Справа № 143/991/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
Встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем з серпня 2022 року у шлюбі не перебуває.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою.
На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Вищому професійному училищі № 42 на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.
Відповідач матеріальну допомогу на утримання їхнього спільного сина не надає, а саме на придбання одягу, продутів харчування, медикаментів тощо, тобто ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати свою дитину. Дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки.
ОСОБА_2 має добрий стан здоров'я, не перебував на обліку в жодній медичній установі, а тому в змозі сплачувати аліменти, так як має постійний заробіток.
Відповідач не зобов'язаний до виплати аліментів будь-кому, крім їхньої спільної дитини.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 184, 185, 199, 200 СК України, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
02.11.2023 року суддею ухвалено відкрити провадження у справі та її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 15, 16).
Відповідач не скористався своїм правом відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та відзиву до суду не подав, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів, наданих позивачкою.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що згідно із ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 одружилися 14.11.2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 14.11.2004 року (а.с. 6).
Як стверджує позивачка у позовній заяві, з серпня 2022 року у шлюбі з позивачем не перебуває (а.с. 1).
Від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 85, виданого повторно 08 грудня 2005 року (а.с. 4).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 15.10.2020 року № 3184 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.10.2023 року № 4638 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до довідки, виданої Вищим професійним училищем № 42 м. Погребище від 12.10.2023 року № 339, ОСОБА_3 дійсно навчається у ВПУ № 42 м. Погребище з 01.09.2021 року по 30.06.2024 року в групі № 33 по професії електромонтер з обслуговування електроустановок, електрогазозварник, водій автотранспортних засобів категорії «С», знаходиться не на повному державному утриманні, форма навчання - денна, стипендію не отримує (а.с. 9).
Наведене свідчить, що між сторонами склалися спірні сімейні правовідносини з приводу утримання повнолітнього сина.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
У відповідності до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За приписами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як роз'яснено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18.
Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обовязок із доказування обставин. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачкою надано належні та допустимі докази, які підтверджують позовні вимоги, а саме, що син сторін ОСОБА_3 , досягнувши повноліття, дійсно навчається на денній формі навчання у Вищому професійному училищі № 42 м. Погребище, стипендію не отримує, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги.
Разом із тим, відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували його спроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, чи підтверджували б ту обставину, що надання ним такої матеріальної допомоги становитиме для нього надмірний тягар.
З огляду на викладене суд вважає, що позов про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, в цілому є обґрунтованим.
Вирішуючи питання про спосіб та розмір аліментів, суд, оцінивши надані позивачкою докази, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
На думку суду присуджений розмір аліментів є достатнім та обґрунтованим для утримання відповідачем свого сина та помірним для сплати.
Водночас, такий розмір стягування аліментів суд визначає, виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості, що не суперечитиме чинному законодавству, інтересам сторін та дитини.
Суд звертає увагу на те, що в позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити мінімальний розмір аліментів у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про обґрунтованість такої вимоги, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Наведена норма розміщується у Главі 15 СК України, приписами якої регламентуються правовідносини стосовно обов'язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.
За ч.1 ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Натомість, правовідносини щодо обов'язків батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання урегульовано положеннями Глави 16 СК України.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що спірні у цій справі правовідносини не є предметом правового регулювання норми ч.2 ст.182 СК України, а тому при ухваленні рішення не встановлює мінімальний розмір стягуваних аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивачкою вказаний позов подано до суду 20.10.2023 року, однак предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Як вбачається з матеріалів справи сину сторін ОСОБА_3 18 років виповнилося 22.10.2023 року (а.с. 4).
Отже, стягнення аліментів на його утримання у зв'язку із навчанням слід розпочати з 22.10.2023 року, тобто з дня досягнення ним повноліття.
Суд звертає увагу на те, що в позовній заяві ОСОБА_1 не вказує на необхідність стягнення аліментів саме до закінчення навчання, але не пізніше досягнення сином двадцяти трьох років.
У п.7.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №554/10517/16-ц зауважено, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №372/2583/18 обумовлено, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на викладене, та виходячи із мети, яку переслідує позивачка, звернувшись із цим позовом до суду, з відповідача слід стягнути на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.10.2023 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не пізніше досягнення ним двадцяти трьох років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частин 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В ч.1 ст.1 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 1, 3 ст.9 ЗУ «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Зважаючи на те, що внаслідок розгляду даної справи державою Україна понесено певні матеріальні витрати, які полягають у неодержаному судовому зборі, який мав би бути спрямований на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, то держава Україна є особою, яка понесла судові витрати, в розумінні норми ч. 6 ст. 141 ЦПК України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Отже, позов про стягнення аліментів за своєю правовою процесуальною природою є позовом майнового характеру.
За змістом підпункту 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана до суду фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, із відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.10.2023 року і до припинення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 11.12.2023 року.
Суддя