ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023м. ХарківСправа № 922/3747/23
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області (61098, Григорівське шосе, буд. 52, м. Харків, 61098) в інтересах держави, в особі Нововодолазької селищної ради (63202, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14, ідентифікаційний код 04397997)
до Приватного підприємства "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413)
про зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників учасників справи:
прокурора - Ю.В. Пєскової
позивача - А.В. Єфіменко (самопредставництво)
відповідача - В.С. Ступака, Борисенка Є.К. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі Нововодолазької селищної ради (позивач) до Приватного підприємства "Строитель" (відповідач), в якій просить суд зобов'язати Приватне підприємство "Строитель" (код ЄДРПОУ:30142413) повернути Нововодолазькій селищній раді (код ЄДРПОУ: 04397997) земельну ділянку загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею, яка розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області (станом на момент укладення договору - територія Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду відповідно до абзацу 5 пункту 3.4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04 лютого 2003 року за № 1, про що скласти акт прийому-передачі.
Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати на користь Харківської обласної прокуратури.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 закінчився 30.01.2023, проте в порушення вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.4 договору спірна земельна ділянка відповідачем позивачу не повернута, що стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3747/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 25 вересня 2023 року о 12:00. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 ГПК України).
18.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№25152).
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.09.2023 про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2023 о 10:40.
13.10.2023 до суду від відповідача знов надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№27961).
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16.10.2023 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2023 о 10:00.
24.10.2023 за вх.№29011, 06.11.2023 за вх.№30178 та 13.11.2023 за вх.№30924 до суду від відповідача надійшли клопотання про зобов'язання позивача надати копію позовної заяви та доданих до неї документів, та надання додаткового часу для надання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.11.2023 зобов'язано прокурора надіслати (надати) копію позовної заяви та додані до неї документи відповідачу, та докази надіслання (вручення) надати суду до 15.11.2023. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. Продовжено з ініціативи суду процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.11.2023. Підготовче засідання у справі №922/3747/23 відкладено на 27.11.2023 о 12:00.
15.11.2023 за вх.№31261 до суду від прокурора надійшли докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
20.11.2023 за вх.№31740 до суду від позивача надійшли додаткові докази на підтвердження повноважень представника позивача Єфіменко А.В.
20.11.2023 до суду у встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№31754), в якому він просив позов залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України посилаючись на те, що прокурором не обгрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави та що Нововодолазька селищна рада виступає не суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарської діяльності - стороною договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003, який на думку відповідача вважається поновленим на один рік на підставі пп. 1 п. 27 Перехідних положень Земельного Кодексу України.
Крім того, 20.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка (вх.№31753), в якому він просив суд викликати у судове засідання і допитати у статусі свідка ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про виклик свідка, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 грудня 2023 року о 15:00.
04.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№33232) про витребування у Харківської окружної прокуратури Харківської області доказів у порядку ст. 81 ГПК України.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів судом.
Присутній у судовому засіданні 04.12.2023 прокурор та представник позивача підтримували позов.
Присутні у судовому засідання 04.12.2023 представники відповідача заперечували проти задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 25.04.2002 Нововодолазькою районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель".
Вказане розпорядження стало підставою для укладення між Нововодолазькою районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та Приватним підприємством “Строитель” (Орендар) договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець на підставі власного розпорядження від 25 квітня 2002р. № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель" передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку (зайняту водним об'єктом - ставком), яка знаходиться на території Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею Довжина греблі - 120 м. Ширина гребеня греблі 3 - 4 м Максимальна висота греблі 5,9 м. Закріплення схилів - біологічне. Закладення укосів: верхового -1:4, низового - 1:2,5.
Водоскидна споруда: чотири залізобетонні труби d-600 мм довжиною по 5 м в центральній частині греблі.
Водоспуск: сталева труба d-400 мм з засувкою в нижньому б'єфі в правобережному примиканні греблі, (згідно Водогосподарського паспорту № 20.6 від 20 січня 2003 року.)
Згідно з п. 1.2 договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку і передається в оренду по акту прийому - передачі не пізніше 7 днів з моменту набуття чинності даним договором.
Згідно з п. 2.2. договору в оренду передається земельна ділянка у тимчасове користування на умовах оренди строком 20 років. Договір укладається терміном на 20 (двадцять) років, з правом його щорічної пролонгації, і набуває чинності з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.
По закінченні строку, на який було укладено договір, Орендар, який належно виконав обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про наміри щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення, при цьому надати відомості про стан водоймища, проведені роботи по ремонту гідротехнічних споруд, документи, що свідчать про сплату за оренду землі. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. При переході права власності на земельну ділянку від Орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не буде передбачено законодавством Орендована земельна ділянка або її частина не може передаватись Орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенду) без згоди Орендодавця.
На виконання умов договору сторонами підписано наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі земельних ділянок.
Відповідно до п. 3.4 договору орендар по закінченню терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку зайняту водним об'єктом після закінчення строку оренди у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Прокурором зазначено, що в силу п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Нововодолазької селищної ради (позивача у цій справі).
У листі від 17.10.2022 за вих. № 02-21/1459 Нововодолазька селищна рада повідомила відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 після припинення дії договору та просила повернути земельну ділянку, яка є предметом вказаного договору.
Вказане повідомлення отримано відповідачем 20.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та не спростовано відповідачем.
У листі-повідомленні від 29.12.2022 за вих. №1/11 відповідач просив продовжити термін дії договору на той же строк, втім одночасно повідомив Нововодолазьку селищну раду про те, що цей договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 вважається поновленим на один рік на підставі пп. 1 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.
У свою чергу, у листі від 30.12.2022 за вих. № 02-21/1999 Нововодолазька селищна рада повідомила відповідача, що норма закону про автоматичне поновлення договорів оренди землі без волевиявлення сторін у період дії воєнного стану в Україні на підставі підпункту 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України застосовується лише до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а оскільки орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, то договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 не підлягає автоматичному поновленню та просив відповідача повернути після припинення дії договору за актом здачі-приймання спірну земельну ділянку.
Відмова, а також зволікання в укладенні нового договору оренди землі не були оскаржені відповідачем в суді як це передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Позивачем 08.02.2023 надіслано відповідачу лист від 07.02.2023 за вих. № 02-21/249, до якого додано примірники акту здачі-приймання земельної ділянки та, в якому позивач просив повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу земельну ділянку, прокурор звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначає, зокрема про те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства порушуються інтереси держави, а особі Нововодолазької селищної ради, як власника спірної земельної ділянки, зокрема, щодо можливості ефективного використання та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з чим у прокурора виникає не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.
Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.
У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.
Частина 1 статті 124 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У частині другій статті 125 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України “Про оренду землі”.
Згідно з ст. 12 Закону України “Про оренду землі”, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Згідно частині 1, 3 ст. 13 Закону України "Про оренду землі", у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.
Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України, у редакції, яка була чинною на час укладення договору, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що підтверджує дотримання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічні підстави припинення орендних правовідносин визначені у п. 4 договору.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Ураховуючи вказані законодавчі вимоги, саме на орендаря покладається обов'язок повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 926/14/20 щодо повернення земель водного фонду.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі", яка діяла до 01.01.2013, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. А згідно зі ст. 20 зазначеного Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Водночас, ч. 3 ст. 640 ЦК України, яка була чинна до 01.01.2013, передбачала, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним із моменту його державної реєстрації.
У даному випадку, у пункті 2.2. договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка у тимчасове користування на умовах оренди строком 20 років. Договір укладається терміном на 20 (двадцять) років, з правом його щорічної пролонгації, і набуває чинності з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.
Згідно розділу 8 договору договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів.
Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації договору.
З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 04.02.2003 Нововодолазьким районним відділом земельних ресурсів Харківської області, про що також зазначає прокурор у позовній заяві та не спростовано сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.
Отже, термін дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 закінчився 07.02.2023 з урахуванням ст. 254 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, у відповідача відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою саме з 07.02.2023.
Відповідно до п. 3.4 договору орендар по закінченню терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку зайняту водним об'єктом після закінчення строку оренди у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Проте, в порушення вимог ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.4 Договору спірна земельна ділянка відповідачем не повернута позивачу, додаткова угода про поновлення терміну дії договору не укладена, для вирішення даного спору в судовому порядку відповідач з позовом не звертався.
При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що договір вважається поновленим на один рік на підставі пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з огляду на наступне.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
07.04.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", пунктом розділу І якого постановлено внести зміни до розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, доповнивши його пунктами 27 та 28.
Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:
а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Отже, норми пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України застосовуються виключно до земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної форм власності.
Оскільки спірна орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 не підлягає автоматичному поновленню на підставі пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Щодо порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у цій справі, суд зазначає наступне.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно з частиною третьою ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Частиною четвертою ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, правовий аналіз частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19 уточнила висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).
Так, в обгрунтування підстав для звернення до суду з цим позовом прокурором зазначено зокрема, що строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 закінчився, проте відповідачем (Орендарем), в порушення п. 3.4 договору та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" не повернуто позивачу спірну земельну ділянку, що стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Отже, за твердженням прокурора в даному випадку внаслідок невиконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства порушуються інтереси держави в особі Нововодолазької селищної ради, як власника спірної земельної ділянки, зокрема, щодо можливості ефективного використання та розпорядження спірною земельною ділянкою.
Суд зазначає, що статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.
Відповідно до частини четвертої статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IХ (далі - Закон №1423-IХ), встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами Інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Спірна земельна ділянка загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею, розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
Отже, згідно з Законом №1423-ІХ відбувся перехід права власності та повноважень з розпорядження землями водного фонду до органів місцевого самоврядування, що також не заперечується учасниками справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 79 і Земельного кодексу України встановлено поняття земельної ділянки як об'єкта права власності, згідно з яким земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Статтею 79 Земельного кодексу України закріплено порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Зокрема, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність визначений статтею 117 ЗК України. Зокрема, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Як зазначає прокурор, згідно з даними Національної кадастрової системи (Публічна кадастрова карта України) станом на 27.05.2021 спірна земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєстрована, кадастровий номер їй не присвоювався, а отже спірна земельна ділянка не є сформованою та згідно з вимогами пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України не потребує документального оформлення фактичної передачі від одного суб'єкта розпорядження до іншого.
З огляду на викладене, в силу п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Нововодолазької селищної ради.
Отже, Нововодолазька селищна рада є власником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором було направлено на адресу Нововодолазької селищної ради повідомлення за № 62-2495вих-23 від 19.06.2023 про необхідність вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження Ради, а також прокурор просив повідомити його, зокрема чи має намір Нововодолазька селищна рада самостійно звернутися з відповідним позовом до суду про зобов'язання ПП "Строитель" повернути вищевказану земельну ділянку.
У відповіді за №02-27/1218 від 23.06.2023 Нововодолазькою селищною радою повідомлено прокурора про те, що Нововодолазька селищна рада не має наміру самостійно звертатись до суду з відповідним позовом про повернення земельної ділянки водного фонду та не заперечує проти звернення прокурора з відповідним позовом до суду про зобов'язання ПП "Строитель" повернути земельну ділянку, яка є предметом договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та у позовній заяві відповідно до вимог ст. 53 ГПК України обгрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Нововодолазьку селищну раду, яка повідомила, що не має наміру самостійно звертатись до суду з відповідним позовом про повернення земельної ділянки водного фонду.
З огляду на викладене, суд вважає, що продовження користування відповідачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки водного фонду 30.01.2003 є безпідставним і порушує права позивача як власника спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги прокурора про зобов'язання Приватного підприємства "Строитель" повернути Нововодолазькій селищній раді земельну ділянку загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею, яка розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області (станом на момент укладення договору - територія Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду відповідно до абзацу 5 пункту 3.4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04 лютого 2003 року за № 1, про що скласти акт прийому-передачі, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ураховуючи задоволення позову у повному обсязі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 15, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 79, 84, 93, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, ст. 148, 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 6, 530, 631, 638, 792 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 53, 73-75, 77, 120, 129, 233, 236-240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Приватне підприємство "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413) повернути Нововодолазькій селищній раді (63202, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 14, ідентифікаційний код 04397997) земельну ділянку загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею, яка розташована на території Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області (станом на момент укладення договору - територія Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду відповідно до абзацу 5 пункту 3.4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003, який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04 лютого 2003 року за № 1, про що скласти акт прийому-передачі.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 684,00 грн покласти на відповідача: Приватне підприємство "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413).
Стягнути з Приватного підприємства "Строитель" (63200, Харківська область, Харківський район, смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, буд. 1, ідентифікаційний код 30142413) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "12" грудня 2023 р.
Суддя І.О. Чистякова