ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2715/23 Справа № 216/7391/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, працюючого у ТОВ “КІТСІГОЛД” водієм, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК,-
ВСТАНОВИЛА:
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він 10 листопада 2023 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ 437041-268» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_8 , здійснював рух в темний час доби, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю автодороги Н-23 сполученням «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя», що проходить по території Криворізького району Дніпропетровської області з боку м. Кривий Ріг в напрямку с. Мар'янівка Криворізького району Дніпропетровської області, проїжджа частина якого має по одній смузі для руху в кожному напрямку.
В вищевказаний час, тобто 10 листопада 2023 року приблизно о 16 годині 40 хвилин, по проїзній частині автодороги Н-23 сполученням «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя», що проходить по території Криворізького району Дніпропетровської області, рухався велосипедист ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У ході руху водій ОСОБА_7 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не виконавши покладені на нього обов'язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, та маючи можливість об'єктивно виявити велосипед, під керуванням ОСОБА_9 , який рухається в попутному напрямку попереду, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого
10 листопада 2023 року приблизно о 16 годині 40 хвилин, в районі електроопори № 30а70 на автошляху Н-23 сполученням «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя», здійснив зіткнення, передньою правою частиною автомобіля «МАЗ 437041-268» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з задньою частину велосипеду, після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями водій автомобіля «МАЗ 437041-268» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 2.10 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. (б).: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 2.10. (а).: У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
п. 12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.».
Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої велосипедист, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді сочетаної травми, ЗТГ, множинні переломи ребер з двух сторін, двохстороннній розрив легень, гемопневмоторокс з двух сторін, закритий перелом кісток тазу та крила повздовжньої кістки зправа та крижі, що у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
10.11.2023 за даним фактом внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023041230002316 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.
11.11.2023 о 00:54 год ОСОБА_7 була затримано в порядку ст.208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_11 , про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково та обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, без застосування засобів електронного контролю, строком на два місяці, тобто до 10 січня 2024 року включно.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти після доставлення його до місця проживання.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_7 покладені такі обов'язки:
- заборонено підозрюваному без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків, пов'язаних з проведенням процесуальних дій у даному кримінальному провадженні за його участі, залишати своє місце проживання: АДРЕСА_1 , з 21:00 год. до 06.00 год. щодобово.
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні будь-яким способом, за винятком проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідного органу ТУ Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Порушення умов особистого зобов'язання має наслідком застосування грошового стягнення і до нього може бути застосований більш суворіший запобіжний захід.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , в порушення вимог 2 ст.183 КПК, слідчий суддя обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який на переконання сторони обвинувачення, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків. Аргументує тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Крім того, підозрюваному відомі анкетні дані вищевказаних осіб, очевидці події допитані наразі у якості свідків, а тому перебуваючи на свободі він матиме змогу вчинити на них тиск з метою надання неправдивих відомостей та зміни показань.
Тому прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року та постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення слідчого судді та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави, вислухавши підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Мотивуючи своє рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та обираючи стосовно нього інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком на два місяці, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК, а також на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ці висновки не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.
Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.3,5 ч.1 ст.177 КПК, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, всупереч доводам апелянта, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що посилання прокурора на існування ризиків, передбачених п.п.3,5 ч.1 ст.177 КПК, тобто ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення,є припущеннями. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-3).
Отже, всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов'язків, або намагався переховуватися від слідства, вчиняти тиск на свідків, експертів, спеціалістів, потерпілих у даному кримінальному провадженні. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та який своєчасно з'являється за викликом до слідчого і прокурора, свою причетність до інкримінованого йому злочину визнає та виявив намір допомагати потерпілому для відновлення його стану здоров'я.
Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров'я, репутації, сімейного та майнового стану, який не одружений, утриманців не має, має постійне місце роботи та проживання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт у нічний час доби, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленому ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК. У випадку недотримання ОСОБА_7 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строком на два місяця, тобто до 10 січня 2024 року включно та покладенням відповідних обов'язків - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4