Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6217/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Надопта А.А., секретар судового засідання Стрижак О.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Королівської селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Королівської селищної ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини
Позовні вимоги мотивовані тим, що із відповідачкою ОСОБА_2 позивач уклав шлюб 12.10.2000 року, про що у виконкомі Веряцької сільської ради було зроблено відповідний актовий запис за №16. За час спільного проживання у сторін народилася двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , яка є вже повнолітньою та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Між сторонами шлюбні відносини припинені. Сімейні відносини почали погіршуватися у березні 2023 року, подружжя перестали жити подружнім життям, часті сварки призвели до того, що відповідачка ОСОБА_2 , переїхала до своєї мами у АДРЕСА_1 де і проживає по сьогоднішній день. Діти залишилися проживати зі позивачем у будинку по АДРЕСА_2 . Дочка ОСОБА_5 вже доросла, але малолітня дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася на утриманні позивача ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя позивача із відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.
Відповідачка самоусунулась від виховання та утримання своєї малолітньої дочки, життям не цікавиться, зв'язків з дитиною не підтримує. Позивач являється єдиним піклувальником своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 здійснює за нею постійний догляд, якого вона потребує, самостійно здійснює її утримання та виховання.
На даний час у сторін виникло питання пов'язане із подальшим визначенням місцем проживання їх спільних дітей, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, однак надали через канцелярію суду заяви, в яких просять справу розглянути в їх відсутність, при цьому позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, відповідач ОСОБА_2 заявлені до неї позовні вимоги визнала повністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Королівської селищної ради, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, крім того просив суд при прийнятті рішення врахувати Висновок органу опіки та піклування за №120 від 19.10.2023 року, з якого вбачається, що визначення місця проживання спільних дітей сторін з позивачем, буде відповідати інтересам дітей.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем склалися сімейні правовідносини щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, які врегульовані Сімейним кодексом України.
Під час судового слідства встановлено, що із відповідачкою ОСОБА_2 позивач уклав шлюб 12.10.2000 року, про що у виконкомі Веряцької сільської ради було зроблено відповідний актовий запис за №16. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вже є повнолітньою та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейні відносини почали погіршуватися у березні 2023 року, і вони перестали жити подружнім життям, часті сварки призвели до того, що відповідачка переїхала до своєї мами у АДРЕСА_1 де і проживає по сьогоднішній день. Діти залишилися проживати зі позивачем у будинку по АДРЕСА_2 . Дочка ОСОБА_5 вже доросла, але малолітня дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася на утриманні позивача ОСОБА_1 .
Відповідачка самоусунулась від виховання та утримання своєї малолітньої дочки, життям не цікавиться, зв'язків з дитиною не підтримує. Позивач являється єдиним піклувальником своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 здійснює за нею постійний догляд, якого вона потребує, самостійно здійснює її утримання та виховання.
З урахуванням зазначеного суд визнає встановленим, що між сторонами у справі подальше спільне життя неможливе, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом в порядку ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України.
Саме той факт, що сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, сім'я фактично розпалась, унеможливлює їх сумісне співіснування. При ухваленні рішення судом враховано спільне бажання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 швидше розірвати шлюб, оскільки подальші шлюбні відносини між ними є неприпустимими.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дітей, суд прийшов до наступного
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно з ч.2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.3 ст. Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дітей участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками дітей, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.
При прийнятті рішення судом також враховано Висновок органу опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області за №120 від 19.10.2023 року (а.с.28-29) та акту обстеження житло-побутових умов проживання позивача ОСОБА_1 від 14.09.2023 року за №04-08/1496(а.с.26), характеристику на ОСОБА_8 (а.с.8), довідку про склад сім'ї (а.с.9)
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дітей із їх батьком ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, 150, 155, 160, 161 СК України, 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,-
УХВАЛИВ:
Позов - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який укладений у виконкомі Веряцької сільської ради за актовим записом №16- розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання свого батька- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОК НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Залишити дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОК НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Виноградівський районний суд Закарпатської області або безпосередньо в Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. А. Надопта