Справа № 930/1596/23
№2/930/501/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2023 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.
при секретарі Путій З.О.
за участю представника позивачки - адвоката: Нечепуренка Г.І.
представника третьої особи: Тригуба В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Немирівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, її онук ОСОБА_3 17 листопада 2015 року про що виконавчим комітетом Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 1 грудня 2015.
Його мати ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його успіхами в навчанні, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти - створились мови, які шкодять його інтересам як дитини.
Його вихованням та матеріальним забезпеченням займається особисто ОСОБА_1 ..
Відповідно до рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області № 42 від 21 лютого 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні свого сина.
У зв'язку з цим, позивачка звернулася до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Немирівської міської ради Вінницької області, з проханням позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, на що її було рекомендовано звернутися до суду та після проведення перевірки надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов'язків.
У зв"язку із цим ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Представник позивачки, адвокат Нечепуренко Г.І. в судовому засіданні позовні вимоги пітримав повністю, просить їх задовільнити.
Представник Органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Немирівської міської ради Тригуб В.С. в судовому засіданні просить задовільнити позовні вимоги і позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 оскільки його мати нестворила умови для проживання і належного виховання неповнололітньої дитини.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не з'явилася, хоча справа призначалася неодноразово до судового розгляду. Заяви про відкладення розгляду справи чи визнання позовних вимог в суд не надіслала.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідачка ОСОБА_2 є являється матір"ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 01.12.2015.
Мати неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про нього, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його успіхами в навчанні, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти - створились мови, які шкодять його інтересам як дитини.
Його вихованням та матеріальним забезпеченням займається особисто позивачка ОСОБА_1 ..
Відповідно до рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області № 42 від 21 лютого 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні свого сина.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст.164 ч.1 п. 2 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтуванням ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст.164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Під час розгляду справи судом встановлено саме свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками та винну поведінку відповідачки по відношенню до малолітнього сина, яка проявляється в небажанні відповідачки виконувати свій батьківський обов'язок щодо утримання та виховання дитини, про що свідчить відсутність інтересу до життя сина, його здоров'я та розвитку, не забезпечення будь-якими продуктами харчування, одягом, засобами гігієни, тощо.
У діях відповідачки проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до сина, не приймається будь-яких дій щодо спілкування з дитиною.
Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
ВС в постанові від 24.10.2018 по справі № 761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останній положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини справи, дійшов висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та її небажання виховувати сина, її свідому винну поведінку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, законними, а тому відповідачку належить позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, і на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 169 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Немирівської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Немирівським PC УДМС України у Вінницькій області 16.05.2013, РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1073,60 гривень судового збору на користь держави.
Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В.М. Алєксєєнко