ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2317/23 Справа № 182/6638/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Нікопольського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року про залишення без задоволення заяви засудженого про перегляд рішення за виключними обставинами,
В СТ А Н О В И Л А:
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року засудженому ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2005 року, яким його засуджено за п.п. 5,6,7,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст.194 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що заявник, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 16 вересня 2021 року як на виключну обставину і підставу для перегляду вироку суду, не звернув увагу на те, що предметом конституційного провадження у даному випадку було не питання конституційності покарання у виді довічного позбавлення волі як такого, а відповідність Конституції України нормами ст. ст. 81, 82 КК України, які застосовуються на етапі виконання покарання. Крім того, зазначеним рішення не були визнані неконституційними положення кримінального закону в частині застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Також суд вказав, що на даний час законодавцем не визначено можливості заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням, та зауважив, що єдиним механізмом захисту прав засуджених до довічного позбавлення волі є інститут президентського помилування.
На вказане рішення засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та винести нову, в якій замінити його протиправне покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк. Оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Вказує на необхідність застосування при розгляді справи Конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини як джерела права у відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Просить визнати його тримання під вартою тортурами.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи засудженого ОСОБА_8 засуджено за п.п. 5,6,7,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст.194 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 3 ст. 459 КПК України, виключними обставинами визнаються: встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Як вбачається із заяви ОСОБА_8 , виключною обставиною він вважає постановлення Конституційним Судом України рішення від 16 вересня 2021 року, яким, на думку заявника, визнано неконституційним та не відповідним ст. 3 Конвенції про захист прав людини і свобод громадянина, покарання у виді довічного позбавлення волі у зв'язку з чим йому необхідно замінити призначене покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання, а саме на позбавлення волі на певний строк.
Такі висновки заявника колегія суддів вважає передчасними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення частини першої статті 81 КК України, частини першої статті 82 КК України, в частині унеможливлення їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, предметом розгляду у зазначеному рішенні Конституційного Суду України була не відповідність Конституції України такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, а лише питання невідповідності Конституції України окремому аспекту, що може виникати при виконанні такого покарання неможливості застосування до осіб, яким воно призначене, положень ч. 1 ст. 81, та ч. 1 ст. 82 КК України та заміни невідбутої ними частини покарання більш м'яким покаранням або умовно дострокового звільнення їх від відбування покарання.
Крім того згідно п. 1) ч. 3 ст. 459 КПК України, виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність не будь-якого закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, а лише того, що був застосований судом при вирішенні справи.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що положення ст. ст. 81, 82 КК України, що є предметом рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, на яке посилається заявник, при ухваленні вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2005 року щодо ОСОБА_8 , про перегляд якого за виключними обставинами порушується питання, застосовані не були.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи засудженого вважає безпідставними і таким, що грунтуються на його особистому тлумаченні положень законодавства і висновків, викладених у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України, яке не відповідає їх дійсному змісту, у зв'язку із чим підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 467 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду від 28 березня 2023 року про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_8 про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді