Справа № 154/1650/22 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В.
Провадження № 22-з/802/87/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
13 грудня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено.
Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 384 грн 95 коп.
24 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подала до Волинського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яку обґрунтовувала тим, що ухвалюючи у цій справі постанову від 16 листопада 2023 року, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат понесених відповідачем, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Просила апеляційний суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки судове рішення ухвалювалося без повідомлення учасників справи, тому й питання про ухвалення додаткового рішення апеляційним судом вирішується у такому ж порядку.
Заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволенню не підлягає.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою постановлення ухвали у цій справі є 13 грудня 2023 року - дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до пп. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення протягом п'яти днів після отримання 20 листопада 2023 року копії повного тексту постанови апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн та надала відповідні докази, проте в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України не зробила про це відповідну заяву в апеляційній скарзі.
У справах, що розглядаються у спрощеному провадженні де судові дебати відсутні, відповідна сторона не звільнена від обов'язку зробити відповідну заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у порушення свого процесуального обов'язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення витрат на професійну правничу допомогу, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.
При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв'язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) наведений наступний правовий висновок.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, додані до заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення документи є доказами витрат відповідача на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Тому застосуванню підлягають положення ст. 83 ЦПК України, яка регулює порядок подання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Додана представником відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення її копія разом із додатками іншим учасникам справи, не звільняє її від обов'язку, передбаченого ч. 9 ст. 83 ЦПК України. При цьому обов'язок надсилати іншим учасникам справи такі докази судом законом не передбачено.
Оскільки представник відповідача порушила установлений процесуальним законом порядок пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: не направила на адреси інших учасників справи (позивача чи його представника) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), що є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Керуючись ст. ст. 268, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 серпня 2023 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: