Справа № 132/2913/23
2-н/132/522/23
Ухвала
Іменем України
02 жовтня 2023 року місто КАЛИНІВКА
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
На адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023 року, дана заява передана на розгляд судді Сєліну Є.В.
Відповідно до положень частини 5 статті 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
На виконання зазначеної норми процесуального закону, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника.
02.10.2023 року за вх.№ Еп-2496 на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.
Судовий наказ згідно норми частини 1 статті 160 ЦПК України, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені статтею 163 ЦПК України, відповідно до якої заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Аналізуючи зміст поданої заяви про видачу судового наказу, судом встановлено, що заявник посилається на те, що неповнолітня дитина проживає із нею та перебуває на її утриманні.
Відповідно до частини 3 статті 181 України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Натомість, на підтвердження зазначеної обставини (проживання неповнолітньої дитини разом із матір'ю та перебування на її утриманні), в порушення вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано жодного доказу.
Відсутність належного письмового доказу на підтвердження факту проживання неповнолітньої дитини разом із матір'ю та перебування на її утриманні, позбавляє суд можливості встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Чинний цивільний процесуальний кодекс не врегульовує питання щодо можливості залишення заяви про видачу судового наказу без руху.
Згідно частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, вважаю за можливе застосувати аналогію закону, та залишити заяву про видачу судового наказу без руху, надавши заявнику строк для усунення її недоліків, а саме для надання документів, що підтверджують факт проживання неповнолітньої дитини разом із матір'ю та перебування на її утриманні.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви про видачу судового наказу не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись ст.ст.163, 177, 185, 258-261, 268, 272, 353 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, у видачі судового наказу буде відмовлено з підстав, передбачених в статті 165 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя