Справа № 151/416/23
Провадження 2/127/3904/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Чечельницького районного суду Вінницької області звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 09.04.2009 було укладено договір про відкриття рахунку та обслуговування платіжної картки. 16.09.2013 відповідач підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредит. У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором виникла заборгованість, яка станом на 15.04.2023 становить 56 452, 68 гривень, з яких: 48 207, 83 гривень - заборгованість за кредитом; 8 244, 85 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 56 452, 68 гривень за кредитним договором б/н від 09.04.2009. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 2 684, 00 гривень.
Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 08.09.2023 цивільну справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2023 справу прийнято до свого провадження і відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 02.10.2023 та копію позовної заяви із доданими до неї документами відповідач отримав особисто 11.10.2023. (а.с. 111)
Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
У строк, визначений судом ухвалою суду від 02.10.2023, від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача на адресу суду не надійшли.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09.04.2009 між ЗАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , згідно якого банк зобов'язався відкрити відповідачу поточний рахунок і здійснювати його подальше обслуговування, а також оформити й видати платіжну картку «Універсальна». (а.с. 64)
16.09.2013 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку в якій зазначено, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з договором до його підписання і згоден з його умовами. (а.с. 63)
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 було видано наступні банківські картки:
1)09.04.2009 - Картка Універсальна № НОМЕР_2 ; термін дії - до 06/12;
2)23.07.2012 - Картка Універсальна № НОМЕР_3 ; термін дії - до 10/15;
3)12.11.2012 - Картка Універсальна № НОМЕР_4 ; термін дії - до 08/15;
4)16.09.2013 - Картка Універсальна № НОМЕР_5 ; термін дії - до 04/17;
5)27.01.2014 - Картка Універсальна № НОМЕР_6 ; термін дії - до 10/17;
6)22.08.2017 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_7 ; термін дії - до 07/21;
7)11.05.2018 - Картка Універсальна World № НОМЕР_8 ; термін дії - до 03/22;
8)01.08.2018 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_9 ; термін дії - до 03/22;
9)18.09.2018 - Картка Універсальна World № НОМЕР_10 ; термін дії - до 08/22;
10)30.04.2021 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_11 ; термін дії - до 11/24. (а.с. 62)
Відповідно до нової редакції статуту Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк». (а.с. 83-84)
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.04.2009, станом на 15.04.2023 заборгованість складає 56 452, 68 гривень, з яких: 48 207, 83 гривень - заборгованість за кредитом; 8 244, 85 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом. (а.с. 4-25)
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, у редакції чинні на момент укладення кредитного договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
Договір про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_1 від 09.04.2009, заборгованість за яким є предметом спору, не містить узгоджену між його сторонами процентну ставки за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.04.2009, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема в редакції від 01.03.2019.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір від 09.04.2009, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Також матеріали справи не містять підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в редакції чинній з 01.03.2019. Відтак, підстави вважати, що відповідач був ознайомлений із цими документами, відсутні.
Надану позивачем інформацію про умови кредитування від 30.04.2021, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що дана інформація не стосується спірних правовідносин, а тому не є належним доказам у даній справі. (а.с. 65-68)
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.
В обґрунтування розміру заборгованості відповідача перед позивачем, останнім зокрема, надано виписку по особовому рахунку відповідача та розрахунок заборгованості. (а.с. 4-60)
Розрахунок заборгованості за договором від 09.04.2009 не є належним доказом видачі та отримання кредиту, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з огляду на вищевказані положення, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я відповідача було видано десть платіжних карток:
1)09.04.2009 - Картка Універсальна № НОМЕР_2 ; термін дії - до 06/12;
2)23.07.2012 - Картка Універсальна № НОМЕР_3 ; термін дії - до 10/15;
3)12.11.2012 - Картка Універсальна № НОМЕР_4 ; термін дії - до 08/15;
4)16.09.2013 - Картка Універсальна № НОМЕР_5 ; термін дії - до 04/17;
5)27.01.2014 - Картка Універсальна № НОМЕР_6 ; термін дії - до 10/17;
6)22.08.2017 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_7 ; термін дії - до 07/21;
7)11.05.2018 - Картка Універсальна World № НОМЕР_8 ; термін дії - до 03/22;
8)01.08.2018 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_9 ; термін дії - до 03/22;
9)18.09.2018 - Картка Універсальна World № НОМЕР_10 ; термін дії - до 08/22;
10)30.04.2021 - Картка Універсальна Gold № НОМЕР_11 ; термін дії - до 11/24. (а.с. 62)
Так, з виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами: знімав готівкові кошти, оплачував послуги в період з 23.07.2012 та, зокрема, частково погашав заборгованість за кредитним договором. Однак, судом звернуто увагу на те, що відповідач 16.09.2013 звернувся до позивача із анкетою - заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку в якій зазначено, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. (а.с. 63) Із довідки про видачу платіжних карток відповідачу та виписки по його рахунку вбачається, що того ж дня - 16.09.2013 на ім'я відповідача було оформлено картку «Універсальна» № НОМЕР_5 . При цьому, підписавши 16.09.2013 анкету - заяву, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, пам'яткою клієнта, а також Тарифами банку.
Тому, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що платіжна картка «Універсальна» № НОМЕР_5 видана на виконання іншого договору, а саме договору про надання банківських послуг від 16.09.2013, а не договору від 09.04.2009, заборгованість за яким є предметом спору .
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що й платіжні картки № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11 були видані на виконання умов саме договору від 09.04.2009.
Судом прийнято до уваги, що Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку визначено, що картрахунком є спеціальний картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена платіжна картка.
Таким чином, зважаючи на вищевказане, суд прийшов до висновку, що надана позивачем виписка здійснена по рахунку, відкритому не лише на виконання умов договору від 09.04.2009, заборгованість за яким є предметом спору. При цьому судом прийнято до уваги, що позивачем надано докази на підтвердження й обґрунтування саме спірних правовідносин. У відповідності до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням електронного платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується електронний платіжний засіб.
Отже, надана позивачем виписка лише свідчить про те, що із відповідачем, зокрема і раніше, тобто до 16.09.2013 - до укладення між позивачем та відповідачем договору про надання банківських послуг, на виконання умов якого відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_5 , укладався договір. Проте, предметом спору у даній справі є заборгованість саме по договору про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № SAMDN02000705612486 від 09.04.2009, а не будь-якому іншому.
Із вищевказаної виписки по рахунку вбачається, зокрема, автоматичне списання відсотків за використання кредитного ліміту, однак зважаючи на вищевказане, нарахування і списання цих відсотків здійснювалось не на підставі договору, заборгованість за яким є предметом спору. При цьому, нарахування цих відсотків здійснювалось банком на «залишок після операції», який має додаткове значення за усіма картковими рахунками, тобто по десятьом платіжним карткам, хоча й по єдиному поточному рахунку, який, як встановлено вище, не стосується предмета спору.
Позивачем у даній справі не доведено отримання відповідачем кредитних коштів саме за договором про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_1 від 09.04.2009. При цьому, позивачем не було повідомлено суд про неможливість подання доказів у встановлений законом строк, тобто разом із позовом, у відповідності до ч. 4 ст. 83 і п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Судом прийнято до уваги, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Однак, викладені позивачем обставини у позові не недоведені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України. Крім того, саме на суд покладено обов'язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим і не підтвердженим належними, допустимими і достовірними доказами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Враховуючи те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом договору від 09.04.2009 відповідачем, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані з позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 02.10.2023 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені, в даному випадку, позивачем у позовній заяві і докази, надані разом із нею.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Суд прийшов до висновку, що в даному випадку, відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача згідно з договором віж 09.04.2009 заборгованості в сумі 56 452, 68 гривень, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 684, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2023. (а.с. 86)
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.
Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 526, 527, 530, 610, 611, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627, 628, 633, 638, 639, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049. ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 09.04.2009 в сумі 56 452, 68 гривень - відмовити.
Судовий збір в сумі 2 684, 00 гривень залишити за Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_12 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»: ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Рішення суду складено 13.12.2023.
Суддя: