Суддя Бугера О. В.
Справа № 644/1498/23
Провадження № 2-а/644/43/23
12.12.2023
РІШЕННЯ
Іменем України
12 грудня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, у складі:
Головуючого судді Бугери О.В.,
За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження у справі, -
УСТАНОВИВ:
Позивачем, 22.03.2023 року подано до суду позовну заяву, в якій він просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора 1 батальйону 5 роти УПП м. Києва лейтенанта поліції Євсєєвої А.В., серія ЕАР №6161449 від 12.11.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень, провадження у справі закрити за підставі ст. 247 КУпАП. В обґрунтування позову посилався на те, що 12.11.2022 року о 15.20 годині його було зупинено працівниками патрульної поліції м. Києва, а саме Інспектором 1 батальйону 4 роти УПП м. Києва лейтенантом поліції Євсєєвою А.В. за порушення ним Правил дорожнього руху. В процесі розгляду працівниками поліції було виявлено, що, начебто, ним 03.01.2022 року було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03.06.2022 року його було позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік та накладено штраф в сумі 17000 гривень. За результатами розгляду на нього було складено відповідну постанову, що ним оскаржується, за порушенням ним п.2.1.а ПДР України, а саме за керування транспортним засобом, особою позбавленою права керування транспортним засобом, тобто за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП та зобов'язано сплатити штраф в сумі 20400 грн. Про існування даної постанови за ч.1 ст. 130 КУпАП він не був обізнаний, умислу порушувати ПДР не мав. 15.11.2022 року ознайомившись з матеріалами справи №642/225/22 та постановою у даній справі, а також з відеозаписами по справі, стало зрозуміло, що на відео зафіксований не він, а його знайомий на ім'я ОСОБА_2 , який неодноразово звертав увагу поліцейських про те, що ними не правильно було встановлено його особу. Тобто, працівниками поліції було не вірно встановлено особу, що вчинила правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та, як наслідок, його незаконно було притягнуто до відповідальності за дії, які ним не вчинялись. Під час розгляду даної справи судова повістка йому не направлялась, суд помилково притягнув його до відповідальності. Він звернувся із апеляційною скаргою до Полтавського апеляційного суду та постановою від 14.03.2023 року його скаргу було задоволено, а постанову, якою його притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасовано. З урахуванням наведеного, вважав, що постанова прийнята поліцейською підлягає скасуванню, оскільки було порушено порядок розгляду справи та притягнення його до відповідальності, не було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, справу було розглянуто не за місцем вчинення, тобто за місцем розташування органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам ст.ст. 276, 283 КУпАП та висновку викладеному в Рішенні КСУ від 26.05.2015 року у справі №5-рп/2015 року. Окрім того, його право на використання правової допомоги також було порушено інспектором, оскільки справу було розглянуто на місці зупинки транспортного засобу та він не мав можливості запросити свого адвоката, а також, його було притягнуто до відповідальності за відсутності постанови про накладання стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Сам факт наявності постанови, яка в подальшому була скасована, не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, про що викладено висновок у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року, справа №338/1/17. Фактично, рішення інспектором було прийнято з порушенням порядку притягнення до відповідальності, незабезпечення дотримання прав особи, щодо якої приймається рішення про накладання адміністративного стягнення, дії інспектора є такими, що не
відповідають вимогам ст.ст. 245, 258, 268, 276, 277, 280 КУпАП, а постанова такою, що прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Просив постанову скасувати, провадження у справі закрити, при подачі позову сплачено позивачем судовий збір в сумі 496,20 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу, що складають 8000 грн.
Представником відповідача ДПП Кубрак О.І. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача є обґрунтованою. Відповідно до вимог ч.4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тягне за собою накладання штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Положенням ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають працівники органів, підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі і справи про правопорушення ПДР, передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідно до вимог ч.4 ст. 258 КУпАП посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення із дотриманням вимог ст. 251 КУпАП. Інспектором було вірно кваліфіковано вчинене правопорушення. Під час патрулювання Святошинського району м. Києва екіпажем було виявлено відповідний транспортний засіб під керуванням позивача, в порядку ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із порушенням п.2.4.а ПДР України та в ході перевірки документів за допомогою бази ІПНН «АРМОР» було встановлено та перевірено на офіційному веб-порталі Судової влади України про наявність постанови Київського районного суду м. Харкова про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладання стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік зі штрафом в сумі 17000 гривень. Таким чином, Інспектор після з'ясування обставин у справі, прийняла рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП. Також, в ході розгляду справи, позивач не мав перешкод в користування своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, він мав право на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Також, не є обґрунтованими доводи позивача щодо не складання протоколу, оскільки ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративним правопорушень, розгляд яких віднесений до компетенції Національної поліції. В тому числі, визначено, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст. 126 КУпАП. Тому, вважали, що процедура розгляду справи дотримана, Інспектор діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням вимог КУпАП та Інструкцією, підстав для скасування постанови немає. Заперечували проти визначеного розміру витрат на професійну правову допомогу посилались на правові позиції Верховного Суду з означеного питання та вважали, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, та значно завищені.
Позивачем та його представником адвокатом Панасенком О.О. подані заяви про підтримання позовних вимог, поданий відзив вважають не обґрунтованим, та таким, що жодним чином не спростовує доводи позову, просили позов задовольнити та провести розгляд справи без їх участі та фіксації судового засідання.
Представник відповідача подав суду відзив, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови серії ЕАР №6161449 від 12.11.2022 року Інспектора 1 батальйону 4 роти УПП м. Києва лейтенанта поліції Євсєєвої А.В., позивача у справі ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1.а ПДР України, за керування транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , 12.11.2022 року о 15.14 годині в м. Києві на пр. Леся Курбаса, 19Б, особою позбавленою права керування транспортним засобом, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З приводу доводів позивача щодо порушення поліцейською місця розгляду справи та не складання протоколу, суд зазначає наступне.
У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, у справі за ч.4 ст.126 КУпАП відносно позивача. Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюється.
Тому суд вважає, що відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.
Відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 № 1395, Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Щодо доводів про позбавлення позивача права скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, суд також не погоджується із даними доводами, оскільки під час розгляду справи позивач не обмежувався у праві звернутись за допомогою до адвоката, на місці чи в телефонному режимі.
Оцінюючи доводи позивача в частині притягнення до відповідальності особи, щодо якої прийнято відповідну постанову, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Позивач, посилався на те, що під час розгляду щодо нього справи Інспектором поліції він неодноразово зазначав, що відповідного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, про яке викладено обставини в постанові Київського районного суду м. Полтави, він не вчиняв, про існування даної справи та прийнятої постанови він не обізнаний, умислу на порушення не мав. Не заважаючи на його доводи, інспектором було винесено постанову та застосовано до нього відповідне стягнення, у якості доказу використано відповідну інформацію про прийняту постанову про позбавлення права керування транспортним засобом з бази "АРМОР" та сайту Судової влади України.
Із змісту дослідженої постанови Київського районного суду м. Полтави від 03.06.2022 року у справі №642/225/22, провадження №3/552/664/22, вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Але при цьому, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомості про набрання даною постановою законної сили відсутні.
Натомість, в подальшому, постановою Полтавського апеляційного суду від 14.03.2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена та поновлено строк на апеляційне оскарження даної постанови та постанова Київського районного суду м. Полтави від 03.06.2022 року у справі №642/225/22 скасована. Із змісту дослідженої копії постанови вбачається, що при відтворенні в судовому засіданні відеозапису долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, виходячи із загальної компетенції суду щодо можливості встановити, хто саме знаходиться на відеозаписі, не можливо ідентифікувати особу, відносно якої складався протокол та ОСОБА_1 , оскільки вбачається різниця в ознаках зовнішності та голосі особи, яка зафіксована на відеозаписі.
Згідно роз'яснень, які містяться в частині другій пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Обов'язок органу (особи), яка склала постанову про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Тобто, інспектором при розгляді даної справи та винесенні відповідної постанови не було з'ясовано всі обставини, не було належним чином досліджено дані про набрання даною постановою законної сили та не враховано доводи особи, щодо якої складено постанову про відсутність в його діях відповідного складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним відповідного правопорушення не вчинялось, що в подальшому було встановлено відповідним судовим рішенням апеляційної інстанції.
З урахуванням наведених обставин, суд погоджується із доводами позивача що встановлені в ході розгляду справи обставини є безумовною підставою для скасування даної постанови, закриття провадження, та задоволення позову.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір, при подачі позову позивачем було сплачено 536,80 гривень, двома платежами. Що стосується стягнення витрат на професійну правничу правову допомогу, то відповідні витрати стягненню не підлягають. Позивачем не було надано до позову доказів, що підтверджують їх оплату, лише наведено в змісті позову про те, що такі витрати ним понесені, заяв в порядку ст.139 КАС України позивачем не подавалось.
Керуючись ст.ст.126, 251, 268, 276, 283, 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 243-246, 286 КАС України, ПДР України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАР №6161449 від 12.11.2022 року Інспектора 1 батальйону 4 роти УПП м. Києва лейтенанта поліції Євсєєвої А.В., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладання адміністратвиного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень, провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення виготовлений 12.12.2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя О.В. Бугера