Виноградівський районний суд Закарпатської області
_____________________________________________________________________
Справа № 299/8317/23
12.12.2023 м.Виноградів
УХВАЛА
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Надопта А.А., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того подана позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не сплатив судовий збір, посилаючись на ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Положеннями ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 р.) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
На підставі Закону України № 484-VIII від 22.05.2015 р. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовийзбір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав) виключено.
За змістом Закону України «Про судовий збір» зі змінами, які прийняті пізніше, ніж ЗУ «Про захист прав споживачів», вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивача на положення ЗУ «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має стаття 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвалавід 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживачавважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/абовисловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
П. 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває,замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
У позовній заяві ОСОБА_1 заявлено дві немайнові вимоги, тож при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за кожну вимогу, тобто 2147,20 грн., та надати до суду документ про сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, щопозовнузаяву подано без додержаннявимогст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягомп'ятиднів з дня надходження до суду позовної заяви постановляєухвалу про залишенняпозовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишенняпозовної заяви без рухузазначаютьсянедолікипозовної заяви, спосіб і строк їхусунення, який не можеперевищувати десяти днів з дня врученняухвали про залишенняпозовної заяви без руху.
Таким чином, зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», про захист прав споживачів - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Надопта