Справа № 128/3076/22
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судових засідань Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
У позовній заяві викладено наступну позицію.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2014 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка самостійно виховує сина. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не відвідує навчальний заклад, не цікавиться успіхами дитини в навчанні. З огляду на вищевикладене просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Огородник В.В. в судове засідання не з'явилися, представник позивачки - адвокат Огородник В.В. подав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у їх відсутність. У разі неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення суду (а.с. 46).
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради Марценюк Л.Є. подала до суду заяву, в якій вказала, що підтримує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносного його неповнолітнього сина, справу просила розглянути у її відсутність (а.с. 30).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки, представник та представника третьої особи відповідно до ст. 211 ч.3 ЦПК України, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань до суду не надходило.
Ухвалою суду від 11.01.2023 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 23)
Ухвалою суду від 15.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 41).
Ухвалою суду від 08.12.2023 постановлено, розгляд даної справи здійснювати в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення за адресою місця реєстрації, встановленого судом (а.с. 20, 21а), відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.
З огляду на вищевикладене та за умов існування усіх підстав, суд прийшов до висновку про ухвалення заочного рішення, про що було постановлено мотивовану ухвалу.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України та Довідки про реєстрацію місця проживання позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6).
Відповідно до копії паспорта громадянина України відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Шаргород Вінницької області (а.с. 8).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2014 у справі №127/8597/14 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11). Рішення суду набуло законної сили 27.05.2014.
Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №48914 від 18.10.2022 Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (а.с. 13) дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії Інформації про участь батьків у вихованні дитини, наданої КЗ «Вінницький ліцей №30 ім. Тараса Шевченка» №277 від 14.10.2022 (а.с. 14) дитина ОСОБА_3 навчається у закладі з 2019 року. За період навчання в ліцеї зарекомендував себе здібним та старанним учнем. Загальний розвиток дитини добрий. Має достатній та високий рівень навчання, володіє культурою мови та культурою спілкування. На уроках спокійний, організований та відповідальний учень. Працелюбний, доброзичливий, цілеспрямований як особистість. Мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню, відвідує батьківські збори, цікавиться у класного керівника успіхами та труднощами дитини у навчанні. Батько ОСОБА_2 батьківські збори не відвідував, навчанням дитини у закладі не цікавиться, на зв'язок з класним керівником не виходив.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 16.02.2023 №01/00/011/9004 (а.с. 31-32), враховуючи неналежне виконання батьком протягом тривалого часу обов'язків по вихованню сина, враховуючи думку дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також із даного висновку вбачається, що на засіданні комісії були присутніми мати дитини ОСОБА_1 , батько дитини - відповідач ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_3 ..
Так, мати дитини ОСОБА_1 повідомила, що батько дитини ОСОБА_2 протягом останніх семи років не зустрічається із сином, не цікавиться його життям та розвитком, не надає дитині матеріальної допомоги і тому вона наполягає на позбавленні його батьківських прав.
Батько дитини ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно не брав участі у вихованні сина, але причиною тому назвав погані відносини із колишньою дружиною, яка чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Зазначив, що бажає брати участь у вихованні дитини.
ОСОБА_4 повідомив, що не пам'ятає коли останній раз батько спілкувався із ним, вказав, що батько не відвідував його, не цікавився життям та навчанням, не вітав із днями народження. Повідомив, що не має бажання спілкуватися з батьком, оскільки батько сам перестав ним цікавитися.
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю (договором сторін).
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Стаття 27 Конвеції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року передбачає, що батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 , п. 2 ст.6 Конвенції про права дитини про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.
Статтею 157 СК України передбачено обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У статті 166 СК України визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно із частиною четвертою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавиться, не надає достатнього матеріального утримання, хоча таких перешкод йому ніхто не чинив, дитину не відвідує. Відповідач, будучи обізнаним про питання яке перебуває на розгляді суду, в судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав.
Також, суд вважає необхідним зауважити, що справа тривалий час перебуває у провадженні суду, проте, відповідач, який згідно висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав, був присутнім на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, судові засідання ігнорував. Окрім того, відповідачем не надавалося суду будь-яких доказів того, що позивачка чинить йому перешкоди в спілкуванні із сином та з цього приводу він звертався із відповідними зверненнями до органу опіки та піклування.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача є доцільним, а позов підлягає задоволенню.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, своєю винною поведінкою ухиляється від встановленого ст. 150 Сімейного Кодексу України обов'язку щодо виховання своєї дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідача ОСОБА_2 , як крайній захід, слід позбавити батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 992,40 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ст.ст. 15, 18, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 10, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 ;
Третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50.
Суддя Л.П. Шевчук