Справа № 420/1277/23
УХВАЛА
11 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 20.06.2023 по справі №420/1277/23, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 04.12.2023 року надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/1277/23, в якій останній просить зобов'язати відповідача у встановлений судом строк після отримання ухвали суду подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі №420/1277/23.
В обґрунтування заяви позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі №420/1277/23.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі №420/1277/23 визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не застосування з 29.01.2020 по 26.08.2021 при обчисленні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 26.08.2021 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, та одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби позивачу, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 25.09.2023 року.
Суд, в порядку письмового провадження, розглянув заяву позивача, дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №800/592/17, відповідно до якої встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Законом України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень суду, які орган виконавчої служби застосовує у випадку невиконання рішення суду у добровільному порядку.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача судом було виписано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду, який був отриманий позивачем особисто 30.11.2023 (а.с.83)
Суд зазначає, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень Законом України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.02.2021 у справі № 9901/226/19.
Таким чином, на думку суду, враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», а також враховуючи те, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, суд вважає, що в задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 370, 382 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 20.06.2023 по справі №420/1277/23.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса