ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10335/23 Справа № 199/3243/23 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
13 квітня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 08 лютого 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір у вигляді підписаної відповідачем Заяви-договору №2021/І_С/175-000920 від 08 лютого 2021 року, Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту овердрафту на платіжну картку, зобов'язавшись сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк, а також сплатити інші обов'язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 24 березня 2023 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 52159,51 гривень, з яких: 40846,05 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6425,5 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4887,96 гривень - заборгованість за ст.625 ч.2 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача означену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2021/І_С/175-000920 від 08 лютого 2021 року станом на 24 березня 2023 року в загальному розмірі 47271,55 гривень, з яких: 40846,05 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6425,5 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судового збору.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
У листопаді 2023 рокупредставником Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»поданоапеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 4 887,96 грн. заборгованості по платежах за ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, банк має право вимагати від позичальника сплати процентів за прострочення сплати кредиту та процентів в розмірі 36% річних, що встановлено Тарифним планом, за період з 11.11.2021 р. (30 днів після отримання боржником вимоги про дострокове повернення кредиту) по 23.02.2022 р., що становить 4887,96 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості по платежах за ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, є незаконним та необґрунтованим.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 52 159,51 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
08 лютого 2021 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №2021/І_С/175-000920, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування таким кредитом, шляхом підписання Заяви-Договору №2021/І_С/175-000920.
За умовами вищевказаного кредитного договору кредит надавався на строк 12 місяців до 08 лютого 2022 року із зобов'язанням відповідача його повернути по закінченню строку кредитування зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 36% річних (48% річних на прострочену заборгованість), а також комісії в розмірі 4% за видачу кредиту. Викладене підтверджується наявним в тексті Заяви-Договору і підписаним позивачем паспортом споживчого кредиту, викладені умови в якому з огляду на застереження в ньому є репрезентативними щодо умов кредитного договору.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача за його платіжною карткою, отриманою від позивача на виконання умов кредитного договору, за період з 08 лютого 2021 року по 24 березня 2023 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення ліміту овердрафту та користувався ними протягом зазначеного періоду.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором №2021/І_С/175-000920 від 08 лютого 2021 року станом на 24 березня 2023 року нарахована позивачем в загальному розмірі 52 159,51 грн., з яких: 40 846,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6425,5 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4887,96 грн. - заборгованість за процентами (36% річних) за користування кредитом на підставі ст.625 ч.2 ЦК України.
Відповідачем станом дотепер не погашено наявну в нього кредитну заборгованість, не зважаючи на направлення позивачем на адресу відповідача відповідної письмової вимоги.
Беручи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача кредитної заборгованості в зазначеному розмірі щодо тіла кредиту та процентів за його користування протягом строку кредитування, а у позивача - права вимагати від відповідача її погашення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже підлягають задоволенню, однак частково - шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 47 271,55 гривень, з яких: 40 846,05 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6425,5 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Частковість позовних вимог зумовлена тим, що позивачем в якості однієї зі складових кредитної заборгованості відповідача визначено заборгованість на підставі ст.625 ч.2 ЦК України за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - 4887,96 грн. При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що такі проценти нараховувались кредитодавцем за ставкою 36% річних. В той же час ч.2 ст.625 ЦК України визначено можливість нарахування означених процентів за ставкою 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення законодавства, які б встановлювали інший розмір процентів у правовідносинах сторін по справі, відсутні, а згідно укладеного між сторонами кредитного договору №2021/І_С/175-000920 від 08 лютого 2021 року вбачається, що 36% річних це розмір процентів за користування кредитом саме протягом строку кредитування, а отже не є альтернативною ставкою процентів відносно визначеної в ст.625 ЦК України. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача означеної складової заборгованості не підлягають задоволенню.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, оскільки в ч.2 ст.625 ЦК України визначено можливість нарахування процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за ставкою 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення законодавства, які б встановлювали інший розмір процентів у правовідносинах сторін по справі, відсутні, а з укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що 36% річних - це розмір процентів за користування кредитом саме протягом строку кредитування, а отже не є альтернативною ставкою процентів відносно визначеної в ст.625 ЦК України. Отже, суд правильно встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача означеної складової заборгованості не підлягають задоволенню.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: