ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Черкаси справа № 925/861/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Чирський Ю.В. - адвокат;
від відповідача: Плаха О.В. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" (м. Черкаси) до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (м. Черкаси) про стягнення 165 090,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 165 090,81 грн. з яких: 149 739,90 грн. основна заборгованість, 1 010,22 грн. інфляційні, 13 528,95 грн. штрафні санкції та 811,74 грн. як 3 % річних на підставі договору оренди № 77 від 07.07.2020, укладеного між сторонами у справі.
Справа призначалася до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 21.08.2023 суд прийняв до розгляду зустрічний позов відповідача про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020.
Суд припинив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі № 925/861/23 за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав та просив суд його задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Відповідач проти задоволення первісного позову заперечив, а зустрічний позов просив задовольнити.
За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності і заслухавши доводи і заперечення обох сторін спору, судом встановлено наступне:
Первісний позов:
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторонами визнається, що 12.07.2019 між приватним акціонерним товариством "Черкаський шовковий комбінат" (далі - Орендодавець, позивач по справі) та приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ" (далі - Орендар, відповідач по справі) було укладено договір оренди №77 (зворотній а.с. 7-12 том 1), у відповідності до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК 601 та ДУ 426 від ТК 601 до теплопункту комбінату загальною довжиною 3606 метрів погонних, розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси (об'єкт оренди) ( п. 2.1. договору).
Чинність договору встановлювалася до 31.12.2020 року (п. 9.1).
За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, сторони переоформили свої відносини та 07.07.2020 уклали договір оренди №77 (а.с.14-19 том 1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК 601 загальною площею 3606 метрів погонних, розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси (об'єкт оренди) (пункт 2.1 договору).
Також Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове безоплатне користування об'єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ 426 від ТК 601 до ТК на перехресті вул. Різдвяна та провулку Крайній загальною довжиною 1420,88 метрів погонних (51 метрів погонних підземний трубопровід під проспектом Хіміків, 659,44 метрів погонних від проспекту Хіміків до ТК на вул. Різдвяна) (пункт 2.1.1 договору).
Об'єкт оренди (п. 1.1.), що передається у користування згідно з умовами цього договору, належить орендодавцю на праві власності (пункт 2.3 договору).
Стан та ринкова вартість об'єкта оренди на момент укладення договору визначені відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності від 21.06.2019, що підтверджує можливість використання об'єкту до зазначеної орендарем мети. Відповідно зазначеного висновку ринкова вартість об'єкта оренди складає 8 749 400,00 грн. без врахування ПДВ (пункт 2.4 договору).
Об'єкт оренди передається у користування орендарю з метою здійснення ним статутної діяльності, а саме постачання теплової енергії за допомогою теплових мереж, надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам. Заміна орендарем мети використання об'єкта оренди можливе лише за умови отримання письмової згоди орендодавця та внесення відповідних змін до цього договору. Орендар зобов'язаний отримати у встановленому чинним законодавством України порядку все дозволи та погодження, необхідні для експлуатації об'єкта оренди (пункт 2.5 договору).
Об'єкт оренди має бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем в оренду за актом прийому-передачі не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору (пункт 3.1 договору).
Моментом передачі/прийняття об'єкта оренди в оренду є дата підписання сторонами визначеного договором акту прийому-передачі (пункт 3.2 договору).
У разі припинення дії цього договору, орендар зобов'язаний в п'яти- денний строк повернути орендодавцю об'єкт оренди в належному технічному стані, а орендодавець повинен прийняти об'єкт оренди по акту прийому-передачі. Об'єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 3.6 договору).
Загальна ціна договору становить 238 944,96 грн. Розмір орендної плати за 1 місяць визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить 19912,08 грн., у тому числі ПДВ 3316,68 грн. (пункт 4.1 договору).
Розрахунок орендної плати викладено у додатку №3, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4.2 договору).
Орендна плата за цим договором сплачується орендарем за кожен місяць користування об'єктом оренди. Зобов'язання орендаря щодо нарахування та сплати орендної плати виникають у день прийняття ним у користування об'єкта оренди (пункт 4.4 договору).
Орендна плата за цим договором перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (пункт 4.5 договору).
За прострочення оплати оренди більше 10 днів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (пункт 8.7 договору).
Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01 січня 2020 року та договір діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1 договору).
Внесення до цього договору змін та/або доповнень в односторонньому порядку не допускається. Всі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (пункт 9.2 договору).
Сторони прийшли до згоди, що відносини по цьому договору не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ із змінами та доповненнями (пункт 13.1 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря і скріплений відповідними печатками підприємств.
За доводами сторін договір не було визнано недійсним чи розірвано за згодою сторін, договір сторонами виконувався.
26.03.2021 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №1 до договору оренди №77 від 07.07.2020 ( а.с. 21 том 1), відповідно до якої сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01 січня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У грудні 2021 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №2 до договору оренди №77 від 07.07.2020, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до пунктів 4.1 та 9.1 договору та виклали їх у нових редакціях:
Річна орендна плата за договором становить 238 944,96 грн. Розмір орендної плати за 1 місяць визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить 19912,08 грн., у тому числі ПДВ 3316,68 грн. (пункт 4.1 договору) (пункт 4.1 договору у редакції додаткової угоди №2).
Дія цього договору продовжується до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1 договору у редакції додаткової угоди №2 - а.с. 21 оборот).
За твердження позивача і це не заперечено відповідачем, користування відповідачем трубопроводами триває на умовах договору № 77 від 07.07.2020, який продовжено до 31.12.2022.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своїм правовим змістом укладений між сторонами договір є різновидом договорів користування майном (оренда).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Сторонами у договорі погоджено, а саме в п. 4.5., що орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяця.
За правилами п. 3.6. Договору оренди від 07.07.2020, у разі припинення дії цього договору Орендар повинен у 5денний строк повернути позивачу Об'єкт оренди у належному стані, а Позивач повинен прийняти об'єкт оренди по Акту приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
За доводами позивача, після 31.12.2022 відповідач об'єкт з оренди не повернув і тому у відповідності до ст. 284 ГК України орендні відносини сторін слід вважати продовженими.
За правилами ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Заперечень проти цієї обставини відповідач суду не надав.
З позову вбачається, що на день звернення позивача до суду, відповідач заборгував позивачу 149 739,90 грн. за період з січня 2023 року по травень 2023 року за безперервне користування об'єктом оренди (а.с. 5 том 1 оборот).
За правилами обрахунку орендної плати (додаток № 3 до Договору - а.с. 19 том 1 оборот) при вирахуванні остаточної суми орендної плати застосовуються індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати і її початковий розмірі було вирахувано на рівні 19 912,08 грн. на місяць.
В заперечення на доводи відповідача про невірне нарахування заборгованості, позивач вказує, що розрахунок розміру орендної плати проведено для кожного місяця за формулою, що зазначена в додатку № 3 до договору № 77 від 07.07.2020:
Опл. міс.+Опл./12*Ід.о.*Ім.
За січень 2023 року орендна плата становить 29 464,78 грн. (19 912,08*1,46*1,008).
За лютий 2023 року орендна плата становить 29 676,17 грн. (19 912,08*1,480*1,007).
За березень 2023 року орендна плата становить 30 114,03 грн. (19 912,08*1,490*1,015).
За квітень 2023 року орендна плата становить 30 167,28 грн. (19 912,08*1512,*1,002).
За травень 2023 року орендна плата становить 30 317,64 грн. (19 912,08*1,515*1,005).
Таким чином, заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем за період з січня 2023 року по травень 2023 року становить 149 739,90 грн.
Доказів неправомірності чи помилковості таких розрахунків через власний контрозрахунок позовних вимог відповідач суду не надав.
Доказів відсутності прострочення сплати щомісячних орендних платежів по Договору відповідач суду не надав.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Оскільки доказів про повну сплату боргу відповідач суду не надав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 149 739,90 грн. заборгованості по орендних платежах.
Також позивач просить стягнути з відповідача 13 528,95 грн. пені (розрахунок зворотній а.с. 5 том 1) на підставі п. 8.7. договору, яким передбачено, що за прострочення оплати оренди більше 10 днів, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Дана умова Договору відповідає положенням ст. 549 ЦК України якою визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня встановлюється сторонами у договорі за їх згодою, але при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла при її нарахуванні.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців з дня виникнення права на нарахування пені.
Дані вимоги чинного законодавства при розрахунках боргу по пені позивачем дотримані.
Розрахунок пені позивачем проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Заперечень проти розрахунків позивача чи власного контррозрахунку пені відповідач суду не надав.
З відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за період з 16.02.2023 по 21.06.2023 в розмірі 13 528,95 грн.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 811,74 грн. 3 % річних та 1 010,22 грн. інфляційних втрат за період з 16.02.2023 по 21.06.2023 ( розрахунок на звороті а.с. 5 том 1).
Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дані нарахування кредитор вправі застосувати за порушення зобов'язання незалежно від їх передбачення у договорі, оскільки така відповідальність встановлюється законом.
Доказів проведення розрахунків за пенею, 3% річних та інфляційними втратами відповідачем суду не подано.
Суд перевірив нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат в програмі "Ліга - Закон" за вказані позивачем періоди, встановив, правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині.
Строк виконання зобов'язання за всіма платежами для відповідача є такими, що настав.
Отже зібраними у справі доказами позивач довів правову підставу та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 149 739,90 грн. основного боргу за оренду, 1010,22 грн. інфляційних втрат, 13 528,95 грн. пені, 811,74 грн. як 3 % річних на підставі договору оренди № 77 від 07.07.2020.
Зустрічний позов.
19.07.2023 відповідачем у справу подано суду зустрічну позовну заяву № 696 від 18.07.2023 (а.с. 46 том 1) в якій просить визнати договір оренди № 77 від 07.07.2020 між ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" та ПрАТ "Черкаське хімволокно" недійсним, яким обґрунтовано первісний позов у справі про стягнення боргу.
Відповідач вказує, що під час інвентаризації довгострокових договорів укладених між ПрАТ "Черкаське хімволокно" та його відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" було виявлено відсутність у позивача документів, що підтверджують його право власності на об'єкт оренди за спірним договором, а саме трубопровід прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК601 загальною довжиною 3606 метрів погонних розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси та трубопровід прямої та зворотної води діаметром ДУ426 від ТК601 до ТК1 на перехресті вулиці Різдвяна та провулку Крайній загальною довжиною 1420,88 метрів погонних.
На думку відповідача, за відсутності документів, що посвідчують право власності на вказане майно, позивач не мав права передавати вказаний об'єкт в оренду відповідачу та не має права отримувати за це кошти.
Відповідач вказав, що у позивача немає належних доказів виникнення та реєстрації за ним права власності на трубопровід і ФДМ України також не підтвердив факт передачі ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" трубопроводу у власність при приватизації і навіть повідомив позивача про скасування йому свідоцтва.
В засіданні представник відповідача просить зустрічний позов задовольнити, а позивач просить в цьому позові відмовити.
У відзиві на зустрічну позовну заяву від 01.08.2023 (а.с. 117-120 том 1) позивач вказав на відсутність обґрунтування відповідачем порушеного права ПрАТ "Черкаське хімволокно", яке порушується оспорюваним Договором оренди №77 на час пред'явлення позову, та не вказано відповідачем, яким чином права ПрАТ "Черкаське хімволокно" буде захищено та відновлено внаслідок визнання недійсним договору.
За правилами ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Позивач, як на підставу виникнення у нього права власності на Об'єкт оренди за спірним договором, вказує на отримання цього майна в межах процедури приватизації державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат".
Так, у справу позивачем подано копію договору від 29.11.1993 року купівлі-продажу (а.с. 128 том 1), за змістом якого організації орендарів було продано державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат" (м. Черкаси, вул. Енгельса, 170) за 17 321 765 000 крб. Право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 5 Договору). Свідоцтво про право власності на придбаний об'єкт видається Фондом державного майна України після підписання Акту приймання-передачі (п. 12).
З Акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Черкаський шовковий комбінат від 09.02.1994 (а.с. 130 том 1) вбачається, що організації орендарів передано у складі цілісного майнового комплексу основні засоби по залишковій вартості в сумі 16680057 тис крб.
Позивач у лютому 2023 виготовив від свого імені технічний паспорт на інженерні мережі теплопостачання, розташовані в м. Черкаси від Черкаської ТЕЦ до ТК-9 ЧШК (а.с. 131 том 1).
Позивач також вказав, що Об'єкт оренди обліковується в нього як "Зовніші мережі теплопостачання" на підставі відомостей бухгалтерського обліку основних засобів ЧШК (а.с. 141 том 1), про що позивач так надав суду балансову довідку № 314 від 25.05.2023 (а.с. 140 том 1).
В додаткових поясненнях від 30.08.2023 (а.с. 169 том 1) позивач вказав, що Черкаський шовковий комбінат ім.60 річчя Соціалістичної революції був створений 1967 році. Черкаський шовковий комбінат будувався як цілісний майновий комплекс в декілька черг. Перша черга комбінату введена в експлуатацію в IV кварталі 1967 року. Одночасно з введенням І черги комбінату пусковим комплексом передбачалось введення теплотраси від ТЕЦ до комбінату.
Для забезпечення паром та теплом ЧШК в 1967-1969 роках була побудована теплотраса від ЧШК до ТЕЦ. Проектування теплотраси здійснив Київське відділення ГСПИ «Променергопроект» зі змінами треста «Черкасихімбуд». Спорудження теплотраси здійснювали СМУ-26 треста «Черкасхімбуд», Су - 525.
До теплотраси також були під'єднані потужності підприємств «Азот», «Хімволокно», споживачі міста Черкаси.
В подальшому підприємство «Азот» побудувало власну котельню, а ТЕЦ була передана підприємству «Хімволокно».
Транспортування тепла від ТЕЦ до ЧШК вказаним трубопроводом було для ЧШК економічно невигідним, оскільки тарифи на постачання тепла та пари були значно завищені, а транспортування пару на велику відстань призводило до значних втрат і завдавало значних збитків.
Враховуючи зменшення обсягів випуску продукції та відповідно зменшення обсягів споживання пари (без зміни діаметра труб) та вище вказані збитки при транспортуванні - ще в 90-х роках було прийнято рішення про будівництво власної котельні та припинення споживання як тепла так і пари комбінатом за трубопроводом від ТЕЦ.
Котельня АТ «ЧШК» була введена в експлуатацію в 1996 році, відповідно споживання тепла та пари від Черкаська ТЕЦ повністю зупинено.
В подальшому трубопровід від АТ «ЧШК» до ТЕЦ був переданий в оренду «Черкаська ТЕЦ» ВАТ «Черкаське хімволокно» за символічну плату. В архівах ПрАТ «ЧШК» зберігся екземпляр договору оренди №1-о 185 від 01.10.2003, копія якого позивачем додається в справу (а.с. 171 том1).
Згідно договірних умов, ДП «Черкаська ТЕЦ» зобов'язувалось утримувати орендоване майно згідно діючими нормами та правилами, своєчасно усувати пошкодження трубопроводів (п. 7.1. цього Договору).
Позивач акцетує, що трубопровід був включений до складу державного майна, яке було приватизоване АТ «ЧШК». Таким чином, єдиним власником вказаного трубопроводу є ПрАТ «ЧШК». Право власності ПрАТ «ЧШК» на згаданий трубопровід не оскаржувалось ФДМУ або іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування до сьогоднішнього дня.
Позивач надав докази 1969, 1970х років щодо ремонтів та обслуговування АТ "ЧШК" ділянок теплотраси, що склали в подальшому Об'єкт оренди, для доведення прямого відношення теплотраси до цілісного майнового комплексу АТ "ЧШК" та володіння ним позивачем.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.08.2023 ФДМУ повідомив, що Фонд здійснив приватизацію державної частки майна орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат» шляхом її викупу організацією орендарів орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат» відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду» згідно з договором купівлі-продажу КП-226 від 01.12.1993 року.
Фонд не брав участі у створенні та формуванні статутного капіталу ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат».
Матеріали справи з приватизації майна орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат», які зберігаються в архіві Фонду, не містять інформації щодо мереж теплопостачання.
Свідоцтво про власність від 14.02.1994 № П-193 було видане покупцю - організації орендарів орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат» на підставі договору купівлі-продажу № КП-226 від 01.12.1993 та акта прийому-передачі від 09.02.1994.
Водночас, у зв'язку з приведенням у відповідність до чинного законодавства нормативно-правових актів та документів, виданих Фондом, та виявленням свідоцтв про власність, виданих Фондом з перевищенням повноважень, наказом Фонду від 16.02.2010 № 219 «Про скасування свідоцтв про власність» були скасовані свідоцтва про власність, видані центральним апаратом Фонду, зокрема, свідоцтво № П-193, видане організації орендарів орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат».
Також ФДМУ зазначає, що договір купівлі-продажу № КП-226 від 01.12.1993 та акт прийому-передачі від 09.02.1994, які були укладені між Фондом та організацією орендарів орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат», є документами, що підтверджують викуп організацією орендарів державної частки майна орендного підприємства «Черкаський шовковий комбінат».
В інформаційних системах, які ФДМУ використовує в своїй роботі, будь-яка інша інформація стосовно запитуваного майна відсутня (а.с. 200 том 1).
За правилами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За сукупністю доказів у справі та застосовуючи вірогідність доказів, суд вважає доведеним належність позивачу права на трубопроводи мережі теплопостачання, які склали Об'єкт оренди за договором № 77 від 07.07.2020.
В справу не подано доказів, що є підстави вважати Об'єкт оренди за Договором між сторонами приналежним на праві власності іншій особі, на яку може вказати відповідач та пояснити достовірність походження у неї права власності чи іншого титульного права володіння на це майно.
Обома сторонами визнається, що постійні договірні відносини між ними існують з 2003 року (договір а.с. 171 том 1) і Об'єкт оренди використовується відповідачем для забезпечення споживачів міста тепловою енергією.
Позивач наголошує на наявності у нього достатньої сукупності документів про походження спірного майна, як приналежного до цілісного майнового комплексу комбінату, придбаного в процесі приватизації.
Так, згідно акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу орендованого підприємства Черкаський шовковий комбінат від 09.02.1994 р (а.с. 130) основних засобів підприємства, залишкової вартості 16 680 057 тис. крб., що включали Зовнішні мережі теплопостачання (інв.н. 07187), залишковою вартістю 36 667 951,04 крб., були передані Фондом державного майна України організації орендарів орендного підприємства Черкаський шовковий комбінат (правонаступник - ПрАТ "ЧШК"), як викуплене майно цілісного майнового комплексу орендованого підприємства Черкаський шовковий комбінат згідно договору купівлі-продажу від 29.11.1993 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3-5951 ( а.с. 128 том 1).
Відповідно до даних інвентаризаційної відомості станом на 01.09.1993 року основні засоби підприємства залишковою вартістю 16 680 057,00 тис. крб. обліковувались у тому числі у складі Підрозділ 56 "ТВС И В СОЦ" залишковою вартістю 354 844 777,48 крб., який також включав групу 30 "Передаточние устройства" з залишковою вартістю 67 213 451,02 крб., де обліковувався основний засіб "Внешние сети" за інвентарним номером 07187 з залишковою вартістю 36'667951,04 крб. (а.с. 141 том 1).
Позивач вказав на відкрите і безперервне володіння ним спірними мережами трубопроводів, і з 1994 року жодною особою право власності позивача не було оспорено.
Судом встановлено, що спір між сторонами з приводу недійсності договору № 77 від 07.07.20220 виник при необхідності продовження договірних стосунків за даним договором й існування заборгованості по сплаті орендних платежів.
У попередні періоди існування і виконання між сторонами аналогічних договорів оренди такі спірні питання не виникали, борги стягувалися за рішенням суду.
Оспорювання відповідачем договору № 77 від 07.07.2020 необхідне йому для припинення орендних платежів за вказаним договором на користь позивача, однак без наміру припинення користування Об'єктом оренди.
Представник відповідача визнає, що при цьому ПрАТ "Черкаське хімволокно" технічно не може припинити користування трубопроводом позивача, бо не може припинити постачання тепла мешканцям міста і саме тому відповідач не повертає Об'єкт оренди за актом позивачу, фактично залишаючись у договірних відносинах із ним.
Суд вважає, що існування спірного договору № 77 від 07.07.2020 між сторонами ніяким чином не порушує права відповідача, який не прагне набути Об'єкт оренду у свою власність, але користується Об'єктом оренди, за що слід сплачувати кошти в силу правого порядку, який врегульовано державою, як за користування чужим майном.
Станом на час вирішення спору жодна особа не оспорила права позивача на трубопровід та не заявила, що саме вона є належним суб'єктом для отримання плати за користування Об'єктом оренди з відповідача і не виставляє відповідачу таких вимог.
Укладений між сторонами договір № 77 від 07.07.2020 навіть захищає відповідача від претензій третіх осіб на отримання на ними коштів за користування Об'єктом оренди, якби такі особи існували.
Позивач займає послідовну позицію підтвердження приналежності йому Об'єкта оренди як невід'ємної складової цілісного майнового комплексу Черкаського шовкового комбінату, отриманого в процесі приватизації.
Тому, на думку суду, це виключає можливість звинувачувати позивача у введенні в оману відповідача стосовно приналежності йому Об'єкта оренди та щодо його статуса особи, яка має право вступати з відповідачем у договірні стосунки та отримувати плату за користування цим майном.
У відповідача немає належних і допустимих доказів того, що позивач при оформленні та існуванні договірних стосунків між сторонами, перешкоджав відповідачу отримати всю необхідну та наявну у позивача інформацію про підстави набуття трубопроводів ЧШК.
Необхідність укладення спірного договору обумовлюється в першу чергу потребою саме відповідача забезпечити безперервне теплопостачання мешканцям міста, як здійснення статутної діяльності ПрАТ "Черкаське хімволокно", яке роками здійснюється за рахунок доступу до мережі трубопроводів позивача.
За правилами ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд вважає неможливим захищати інтереси відповідача не сплачувати кошти позивачу за користування Об'єктом оренди за спірним договором № 77 від 07.07.2020 у спосіб визнання недійсним цього договору, при тому що одночасно відповідач не має наміру та не вчиняє належних дій по поверненню Об'єкта оренди позивачу.
Власного індивідуального порушеного права (яке підлягає захисту цивільним законодавством як законне) укладенням спірного договору № 77 від 07.07.2020 відповідач суду не довів.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ст. 256 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у відповідності до положень договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Отже суд не вбачає доведеності відповідачем правових підстав для визнання договору № 77 від 07.07.2020 недійсним та не вбачає порушення прав відповідача укладенням цього договору.
У відзиві на зустрічний позов (а.с. 120 том 1) позивач просить застосувати до вимог про визнання недійсним договору за зустрічним позовом строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Зустрічний позов подано в справу 19.07.2023, його складено відповідачем 18.07.2023, а спірний договір укладено сторонами 07.07.2020 (а.с. 46 том 1).
За правилами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже якщо суд встановить наявність порушеного права і причини пропуску строку позовної давності будуть поважними, то право підлягає судовому захисту. Якщо порушене право відсутнє, то суд без застосування строку позовної давності відмовляє в позові з цієї підстави та за недоведеністю позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення його прав укладенням між сторонами договору № 77 від 07.07.2020, не доведено правові підстави для визнання його недійсним, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.
При відмові в зустрічному позові судові витрати покладаються на відповідача.
З урахуванням задоволення вимог за первісним позовом, на підставі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2147,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (код 00204033, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76) на користь приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" (код 00306851, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 170) -- 149 739,90 грн. основного боргу за оренду, 1010,22 грн. інфляційних втрат, 13 528,95 грн. пені, 811,74 грн. як 3 % річних на підставі договору оренди № 77 від 07.07.2020 та 2147,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
2. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020 відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2023
Суддя Н.М. Спаських