставно не враховане обставину, що пом'якшує покарання - відшкодування завданої шкоди потерпілим.
Разом з тим, зазначена помилка суду першої інстанції не вплинула на правильний висновок в рішенні при призначенні покарання ОСОБА_8 ..
Аналіз наведених обставин свідчить про те, що обвинувачений вчинив тяжкі злочини, хуліганські дії були вчинені особливо небезпечним способом. Крім того, потерпіла наполягала на застосуванні покарання відносно обвинуваченого у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що визначене судом покарання є справедливим та співмірним вчиненим злочинам, а тому підстав для застосування ст.75 КК України не вбачається
Колегія суддів зазначає, що апелянт, як на підставу звільнення від відбування покарання посилається на те що обвинувачений ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню дитину. Проте слід зазначити, що ці ж обставини існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити йому вчинити злочин у разі звільнення його від покарання з випробуванням.
Крім того, доводи захисника про описку суду першої інстанції в імені обвинуваченого вирішено окремою ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.2023 року, яка була залишена в силі судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2023 року відносно ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк, з дня вручення йому копії ухвали
Судді