ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2497/23 Справа № 175/4306/23 Суддя у 1-й інстанції - Бровченко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Згідно постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2023 року водій ОСОБА_1 12 серпня 2023 року о 22.10 год. по вул.Солідарності, 4б у смт.Слобожанському Дніпропетровської області керував автомобілем «SKODA RAPIT», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода), але у порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказує, що його не було належним чином повідомлено, з оскаржуваною постановою ознайомився 25 жовтня 2023 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить нечітку та неконкретизовану суть об'єктивної сторони правопорушення, оскільки не вказано від якого саме огляду відмовився та ознаки якого сп'яніння були в нього встановлені. Зазначає, що працівниками поліції не було залучено двох свідків. Звертає увагу, що хоча ОСОБА_2 була присутня під час складання протоколу, працівники поліції не вказали її у ньому в якості свідка. Вказує, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Зазначає, що суд не надав належної оцінки місцю вчинення правопорушення, зазначеному у протоколі.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги проведено за відсутності вказаної особи.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 17 жовтня 2023 року за відсутності учасників справи. З матеріалів вбачається, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 01 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 27 жовтня 2023 року, а також, вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Вимогами ст. 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Так, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст. 283 КУпАП, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної постанови неповно з'ясував обставини справи та неправильно вказав місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме АДРЕСА_2 , хоча відповідно до матеріалів справи та не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі місцем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є вул.Солідарності, 4б у смт.Обухіка. Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про недотримання судом засад здійснення судочинства, тому суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
При постановленні нової постанови суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах цієї справи й надавши їм оцінку, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наявність в його діях складу цього правопорушення.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена сукупністю зібраних та досліджених доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; актом огляду на стан сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння; відеозаписом з бодікамери поліцейського, а також іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення містить нечітку та неконкретизовану суть об'єктивної сторони, оскільки не вказано від якого саме огляду відмовився правопорушення та ознаки якого сп'яніння були в нього встановлені, спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим протоколом про адміністративне правопорушення, який відповідає вимогам КУпАП та містить усі чітку та конкретизовану суть об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, відомості про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку, а також встановлені в нього ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та нестійка хода.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було залучено свідків для проведення огляду, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Всупереч доводам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі в матеріалах справи наявні відомості про відсторонення останнього від керування транспортним засобом, зокрема, розписка його дружини ОСОБА_2 про отримання транспортного засобу та про повідомлення про заборону його передання ОСОБА_1 до його витверезіння.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим відповідні доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є неприйнятними.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
За таких обставин приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною «поза розумним сумнівом».
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке необхідно накласти на ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого останнім правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що як пом'якшують, так і обтяжують відповідальність останнього за вчинене правопорушення.
Отже, з урахуванням того, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативних видів адміністративного стягнення ніж накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, саме таке адміністративне стягнення підлягає накладенню на ОСОБА_1 .
Cтаттею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ:
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” 536,80 гривень судового збору.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот