Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6518/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
12.12.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого-судді Леньо В.В. при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про міської ради Закарпатської області про скасування заборони (архівний напис) на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виноградівської державної нотаріальної контори про скасування арешту на нерухоме майно.
У позовній заяві просить суд, скасувати обтяження - заборону на нерухоме майно, накладену на належний йому житловий будинок в м.Виноградів, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.12.2004 за № 1540651 реєстратором Виноградівська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення 66, 19.05.1987, Закарпатська обласна контора Будбанку.
В обгрунтування позову зазначає, що йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 12.11.1998 року належить житловий будинок в
АДРЕСА_1 , що в серпні 2023 року звернувся у Центр надання адміністративних послуг Виноградівської міської ради з питань реєстрації місця проживання онука. Вказує, що під час перевірки документів виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявна заборона на нерухоме майно.
В подальшому звернувся до державного реєстратора Виноградівської міської ради Корнієнко Т.В., яка видала документ «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» з індексним номером 345036164.
Згідно цього документу в розділі «Інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» зазначено: Тип обтяження: заборона (архівний запис); Реєстраційний номер обтяження: 1540651; Зареєстровано: 13.12.2004 15:44:37 за № 1540651 реєстратором: Виноградівська державна нотаріальна контора, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р., м.Виноградів, вул. Миру, 51, (03143) 2-14-61; повідомлення, 66, 19.05.1987, Закарпатська обласна контора Будбанку; Об'єкт обтяження: невизначено, адреса: АДРЕСА_1 ; Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: Архівний номер: 5, Архівна дата: 19.05.1987, Дата виникнення: 19.05.1987, ст.83.
В подальшому, 08.09.2023 р. звернувся до завідувача Виноградівської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боричок К.В., щодо зняття безпідставної заборони.
Нотаріус надала мені письмовий лист-відмову від 08.09.2023 р. №234/01-16 за яким позивача повідомлено, що зняти заборону на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка накладена за повідомленням №66 Будбанку від 19 травня 1987 року Виноградівська державна нотаріальна контора може тільки при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики.
На адвокатський запит представника позивача Антала Я.В. про місцезнаходження Будбанку, Закарпатської обласної контори Будбанку та про можливих правонаступників Будбанку в Україні, їх місцезнаходження, було отримано відповідь від 26.09.2023 р. №24-0006/71050.
З відповіді вбачається, що згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 7 квітня 1959 року № 369 «Питання, пов'язані з реорганізацією системи банків довгострокових кладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків СРСР покладено на Будбанк СРСР та Держбанк СРСР.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).
У зв'язку з реорганізацією банківської системи СРСР у 1987 році Будбанк СРСР був реорганізований у Промбудбанк СРСР.
Пунктом 8 Постанови №821 передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.
Згідно з пунктом 2 Постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закони України «Про банки та банківську діяльність» від 20.03.1991 р. №873-ХІІ Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбанбудбанк» з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами оголошений Верховною Радою України власністю України.
27.09.1991 р. Національний банк України зареєстрував статут Державного комерційного промислово-будівельного банку України (далі - Продбудбанк України), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 1.
9 квітня 1992 року Національний банк України анулював реєстрацію Промбудбанку України про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків.
Станом на дату надання відповіді Державний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації Національним банком України банку, який став правонаступником Промбудбанку України.
Також, документи Будбанку СРСР на архівне зберігання до Національного банку не передавалися.
Отже, на даний час юридичної особи, за повідомленням якої булла накладена заборона на відчуження нерухомого майна немає як і відсутні її правонаступники.
Враховуючи те, що на теперішній час надати документи, які стали підставою для накладення заборони неможливо з огляду на те, що такі не збереглися, а тільки залишився архівний запис, нотаріус, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття заборони на нерухоме майно - житлового будинку, що обмежує право позивача вільного володіння, користування та розпорядження майном, тому просить позов задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Виноградівської державно нотаріальної контори будучи повідомленим про день, час та місце проведення розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань від нього не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання позивача, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» з індексним номером 345036164, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 12.11.1998 року.
На вказане нерухоме майно накладено обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 1540651; Зареєстровано: 13.12.2004 15:44:37 за № 1540651 реєстратором: Виноградівська державна нотаріальна контора, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р., м.Виноградів, вул. Миру, 51, (03143) 2-14-61; повідомлення, 66, 19.05.1987, Закарпатська обласна контора Будбанку; Об'єкт обтяження: невизначено, адреса: АДРЕСА_1 ; Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: Архівний номер: 5, Архівна дата: 19.05.1987, Дата виникнення: 19.05.1987, ст.83.
З відповіді Виноградівської державної нотаріальної контори від 08.09.2023 р. №234/01-16 вбачається, що зняти заборону на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка накладена за повідомленням №66 Будбанку від 19 травня 1987 року Виноградівська державна нотаріальна контора може тільки при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики.
Відповідно до ч. ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Пункт 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється „згідно із законом" та не може розглядатись як „необхідне в демократичному суспільстві" (див. рішення від 18.12.2008 у справі „Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).
Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й „необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати „нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі „Зехентнер проти Австрії" (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...).
Таким чином, обтяження приватного нерухомого майна ОСОБА_1 має бути обґрунтованим, оскільки безпідставне втручання у приватну власність особи, порушує її право на мирне володіння майном.
Згідно з ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з відповіддю Національного Банку України від 26.09.2023 „Про розгляд адвокатського запиту" згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та Постанови Ради Міністрів СРСР від 7 квітня 1959 року № 369 «Питання, пов'язані з реорганізацією системи банків довгострокових кладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків СРСР покладено на Будбанк СРСР та Держбанк СРСР.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).
У зв'язку з реорганізацією банківської системи СРСР у 1987 році Будбанк СРСР був реорганізований у Промбудбанк СРСР.
Пунктом 8 Постанови №821 передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.
Згідно з пунктом 2 Постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закони України «Про банки та банківську діяльність» від 20.03.1991 р. №873-ХІІ Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбанбудбанк» з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами оголошений Верховною Радою України власністю України.
27.09.1991 р. Національний банк України зареєстрував статут Державного комерційного промислово-будівельного банку України (далі - Продбудбанк України), про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 1.
9 квітня 1992 року Національний банк України анулював реєстрацію Промбудбанку України про що внесено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків.
Станом на дату надання відповіді Державний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації Національним банком України банку, який став правонаступником Промбудбанку України.
Також, документи Будбанку СРСР на архівне зберігання до Національного банку не передавалися.
Таким чином, анулювання реєстрації Промбудбанку України, тобто ліквідацію Промбудбанку України, який був правонаступником Промбудбанку СРСР, а той в свою чергу - правонаступником Будбанку СРСР, було проведено без правонаступництва.
З врахуванням даних обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження належного йому нерухомого майна, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, так як спрямовані на ефективне відновлення її порушених прав, безпідставне обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 порушує його право на мирне володіння належного йому об'єкту нерухомості.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273,280, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з типом обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1540561; зареєстровано: 13.12.2004 15:44:37 за № 1540651 реєстратором: Виноградівська державна нотаріальна контора, 90300, Закарпатська обл., Берегівський р., м.Виноградів, вул. Миру, 51, (03143) 2-14-61; підстава обтяження: повідомлення, 66, 19.05.1987, Закарпатська обласна контора Будбанку; об'єкт обтяження: невизначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 5, архівна дата: 19.05.1987, дата виникнення: 19.05.1987, ст.83.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 12.12.2023 року. Повний текст рішення виготовлено 13.12.2023 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо