Справа № 143/914/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.12.2023 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Встановив:
16.09.2023 року о 14 год. 46 хв. по вул. Центральна в с. Дзюньків Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - трактором кустарного виробництва, без д.н.з., із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу та ЦРЛ м. Погребище.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 , не працює, посвідчення водія не отримував. 16.09.2023 року близько 14 год. 45 хв. по вул. Центральна в с. Дзюньків Вінницького району Вінницької області керував власним транспортним засобом - трактором кустарного виробництва, без д.н.з., прямуючи з городу додому, де й був зупинений працівниками поліції у зв'язку з тим, що його транспортний засіб не був обладнаний світловідбивачами. Вважає, що працівники поліції не повідомили йому підстави зупинки транспортного засобу. Також зазначив, що особа ОСОБА_2 , клопотання якого міститься у матеріалах справи, йому не відома, транспортний засіб до свого дому він доставив самостійно.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гончарук Р.О. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої заперечення мотивує тим, що в матеріалах справи відсутня постанова про адміністративне правопорушення щодо підстав зупинки транспортного засобу, а саме щодо порушення водієм ПДР чи технічної несправності транспортного засобу. Також вказав, що водій не був відсторонений від керування транспортним засобом та працівниками поліції не роз'яснено останньому порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від такого огляду.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гончарука Р.О. та дослідивши матеріали справи, суддею встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 325751 від 16.09.2023 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.09.2023 року;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.09.2023 року;
-клопотанням ОСОБА_2 на ім'я начальника СПД № 1 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області про надання дозволу на доставлення транспортного засобу - трактора кустарного виробництва, без д.н.з., який належить ОСОБА_1 , який керував ним 16.09.2023 року по вул. Центральна в с. Дзюньків з ознаками алкогольного сп'яніння, до місця проживання останнього;
-СD-диском з відеозаписом нагрудної камери поліцейського від 16.09.2023
року, використання якої передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що був досліджений у судовому засіданні.
Так, зокрема, із наведеного відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб - трактор кустарного виробництва, без д.н.з., водія якого ідентифіковано як ОСОБА_1 . Правники поліції повідомили водію, що його трактор кустарного виробництва являється транспортним засобом, і що на ньому відсутні світловідбивачі. Потім працівники поліції повідомили водію, що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували останньому пройти тест на стан сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 повідомив, що вживав пиво та відмовився від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння. Після чого працівник поліції повідомив водія, що відносно останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації.
Враховуючи викладене, наданий суду відеозапис відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП є належним і допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, який узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом, та підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника - адвоката Гончарука Р.О. про те, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху чи технічної несправності транспортного засобу, які могли б слугувати підставою для зупинки транспортного засобу, так як поліцейськими не було складено жодних адміністративних матеріалів щодо порушення останнім Правил дорожнього руху, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII патрульний поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо мало місце: 1) порушення водієм правил дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Як вбачається з відеозапису, працівник поліції повідомив та вказав ОСОБА_1 причини зупинки, а саме те, що транспортний засіб - трактор кустарного виробництва під керуванням останнього не був обладнаний світловідбивачами.
При цьому суд відзначає, що відсутність у матеріалах розглядуваної справи постанови щодо порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху сама по собі не може розцінюватися як відсутність підстав для зупинки транспортного засобу.
Отже, захисником не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 останній був відсторонений від керування транспортним засобом, що підтверджується клопотанням ОСОБА_2 на ім'я начальника СПД № 1 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області про надання дозволу на доставлення транспортного засобу - трактора кустарного виробництва, без д.н.з., який належить ОСОБА_1 , який керував ним 16.09.2023 року по вул. Центральна в с. Дзюньків з ознаками алкогольного сп'яніння, до місця проживання останнього (а.с. 4).
Отже, працівниками поліції було застосовано до ОСОБА_1 заходи забезпечення адміністративного провадження у вигляді відсторонення останнього від керування транспортним засобом.
Пояснення ОСОБА_1 про те, що особа ОСОБА_2 йому не відома, судом до уваги не береться, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Гончарук Р.О. не навели обґрунтованих доводів щодо недопустимості зазначеного письмового доказу, клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 в судове засідання не заявляли.
Твердження захисника про те, що працівниками поліції водію ОСОБА_1 не було роз'яснено порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від такого огляду, судом відхиляється, оскільки на відеозаписі нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи, зафіксовано, що після того як працівник поліції повідомив водію, що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував останньому пройти тест на стан сп'яніння, а водій відмовився від такого огляду, працівник поліції повідомив його, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
У відповідності до пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 31 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Частиною 1 статті 40 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021, встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що із даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 325751 від 16.09.2023 року, інших письмових доказів та з СD-диску з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського від 16.09.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився, як особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому він підлягає відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В ч. 1 ст. 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що у нього відсутнє посвідчення водія та із матеріалів справи вбачається, що інформація стосовно наявності посвідчення водія в останнього відсутня.
У той же час, суддя звертає увагу на правову позицію, висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справах №753/18479/16-к від 22.05.2018 року, №171/869/21 від 21.06.2022 року, яка зводиться до того, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали. Тому та обставина, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК України, не маючи права на керування транспортними засобами, не є перешкодою для застосування до нього обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.
Сталість та послідовність вказаної позиції знайшла своє відображення й у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, де викладено висновок про те, що виходячи із системного аналізу законодавчих норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286,286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК.
У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Як висновок, об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
При цьому, безпосередньо у ст. 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює, окрім накладення штрафу, також безальтернативне додаткове адміністративне стягнення на водіїв у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Отже, вище окреслені норми КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винної особи, яка керувала транспортним засобом, посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відтак, з урахуванням вищевказаних обставин справи, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень в подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 536 грн. 80 коп. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 34, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , на користь держави «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106» 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.
Суддя