Справа № 405/2630/23
2/405/396/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді Драного В.В.
за участю секретаря Дятел О.В.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мельніченко В.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні з порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мельніченко В.А., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті останньої та визнання права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що 25.01.1950 року уклали шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого їй було присвоєно прізвище ОСОБА_7 . ОСОБА_5 , 1925 року народження була надана згідно договору від 16.07.1954 року № 3818/1 про надання у безстрокове користування земельна ділянка для забудови житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . В 1954 року на підставі договору забудови ОСОБА_5 , почав будувати за вказаною адресою житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, який закінчили будувати в 1955 році, де в подальшому почали проживати в ньому. Від шлюбу в них народилися діти: син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всі вони разом з дітьми проживали за адресою АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помирає ОСОБА_5 . Так як заповіт він не складав спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями першої черги в рівних частках за законом були дружина, ОСОБА_10 , 1922 року народження, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До нотаріальної контори для прийняття спадщини вони не звертались, так як у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, адже проживали разом зі спадкодавцем на момент смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помирає ОСОБА_10 . Так як заповіт вона не складала спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями першої черги в рівних частках за законом були діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, адже проживали разом зі спадкодавцем на момент смерті. До нотаріальної контори для прийняття спадщини вони не звертались, так як у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) вони фактично вступили у володіння спадковим майном, адже проживали разом зі спадкодавцем на момент смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помирає ОСОБА_8 . Так як заповіт він не складав спадкування відбувалося за законом. Згідно ст. 530 ЦК України (в редакції 1963 року) за відсутності спадкоємців першої черги єдиним спадкоємцем за законом була його рідна сестра: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, адже проживала разом зі спадкодавцем на момент смерті.
12.03.1975 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_12 , після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_13 . Від вказаного шлюбу у них народилися діти: донька, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
08.08.1992 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_15 , після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_16 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помирає ОСОБА_4 . Так як заповіт вона не складала спадкування відбувалося за законом. ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила про відмову від неї.
ОСОБА_12 та ОСОБА_3 вирішили відмовитися від своєї частини спадщини на користь позивача і тому до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини своєї частини не зверталися.
07.12.2021 року помирає ОСОБА_12 .
27.03.2023 року державний нотаріус, ОСОБА_17 , Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 видала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2 ), через відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок та відсутність реєстрації права власності на нього.
За таких обставин просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини, в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 ), визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 14.06.2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Мельніченко В.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладене у позові, просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Мельніченко В.Г. у судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що відповідач відмовляється від спадщини на користь сестри - позивача по справі, інших спадкоємців немає, спадкова справа не заводилась.
Заслухавши учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.01.1950 року уклали шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 , виданого міським бюро ЗАГС м. Кіровоград 25.01.1950 року (а.с. 13).
ОСОБА_5 , 1925 року народження була надана згідно договору від 16.07.1954 року № 3818/1 про надання у безстрокове користування земельна ділянка для забудови житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується архівною довідкою з Кіровоградського ОБТІ від 27.03.2023 року, станом на 01.01.2013 року право забудови на вказаною адресою зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с. 29).
В 1954 року на підставі договору забудови ОСОБА_5 , почав будувати за вказаною адресою житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, який закінчили будувати в 1955 році, де в подальшому почали проживати в ньому (а.с. 15-17).
Від шлюбу в них народилися діти: син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13 на звороті).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помирає ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 10.12.1970 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 помирає ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 27.09.1998 року (а.с. 14). Заповітів вони за життя не складали.
25.12.2003 року помирає ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 30.12.2003 року (а.с. 21).
Єдиним спадкоємцем за законом була його рідна сестра: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
12.03.1975 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_12 , після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 12.03.1975 року (а.с. 22).
Від вказаного шлюбу у них народилися діти: донька, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 09.07.1975 року та син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 21.07.1978 року (а.с. 22 на звороті).
08.08.1992 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_15 , після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_8 від 08.08.1992 року (а.с. 23).
23.04.2013 року помирає ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_9 від 23.04.2013 року (а.с. 24). Заповіт за життя вона не складала.
Свідок ОСОБА_18 , яка з 1982 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у судовому засіданні пояснила, що по сусідству АДРЕСА_4 проживали ОСОБА_10 з дітьми ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Уклавши шлюб ОСОБА_19 народила дітей: ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . На момент смерті ОСОБА_23 разом з нею проживали чоловік та діти.
Свідок ОСОБА_24 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у судовому засіданні пояснила, що на момент смерті ОСОБА_23 разом з нею проживали чоловік та донька ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_25 , яка з 2002 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у судовому засіданні пояснила, що знає своїх сусідів ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , у ОСОБА_13 були діти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_26 , яка з 1969 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю сторін, у ОСОБА_7 було двоє дітей ОСОБА_19 і ОСОБА_20 . ОСОБА_19 має двох дітей. У 2013 року ОСОБА_11 померла. На момент її смерті з нею проживала ОСОБА_2 .
Відповідно достатті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об'єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.
Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об'єкти нерухомого майна, нерозривно пов'язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов'язковою умовою створення об'єкта
містобудування як об'єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.
Зокрема, до таких об'єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов'язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.
Документом, що засвідчував факт існування об'єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 липня 2019 року у справі № 206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно довідки № 20 Квартального комітету № 18 м. Кропивницький від 24.02.2023 року ОСОБА_23 постійно проживала без реєстрації з 1997 року зі своєю матір'ю ОСОБА_27 до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Таким чином, ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила про відмову від неї.
Згідно довідки № 19 Квартального комітету № 18 м. Кропивницький від 24.02.2023 року ОСОБА_2 постійно проживала без реєстрації з жовтня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту смерті матері ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).
Таким чином, ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину, адже постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила про відмову від неї.
27.03.2023 року за № 623/02-31 державний нотаріус Куроп'ятник В.М., Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 28).
Як вбачається з даної постанови, підставою для її винесення стало те, що відповідно до довідки № 19, виданої 24.03.2023 року квартальним комітетом № 18 в якій містить інформація, що ОСОБА_2 з жовтня 2012 року постійно проживала без реєстрації разом з померлою ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних зазначених у паспорті НОМЕР_10 , виданого Старосамбірським РВ УМВС України в Львівській області 14.09.1999 року ОСОБА_2 , станом на момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходила відповідно спадкова справа, після смерті ОСОБА_4 не заводилась.
Крім того, відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Згідно п.п. 4.14, п.п. 4.15 п. 4 глави 10 Розділу ІІ порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, надалі «Порядок» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цієї обставини від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Також не було надано документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, яке залишилося після смерті спадкодавця.
Тобто як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом, ОСОБА_17 , Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2 ), через відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок та відсутність реєстрації права власності на нього.
За життя ОСОБА_5 не отримував правовстановлюючого документу на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та у встановленому законом порядку не проводив його державну реєстрацію.
Так, зазначений будинок був побудований ОСОБА_5 , що підтверджується технічним паспортом, складеним Кіровоградським бюро технічної інвентаризації від 03.03.1978 року (а.с. 15-17).
Тобто, спірний житловий будинок із господарсько - побутовими будівлями побудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_5 набув за життя право власності на вказане домоволодіння.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмовими, речовими і електронним доказами, показаннями свідків.
За таких обставин, аналізуючи докази по справі в їх сукупності, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини, в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ), а також враховуючи той факт, що законодавство, яке було чинним на час побудови ОСОБА_5 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , не передбачало обов'язкового введення житлового будинку в експлуатацію, так само як і не пов'язувало виникнення права власності із його реєстрацією, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Крім цього, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6061, 05 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини, в житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 ).
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ( АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_12 ( АДРЕСА_6 ) судовий збір в сумі 6061 (шість тисяч шістдесят одна) грн. 05 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17.11.2023 року.
Суддя Ленінського районного суду
м.Кіровограда В.В. Драний