Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2196/23
Провадження № 2/553/2637/2023
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
Іменем України
11.12.2023м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Крючко Н.І.
при секретарі - Компанієць А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.
Відповідно до ухвали суду від 22 вересня 2023 року, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року витребувано у АТ «Ідея Банк» належним чином завірену копію кредитного договору № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк» не з'явився, але надав на адресу суду заяву про слухання справи у відсутність їх представника. При цьому, стороною відповідача подано відзив на на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Вказала, що 04.02.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №R01.00502.004877316, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 66 640,22 грн., а позичальник зобов'язувався одержати кредит та повернути разом з процентними платежами. Внаслідок невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, станом на 10.06.2020 року, у позивача утворилася заборгованість у розмірі 77 927,43 грн. На виконання вимог п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, Банк надав приватному нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, а саме: заяву АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису; кредитний договір № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року; довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів по Кредитному договору; вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань по кредитному договору; довідку - розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року; виписку по рахунку ОСОБА_1 відповідно до Кредитного договору; список №2 ф.103; Список віт АТ «Укрпошта»; опис вкладення у цінний лист; фіскальний чек АТ «Укрпошта». Із вищевказаних доказів вбачається, що позивачу було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року, зазначене свідчить про належне повідомлення боржника про наявність у нього кредитної заборгованості, доцільність погашення такої в тридцятиденний період та ініціювання банком процедури повного дострокового виконання кредитних зобов'язань позивачем за кредитним договором. З питань обізнаності позивача щодо наявності у нього заборгованості перед АТ "Ідея Банк" зазначила, що підписавши кредитний договір сторони погодили всі його умови, в тому числі щодо розмірів та строків погашення грошових зобов'язань боржником, позивач періодично вносив кошти на погашення кредиту, отже, боржнику було відомо про наявність у нього кредитної заборгованості перед кредитором та доцільність погашення такої. Зауважив, що помилковим є твердження позивача щодо нечинності положень постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, що регламентує порядок стягнення заборгованості, яка виникла у кредитних відносинах в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 не визначений момент, з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, внаслідок чого така постанова втрачає чинність в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових актів, що узгоджується з наступним. Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, то така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту. Разом з тим, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, внаслідок чого така постанова втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, внесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 № 32/5. На теперішній час державна реєстрація постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року не скасована. Зазначив, що законодавцем передбачено можливість вчинення виконавчих написів не лише на оригіналі боргового документу, а і у інші альтернативні способи, в залежності від специфіки спірних правовідносин. Зважаючи на вказані обставини прохали відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Третя особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Відповідно до положень норм ст. ст. 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.07.2020 року, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчинено виконавчий напис № 5196 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 79827,43 грн..
Так, 21.08.2020 року на підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62863060 про стягнення заборгованості за виконавчим написом № 5196 від 27.07.2020 року.
04.02.2019 між АТ "Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №R01.00502.004877316. Відповідно до умов договору АТ "Ідея Банк» надає позичальнику кредит у розмірі 66 640,22 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платами відповідно до умов вказаного договору. Строк кредитування становить 54 місяців. Процентна ставка за користування кредитом становить 25,07% річних від неповернутої суми кредиту. Погашення заборгованості за користування кредитом здійснюється відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів наданих АТ «Ідея Банк» виконавчий напис вчинений на підставі таких документів, зокрема: заяви АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису; кредитного договору № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року; довідки АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів по Кредитному договору; вимоги АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань по кредитному договору; довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року; виписки по рахунку ОСОБА_1 відповідно до Кредитного договору; список №2 ф.103; списку від АТ «Укрпошта».
Зі змісту вимоги про усунення порушення кредитних зобов'язань від 13.06.2020 року вбачається, що вимога була направлена позивачу Гнипі ОБ.. Відповідно до змісту вимоги заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року, станом на 10.06.2020 року становить 77 927,43 грн., яка складається з: 53 878,80 грн. строковий основний борг; 8 978,99 грн. прострочений основний борг; 13 143,07 грн. прострочені проценти; 257,71 грн. строкові проценти, 1 668,86 грн. - пеня.
Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п.2.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р.№296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р.за№282/20595 встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
За змістомп.п.3.1, 3.2 глави 16 вказаного Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років,а у відносинах між підприємствами,установами та організаціями-не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (№К/800/6492/17, №К/800/7651/17), визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, на підставі якого вчинений виконавчий напис нотаріуса, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 по справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105 св18).
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За таких обставин суд мав задовольнити позов у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, з врахування приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (27.07.2020), Кредитний договір, за яким начебто боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входив до Переліку документів.
Також з наведених положень статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» п.п.2.1, 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку можна дійти висновку, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі підлягає встановленню, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
При цьому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розгляд справи не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Разом з тим з долученого до матеріалів справи державним виконавцем копії укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № R01.00502.004877316 від 04.02.2019 року, вбачається, що вказаний договір не був нотаріально посвідчений.
Таким чином, під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався визнаними нечинними положеннями законодавства, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений.
Разом з тим, суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо нечинності положень постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, що регламентує порядок стягнення заборгованості яка виникла у кредитних відносинах в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки при прийнятті постанови 22 лютого 2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», відповідно до якого визнання акту суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили, тим самим встановивши обов'язок для стягувача для одержання виконавчого напису надавати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 по справі №645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, беручи до уваги, що позивач заперечує щодо розміру заборгованості та її розрахунку, а також заперечує факт отримання вимоги стягувача про усунення порушення кредитних зобов'язань.
Як слідує зі змісту відзиву на позов відповідач посилається на те, що позивачу було надіслано письмову вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 13.06.2020 року. Підтвердженням зазначеного є список за формою № 103 згрупованих поштових відправлень банку, список згрупованих поштових відправлень цінних листів банку, опис вкладення до цінного листа, що підтверджує направлення на адресу позивача вимоги банку про усунення порушення кредитних зобов'язань, разом із довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 10.06.2020 року, а також фіскальним чеком по оплаті вище вказаних послуг поштового зв'язку.
В матеріалах справи відсутні докази факту отримання боржником вказаної вимоги з попередженням про вчинення виконавчого напису у випадку непогашення заборгованості. Неотримання позичальником вказаної вимоги, свідчить про його необізнаність про намір відповідача вжити заходів до стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису, що позбавило його можливості надати свої заперечення проти розміру заборгованості, на відсутність яких як на доказ безспірності заборгованості.
Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 27.07.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на час подання вказаного позову за оспорюваним виконавчим написом в порядку його примусового виконання з позивача було стягнуто на користь відповідача грошові кошти в сумі 19 26467 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, положення ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
У зв'язку з тим, що виконавчий напис вчинено незаконно, то і правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відпали, а тому стягнуті грошові кошти з позивача у сумі 19 264,67 грн. підлягають поверненню, а отже, стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1073,60 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 525, 629, ЦК України, ст.ст. 4, 12,13,141 206, 264-265, 279, 280- 283 ЦПК України, Закону України «Про нотаріат», суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів- задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 27.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом м Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований у реєстрі за № 5196, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 79 827,43 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , в порядку повернення, стягнуті з виконавчим написом грошові кошти у розмірі 19 264,67 грн..
Стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , сплачений при звернення до суду судовий збір у сумі 1073,60 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко