СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/6257/23
ун. № 759/24198/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 року визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справа передана судді 12.12.2023 року.
За вимогами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно із ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до відповіді на запит №362889 від 13.12.2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 28 ЦПК України передбачає виключення з цього правила, встановлюючи підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, ч. 2 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позивачка взагалі не наводить своїх підстав для звернення до Святошинського районного суду м. Києва, але вказує, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину.
Однак, суду не надано жодного доказу, який би підтвердив, що дитина сторін проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 додає до позовної заяви лише свідоцтво про народження дитини, що не є доказом, який би вказував на те, що дитина проживає із нею та перебуває на її утриманні.
Відтак, позивач має належним чином аргументувати свої підстави звернення до Святошинського районного суду м. Києва, а саме надати докази свого проживання у Святошинському районі міста Києва разом із дитиною, а також підтвердити, що дитина перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, при поданні позовної заяви про стягнення аліментів необхідно надати докази проживання дитини, на утримання якої будуть стягуватись аліменти, разом із позивачем.
Зазначеної вимоги ОСОБА_1 не виконала. Зважаючи на викладене, суд не має можливості встановити з ким із батьків проживає дитина, на чиє утримання позивачка хоче стягнути аліменти із відповідача.
Також суд зауважує, що вимога позивачки про стягнення аліментів сформульована наступним чином: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набуття чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття».
Суд вважає дане формулювання нечітким, зважаючи на наступне.
Прохальна частина має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності розгляду, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чітко та конкретизовано сформульовано відповідно до суті позову.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
Однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, яка проявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Отже, в цивільному судочинстві суд не може виходити за межі заявлених вимог та ухвалювати будь-які судові рішення на підставі припущень про те, які саме вимоги бажала заявити особа.
Сімейний кодекс України передбачає визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та у твердій грошовій сумі (ст.ст. 183, 184 СК України).
Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позивачка просить суд стягувати аліменти із відповідача починаючи із дня набуття чинності рішення суду, що прямо суперечить ч. 1 ст. 191 СК України.
Відтак, вимога про стягнення аліментів має бути конкретизована позивачем.
Крім того, за ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Жодних відомостей щодо зазначеного позивачкою не надано.
Окрім того, п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
ОСОБА_1 визначає предмет позову як «розірвання шлюбу».
Обґрунтування позову стосується вимоги виключно щодо розірвання шлюбу. Однак прохальна частина, крім того, містить вимоги щодо стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами основна та похідна позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дітей, відповідно до вимог ст. 161 СК України.
Крім того, при розгляді такого спору обов'язковим є залучення органу опіки та піклування та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому. Спільний розгляд, різних не взаємопов'язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв'язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дітей, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дітей, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.
Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, які не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права. Вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу, не залежить від вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини. Крім того, як вже зазначено вище, строки розгляду позовних вимог про розірвання шлюбу і позовних вимог про визначення місця проживання дітей, є різними.
З позовної заяви взагалі не вбачається, чи зверталася вона або відповідач до органу опіки та піклування з питань визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались.
Зважаючи на викладене, позивач має визначитись із предметом позову або привести прохальну частину у відповідність до заявленого предмету позову.
Також суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд».
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п. п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Зважаючи на викладене, позивач має надати суду належні докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.
Із матеріалів справи суд також встановив відсутність доказів сплати судового збору.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Однак за сплату судового збору за вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини позивачка не звільнена.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу та позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для встановлення судового збору за подання позовної необхідно звернутись до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік». Відповідно до ст.7 зазначеного закону, з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривні.
Отже, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1073,60 грн.
Таким чином, суд зазначає, що позивач має надати суду докази сплати судового у розмірі 2 147 грн. 20 коп. або надати докази свого звільнення від такої сплати.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статями 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить 10 (десять) днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Копію ухвали надіслати для виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О.Горбенко