Справа №591/3996/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/654/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2023 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
ВСТАНОВИЛА:
У кримінальному провадженні № 22022200000000120 від 11.08.2022 року, яке перебуває в провадженні УСБУ в Сумській області ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28-ч.1 ст.111-2 КК України.
17 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми клопотання слідчого задоволено та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 25 листопада 2023 року включно.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, більш м'який.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вважав, що клопотання старшого слідчого не містить доводи щодо не зменшення ризиків, встановлених ухвалою слідчого судді від 17 жовтня 2023 року, зважаючи на обсяг проведених слідчих та розшукових дій, а саме: допити підозрюваних, свідків, виконання ухвали про тимчасовий доступ, тривалість утримання ОСОБА_6 під вартою, тощо.
Крім того, старшим слідчим не наведено вичерпний перелік обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Органом досудового розслідування абстрактно зазначено про необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових дій), не конкретизуючи, які саме дії, чому їх не можливо закінчити до 21 жовтня 2023 року.
У підозрюваного ОСОБА_6 після перебування на протязі п'ятьох місяців в ДУ «Сумський СІЗО» різко змінився стан здоров'я в негативну сторону. У зв'язку з відсутністю умов лікування у лікаря - ендокринолога, здачі аналізів, відсутністю нормального дієтичного харчування є вірогідність отримання діагнозу - інсулінозалежний цукровий діабет. Перелічене свідчить про наявність обставин, які змінились і якими було обґрунтоване клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутності доказів на їх підтвердження, захисник у поданій апеляційній скарзі зазначав, що ОСОБА_6 не має жодного наміру покидати територію України, протягом багатьох років мешкає на території України, має постійне місце проживання, сім'ю, яка також мешкає в м. Суми, ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійкі соціальні зв'язки, власний бізнес.
Також на даний час правоохоронними органами проведено обшуки за відповідними адресами, тому відсутні будь-які підстави вважати про можливість знищення чи приховування речей чи документів.
Свідки у кримінальному провадженні допитані, їх показання зафіксовані в протоколах допитів, в яких вони попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, тому відсутня навіть теоретична можливість вплинути на їх показання будь-який чином.
Підозрюваний ОСОБА_6 має відмінну характеристику за місцем мешкання, жодних перешкод кримінальному провадженню не чинить, на слідчих діях має відмінну процесуальну поведінку.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджується жодним доказом, зважаючи на те, що останній усвідомлює цінність суспільних інтересів, що охороняється законом.
Враховуючи вище викладене, захисник вважав ухвалу слідчого судді незаконною, а мотиви, наведені в ухвалі недостатніми для продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже при розгляді клопотання не доведено як наявність ризиків, так і неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також застави.
До початку апеляційного розгляду від захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Від прокурора також надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд без його участі.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника у відсутність учасників судового розгляду та без фіксування судового засідання технічними засобами, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
26 травня 2023 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, старший слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останньому підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, зокрема у тому, що діючи за попередньою змовою із іншою особою, вчинив підготовку до передачі на територію РФ поза межами пункту пропуску матеріальних цінностей, а саме 5-ти електростартерів типу ПС для тепловозів, для передачі їх представникам держави-агресора.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався старший слідчий у клопотанні про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватості, наявність в останнього значної кількості друзів на території РФ, які регулярно з ним контактують, неодноразовий його виїзд до РФ, у тому числі після 2014 року, вилучення за місцем мешкання останнього ряд незаповнених паспортів з печатками юридичних осіб РФ. Крім того на даний час не проведено всіх слідчих дій спрямованих на встановлення предметів та документів, які можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, не допитано ряд осіб, на яких може впливати підозрюваний та невстановлені всі спільники кримінального правопорушення. При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Суд першої інстанції врахував, що слідчим доведено наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та відсутності можливості застосування відносно ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування.
На думку колегії суддів, обрання підозрюваному ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчать про можливість вчинення ОСОБА_6 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Так, наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, вчиненого у співпраці з представниками держави-агресора, які можуть сприяти підозрюваному у втечі або незаконному перетині кордону.
Крім того, останній не заперечує, що має значну кількість друзів з РФ, із якими має зв'язок та неодноразово виїжджав на територію вказаної країни, після 2014 року. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність високого ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів не може вважати доводи захисника стосовно існування міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, проживання родини в м. Суми обґрунтованими та такими, що тягнуть за собою скасування або зміни запобіжного заходу, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованого злочину, зазначене хоча і знижує ризик переховування, але не настільки, щоб надати можливості для обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтованим є ризик підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотні значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування не закінчено, проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлені всі речі та документи, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні. Крім того встановлено, що під час проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваного, слідчими було виявлено та вилучено значну кількість документів, зокрема незаповнених паспортів на вироби з проставленими печатками російських суб'єктів господарювання, які використовувалися для вчинення кримінальних правопорушень. Проте, органом досудового розслідування до сих пір не виявлено самі печатки, які використовувалися підозрюваним для оформлення відповідних документів.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Зважаючи, що не встановлені всі особи, які причетні до вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний може повідомити останніх про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі органами досудового розслідування, що у подальшому унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Тому існує ризик, що підозрюваний може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, то перебуваючи на волі матиме змогу продовжити вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Що стосується посилання апелянта на наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, відсутність судимостей, то вказані факти не є безумовними підставами для скасування чи зміни підозрюваному запобіжного заходу.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до указу президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими старший слідчий обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності слідчим обставин, зазначених у частині 3 статті 199 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання відповідно до вимог вказаної норми кримінального процесуального Закону України, слідчий суддя місцевого суду ретельно дослідив доводи клопотання старшого слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про незадовільний стан здоров'я підозрюваного, який погіршився під час тримання під вартою, то апеляційний суд зазначає про таке.
Так, згідно з пунктом 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування підозрюваного у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як встановлено з долучених стороною захисту виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_6 встановлено діагноз: інсулінозалежний цукровий діабет. Відповідно, апеляційному суду не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що саме через перебування під вартою в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» підозрюваний отримав вказане захворювання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2023 року, якою продовжено строк тримання під варто. ОСОБА_6 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4