ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
11 грудня 2023 рокусправа № 380/26701/23
Суддя Львівського окружного адміністративного Потабенко В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановила:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:
- стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15609,93 грн.
Ухвалою судді від 20.11.2023 суддя залишила позовну заяву без руху.
На виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду від 05.12.2023 (вх. №93574), в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з даним позовом. Так, позивач у заяві про поновлення строку для звернення до суду вказує в якості причини пропуску строку на те, що 15.08.2023 звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявами про надання довідки про проведення повного розрахунку відповідно до наказу про виключення зі списків військової частини від 23.06.2023 № 162 із зазначенням дати виплати та її виду виплат та довідки про грошове забезпечення за весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що на вказане звернення військова частина НОМЕР_1 не відреагувала та не надала відповіді. Зазначає, що повторно звернувся із аналогічними листами 15.09.2023, і лише 03.10.2023, за вих. № 10951 військова частина надала довідку про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та за вих. вих. №№ 10950 і 10949 - довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період січня 2022 року - грудня 2022 року та січня 2023 року - грудня 2023 року відповідно. Відтак, саме 10.10.2023 позивач вважає датою, з якої починається обчислення спеціального строку звернення до суду.
Надаючи оцінку наведеним у поданій заяві обставинам, враховую наступне.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), ч. 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження є стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15609,93 грн.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суду.
Зокрема, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
У постанові від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 Верховний Суд зазначив, що звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Як зазначалося позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2023 № 162 звільнений із складу Збройних Сил України та виключений зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, як самостійно зазначає позивач, остаточний розрахунок при звільнені з позивачем був проведений 31.07.2023.
Таким чином, вже 31.07.2023 позивач знав про те, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснений із ним фактичний розрахунок.
Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку лише 31.10.2023, тобто більш як через місяць після отримання належних коштів після звільнення з військової служби.
Суд вказує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер про Бельгії" виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п. п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку судді про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.11.2018 у справі № 804/958/17 та від 07.09.2023 у справі №160/914/23.
Так, позивач у заяві про поновлення строку для звернення до суду вказує в якості причини пропуску строку на те, що 15.08.2023 звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявами про надання довідки про проведення повного розрахунку відповідно до наказу про виключення зі списків військової частини від 23.06.2023 № 162 із зазначенням дати виплати та її виду виплат та довідки про грошове забезпечення за весь період служби у в/ч НОМЕР_1 . Зазначає, що на вказане звернення військова частина НОМЕР_1 не відреагувала та не надала відповіді. Зазначає, що повторно звернувся із аналогічними листами 15.09.2023, і лише 03.10.2023, за вих. № 10951 військова частина надала довідку про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та за вих. вих. №№ 10950 і 10949 довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 01/2022-12/2022 та 01/2023-12/2023 відповідно. Відтак, 10.10.2023 позивач вважає датою, з якої починається обчислення спеціального строку звернення до суду.
У цьому контексті суддя зазначає, що, по-перше, в матеріалах справи відсутні належні докази звернення позивача 15.08.2023 до військової частини НОМЕР_1 із заявами про надання довідки про проведення повного розрахунку, по-друге, навіть повторне звернення до військової частини НОМЕР_1 та отримання за наслідком звернення довідок про нараховане грошове забезпечення є необгрунтованими, оскільки саме з 31.07.2023 позивач дізнався про порушення свого права, про що сам зазначає у позовній заяві, а не з моменту отримання вказаних довідок.
Позивачем не надано жодних інших належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого місячного строку (з 01.08.2023 по 31.08.2023 включно).
З огляду на викладене, суд приходить до висновків про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Частиною 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Враховуючи все наведене вище, суддя доходить до висновку, що заяву про поновлення строку на звернення до суду належить залишити без задоволення, унаслідок чого позов підлягає поверненню у порядку ч. 2 ст. 123 КАС України.
Керуючись ст. ст. 4, 6-9, 121, 122, 123, 169, 241-243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалила:
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна