ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9891/23 Справа № 175/1149/21 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
секретар судового засідання - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Надтоки Олени Володимирівни на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №50013403, за яким останній отримав кредит у розмірі 340032,00 грн., що є еквівалентом суми в іноземній валюті 25760,00 доларів США, із цільовим призначенням основного кредиту: на придбання автомобіля, зі сплатою процентів за користування основним кредитом у розмірі 10,50% на рік, на строк 60 місяців.
Сторони погодили спосіб надання основного кредиту: перерахування коштів на рахунок ТОВ «Джерман-Автоцентр», призначення платежу: за придбання автомобіля.
Позивач вказує що надав ОСОБА_1 суму додаткового кредиту у розмірі 136437,85 грн., що є еквівалентом суми в іноземній валюті 10336,20 доларів США, із цільовим призначенням додаткового кредиту: оплата страхових платежів згідно із Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору, зі сплатою процентів за користування додатковим кредитом у розмірі 10,50% на рік, які відповідно до п. 2.3. Загальних умов є змінними, строк кредиту - 60 місяців.
09 вересня 2014 року ОСОБА_1 в рахунок виконання кредитних зобов'язань, надав в заставу автомобіль марки: Volksvagen Golf, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'ємом двигуна 1984; рік виробництва: 2013, що належить йому на праві власності.
31 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки: Volksvagen Golf.
Позивач також вказує, що 08 листопада 2018 року на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» надійшли кошти від реалізації Предмету застави в розмірі 352491,77 грн..
Однак, після надходження коштів від реалізації предмету застави та зарахувань коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №50012403 від 02 вересня 2014 року складала 297195,98 грн..
Позивач зазначає, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі №175/4629/16 задоволені позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №50012403 від 02 вересня 2014 року у розмірі 215062,02 грн, що становить заборгованість з дострокового повернення кредиту.
Оскільки основне зобов'язання за кредитним договором не припинилося, відповідачі свої кредитні зобов'язання належним чином не виконують, позивач вважає, що має право вимагати, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплати відповідачами боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму у розмірі 256420,30 грн., яка складається з: 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 481107,56 грн. за 1027 днів в період з 16.01.2016 року по 08.11.2018 року в розмірі 40610,75 грн; 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215062,02 грн за 844 дні у період з 08.11.2018 року по 01.03.2021 року в розмірі 14 918,82 грн; інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 481 107,56 грн. за 1027 днів в період з 16.01.2016 року по 08.11.2018 року в розмірі 172717,61 грн; інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215062,02 грн за 844 дні у період з 08.11.2018 року по 01.03.2021 року в розмірі 28173,12 грн, а також стягнути судові витрати.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Надтока О.В. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи. Крім того, апелянт просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності. Також, апелянт вказав на відсутність належних доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Надтоки Олени Володимирівни обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 судових повісток про призначення справи до розгляду, що не відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , якого належним чином не повідомлено про розгляд справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №50013403, за яким останній отримав кредит у розмірі 340032,00 грн., що є еквівалентом суми в іноземній валюті 25760,00 доларів США, із цільовим призначенням основного кредиту: на придбання автомобіля марки VW, модель Golf GTI, кузов № НОМЕР_1 , з об'ємом двигуна 1984 куб. см., рік випуску 2013, зі сплатою процентів за користування основним кредитом у розмірі 10,50% на рік, які відповідно до п. 2.3. Загальних умов є змінними, строк кредиту 60 місяців.
Сторони погодили спосіб надання основного кредиту: перерахування коштів на рахунок ТОВ «Джерман-Автоцентр», за придбання автомобіля.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 суму додаткового кредиту у розмірі 136437,85 грн., що є еквівалентом суми в іноземній валюті 10336,20 доларів США, із цільовим призначенням додаткового кредиту: оплата страхових платежів згідно із Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору, зі сплатою процентів за користування додатковим кредитом у розмірі 10,50% на рік, які відповідно до п. 2.3. Загальних умов є змінними, строк кредиту 60 місяців.
Поручителем по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 є його дружина - ОСОБА_2 ..
Згідно нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_2 дала згоду своєму чоловіку на укладення Кредитного договору.
Встановлено, що 02 вересня 2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Джерман-Автоцентр» укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу.
09 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено договір застави, за яким останній надав в заставу автомобіль марки: Volksvagen Golf, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'ємом двигуна 1984; рік виробництва: 2013, що належить йому на праві власності.
03 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та AT «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким вигодонабувачем є ТОВ «Порше Мобіліті».
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» надіслало йому Вимогу (повідомлення) №50012403 від 16 грудня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.
Однак, Вимога від 16 грудня 2015 позичальником виконана не була.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 . Вимоги від 16 грудня 2015 року, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Встановлено, що 31 травня 2016 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1132, про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки: Volksvagen Golf, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'ємом двигуна 1 984; рік виробництва: 2013.
На підставі виконавчого напису нотаріуса №1132 від 31 травня 2016 року, постановою державного виконавця Бучанського міського відділу виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Кудрановського Ю.В. від 10 червня 2016 року, відкрито виконавче провадження №51385325.
Відповідно до постанови державного виконавця Бучанського міського відділу виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Кудрановського Ю.В. від 15 червня 2016 року (ВП №51385325), предмет застави оголошено в розшук.
22 жовтня 2018 року відбулись електронні торги, на яких реалізовано предмет застави.
08 листопада 2018 року на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» надійшли кошти від реалізації Предмету застави в розмірі 352 491,77 грн..
Після надходження коштів від реалізації предмету застави та зарахувань коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №50012403 від 02 вересня 2014 року, за розрахунком позивача, складала 297 195,98 грн..
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 року у справі №175/4629/16 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за Кредитним договором №50012403 від 02 вересня 2014 року у розмірі 297 195,98 грн., з яких: заборгованість з дострокового повернення Кредиту у розмірі 239 109,39 грн.; 3% річних у розмірі 8938,40 грн.; пеня за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 29794,68 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 19353,51 грн..
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 у справі №175/4629/16 рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 та додаткове рішення цього ж суду від 13 квітня 2020 року скасовані та ухвалено нове судове рішення, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за Кредитним договором №50012403 від 02 вересня 2014 року у розмірі 215062,02 грн., що становить заборгованість з дострокового повернення кредиту.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1. ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вище наведені норми, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Колегією суддів встановлено, що станом на дату подання даної позовної заяви, заборгованість відповідачами в повному обсязі не погашена.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Надтока О.В. заявила про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду, зауважуючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції у зв'язку з чим не міг заявити клопотання про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у Постанові від 17.04.2018 року у справі № 200/11343/14-ц, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не мав змоги подати заяву про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки справа була розглянута у заочному порядку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Колегією суддів встановлено, що заборгованість відповідачів за кредитом станом на 16.01.2016 року складає 481107,56 грн..
Відповідачем, в рахунок погашення кредитної заборгованості, за період з 15.01.2016 року по 13.06.2016 року було сплачено 47 898,30 грн..
Таким чином, сума відносно якої підлягає розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, складає 433 209, 26 грн.. (481 107,56 - 47 898,30).
При цьому, з урахуванням заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, а також встановивши, що до суду позивач звернувся 22 березня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що періодом, за який підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, є: з 22 березня 2018 року по 08 листопада 2018 року.
Тоді, як в період з 08 листопада 2018 року (дата отримання коштів від реалізації предмету застави) по 01 березня 2021 року (дата складання даної позовної заяви) заборгованість з дострокового повернення Кредиту становить 215062,02 грн., яка стягнута Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі №175/4629/16.
Таким чином, здійснивши власний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідачів, як компенсації боржника за неналежне виконання кредитного зобов'язання, а також керуючись зазначеними вище нормами закону, колегія суддів приходить до висновку, що солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» підлягає до стягнення сума у розмірі 67511,85 грн., яка складається з:
- 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 433 09,26 грн. за 232 днів в період з 22.03.2018 по 08.11.2018 в розмірі 8 260,65 грн;
- 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215062,02 грн. за 844 дні у період з 08.11.2018 по 01.03.2021 в розмірі 14 918,82 грн;
- інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 433209,26 грн. за 232 дні в період з 22.03.2018 по 08.11.2018 в розмірі 16159,26грн;
- інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215 062,02 грн. за 844 дні у період з 08.11.2018 по 01.03.2021 в розмірі 28 173,12 грн..
На вказане, суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачів на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх недоведеність.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у своїй Постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення як таке, що суперечить норм процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1012,65 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 250,02 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Надтоки Олени Володимирівни - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року - скасувати та прийняти нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму у розмірі 67 511,85 грн. яка складається з:
- 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 433 209,26 грн. за 232 днів в період з 22.03.2018 по 08.11.2018 в розмірі 8 260,65 грн;
- 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215 062,02 грн. за 844 дні у період з 08.11.2018 по 01.03.2021 в розмірі 14 918,82 грн;
- інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 433 209,26 грн. за 232 днів в період з 22.03.2018 по 08.11.2018 в розмірі 16 159,26грн;
- інфляційних втрат заборгованості за час прострочення виконання грошового зобов'язання з дострокового повернення Кредиту у розмірі 215 062,02 грн за 844 дні у період з 08.11.2018 по 01.03.2021 в розмірі 28 173,12 грн..
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір в розмірі 1012,65 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 250,02 грн..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2023 року.
Головуючий суддя А.П. Барильська
Судді Е.Л. Демченко
М.О. Макаров