Справа № 536/514/23
Провадження № 2/536/359/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж. О., за участю секретаря судового засідання Бегми С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,
УСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на період навчання у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 вересня 2022 року до 30 червня 2026 року. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу професійну допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є сином відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження, якому ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 18 років.
Також представник позивача вказує, що згідно із довідкою №697 від 01 березня 2003 року позивач навчається в КрНУ імені Михайла Остроградського і є студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту механічної інженерії, транспорту та природних наук, за спеціальністю: прикладна механіка, термін навчання - з 19 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. Позивач не отримує доходи (стипендію), що підтверджується довідкою №17.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2023 року відкрито провадження у справі №536/514/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Дворник О. В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача і його представника, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити та стягнути судові витрати з відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 30 березня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2010 року у справі №2-1090/10 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 18 лютого 2003 року в Заїчинській сільській раді Семенівського району, актовий запис №3.
Довідкою №288 від 22 серпня 2022 року підтверджено, що за відомостями Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського №697 від 01 березня 2023 року ОСОБА_1 є студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту механічної інженерії, транспорту та природних наук, спеціальність прикладна механіка, за державним замовленням денного відділення, термін навчання з 19 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року.
Окрім того, відповідно до довідки про доходи №17 від 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року дохід не отримував.
Таким чином, на час розгляду справи ОСОБА_1 є повнолітньою особою, який не досяг віку 23-х років, продовжує навчання на денній формі, при цьому у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.
Статтею 141 Сімейного кодексу Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями статті 199 Сімейного кодексу України визначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до пункту 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду.
З огляду на вказані норми закону, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача ОСОБА_2 піклуватися та матеріально забезпечувати свого повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, тобто сплачувати аліменти на його утримання у період навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
У поданій заяві до суду відповідач ОСОБА_2 повністю визнає позовні вимоги та не заперечує щодо їх задоволення, тобто відповідач повністю визнає позовні вимоги.
Відповідно до статті 200 Сімейного кодексу Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України.
Згідно із статтею 182 Сімейного кодексу Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Ураховуючи, що частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України передбачено стягнення аліментівна дитину, які присуджуються за рішенням суду, від дня пред'явлення позову, а позовну заяву ОСОБА_1 подав до суду 21 березня 2023 року, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти з дати подання позову до суду.
При визначені розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує те, що відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання і потребує такої допомоги, наявність на його утриманні інших осіб, чи наявність будь-яких обставин, визначених статтею 182 Сімейного кодексу України, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів.
Отже, дослідивши наявні докази у справі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, починаючи з 21 березня 2023 року та до закінчення навчання до 30 червня 2026 року, але не більше як до досягнення дитиною 23 років.
Відповідно до статті 430 Цивільного процесуального кодексу Українисуд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до приписів частини 2 статті 199 Сімейного кодексу України право на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, припиняється у разі припинення навчання.
Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, а тому відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у сумі 1 073,60 грн.
Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на зазначене положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.
Разом із позовною заявою представником позивача Дворник О. В. на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання правничої допомоги №1073 від 01 березня 2023 року, попередній розрахунок судових витрат та квитанцію №1 від 01 березня 2023 року про сплату правничої допомоги у сумі 3 200,00 грн.
Згідно вказаного договору, укладеного між адвокатом Дворник О. В. та Пустовим О. С. (клієнт) доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту юридичну (правову) допомогу в різних галузях права та діючого законодавства України.
За умовами пункту 3.1 договору за виконану роботу клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі за домовленістю, обумовленому в додатку до даного договору.
Із матеріалів справи убачається, що наданий представником позивача попередній розрахунок судових витрат містить підпис тільки адвоката Дворника О. В., тобто розрахунок не погоджений клієнтом ОСОБА_1 .
Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо погодження суми гонорара адвоката, а додаткову угоду з визначенням суми гонорару позивачем до суду не надано. Разом з цим, у матеріалах справи відсутній акт-приймання передачі наданих послуг.
Таким чином, ураховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами договору суми гонорару адвоката (додаткові угоди до договору про надання правничої допомоги №1073 від 01 березня 2023 року), що суперечить пункту 3.1 договору про надання правничої допомоги №1073 від 01 березня 2023 року, та те, що попередній розрахунок судових витрат не погоджений клієнтом (не підписаний ОСОБА_1 ), суд дійшов висновку про відсутність об'єктивної можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а тому заявлені вимоги представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141 258, 265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання на період навчання ум розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку платника аліментів щомісячно, починаючи з 21 березня 2023 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2026.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
У задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 220,80 грн, відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяЖ. О. Баранська