ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
справа №380/2461/21
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , не з'явився
до Офісу Генерального прокурора, представник - Мельничук Ю.І. Львівської обласної прокуратури, представник - Мельничук Ю.І.
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури та Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому із врахуванням заяв про зміну предмету позову від 20.01.2022, 05.07.2023 позивач просив:
- Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 23.12.2020 №496к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». - вимога до Відповідача-1;
- Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №40 від 24.11.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , керівником Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області. - Вимога до Відповідача-1;
- Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) в органах прокуратури України на посаді керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України, про що внести запис в трудову книжку. - вимога до Відповідача-1 та Відповідача-2.;
- Стягнути з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2020 по дату винесення судового рішення. - вимога до Відповідача-2;
- Визнати ОСОБА_1 (РНОКПІІ НОМЕР_1 ) таким, що успішно пройшов перший етап атестації складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- Зобов'язати Офіс Генерального прокурора допустити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до наступного етапу атестації: «Складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2019 на виконання вимог Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №221 від 03.10.2019, позивачем направлено заяву про переведення на посаду в окружній прокуратурі та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Позивач був поставлений в безальтернативні умови і був вимушений написати заяву за встановленою формою, яка обмежує його права, щоб не бути звільненим і не залишитися без роботи та без заробітної плати.
24.11.2020 четверта кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийняла рішення №40, яким встановила, що керівник Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. У зв'язку з цим керівник Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 не успішно пройшов атестацію.
З цих підстав позивачу відмовлено в допуску до проходження наступних етапів атестації.
Спірне рішення четвертої кадрової комісії №40 від 24.11.2020, на думку позивача є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Абзацом 3 пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2020 № 233, прямо передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимозі обґрунтованості (вмотивованості), оскільки не містить усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, а тому встановити його обґрунтованість, виходячи лише з цієї обставини, не дозволяється можливим.
Розділом IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора за № 221 від 03.10.2019 (нормативний акт, який не є законом), фактично встановлюються умови проходження атестації, які обмежують права прокурорів, мають неконкретний характер, надають можливості для зловживань, і мають наслідком у випадку не проходження - звільнення з посади.
Позивач вважає створення юридичного механізму проведення атестації таким, що має видимість законного, але насправді є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, всупереч вимогам Конституції України та Кодексу законів про працю України.
Порядком взагалі не визначено критерії оцінки матеріалів атестації, значення результатів попередніх етапів (результатів тестування, практичного завдання, отриманих відомостей від державних органів та органів місцевого самоврядування), вимоги до мотивування рішення. За таких обставин може скластися ситуація, за якої навіть за успішного проходження попередніх етапів, може бути прийнято рішення про неуспішне проходження атестації.
Окрім того, на даний час, в органах прокуратури існує спеціалізація прокурорів, провадження якої передбачено Наказом Генерального прокурора України «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України» № 15 від 19.01.2017.
Так, відповідно до п.8.3 Наказу Генерального прокурора України № 15 від 19.01.2017, роботу структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур слід організовувати, як правило, за територіальним та функціональним (предметним) принципами. З урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію, закріплення за ними прокуратур нижчого рівня та конкретних напрямів.
Таким чином, робота прокурора у конкретній галузі повинна бути врахована при проведенні атестації прокурорів, формуванні тестових питань з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Крім того, необхідно враховувати професійний рівень предметної компетентності, досвід і кваліфікацію працівника у конкретних напрямах прокурорської діяльності, якими окреслюються його посадовими обов'язками.
Окрім того, пунктом 8 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ передбачено чотири категорії осіб, на яких атестація не поширюється на:
1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру»;
2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу;
3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України. їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30.08.2019.
Зазначене суперечить статтям 24. 43. 46 Конституції України, яка забороняє дискримінацію у будь-яких проявах та за будь-яких ознак та створює вибіркові вимоги доступу до професії в межах однієї категорії осіб - прокурорів. Більше того, це виглядає свавільним на фоні того, прокурори в Україні мають єдиний статус, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі, що закріплено п. 2 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».
Внаслідок застосування в межах атестації зазначеного дискримінаційного Положення фактично порушуються права більш ніж 10000 прокурорів України.
Крім того. Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора за № 221 від 03.10.2019, порушує Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 233 від 08.08.2017 (який діяв на час затвердження Порядку проходження прокурорами атестації), відповідно до якого державній реєстрації підлягають накази Генеральної прокуратури України нормативно-правового змісту, якщо в них є одна або більше норм, які зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою У країни, а також з урахуванням зобов'язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄЄ), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Натомість, не зважаючи на незаконність вищезазначеного Порядку, з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур наказом Офісу Генерального прокурора №425 від 10.09.2020 утворено четверту кадрову комісію.
Незрозумілими є визначення критеріїв оцінки бездоганної ділової репутації, високих професійних та моральних якостей, наявності суспільного авторитету, а також стажу роботи в галузі права членів четвертої кадрової комісії. Інформація про таких осіб на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора відсутня.
Як вбачається зі змісту інтернет-сторінки Офісу Генерального прокурора перелік тестових питань для перевірки знань та вмінь у застосуванні закону в рамках атестації прокурорів був оприлюднений 21.02.2020 року. Також було визначено перелік 6000 питань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/ua/arp).
Позивачем особисто було перераховано кількість питань і відповідей відповідно до посилання (https://www.gp.gov.ua/ua/arp) та встановлена невідповідність запитань так і відповідей, що вже є порушенням порядку проходження атестації та введення в оману прокурорів під час підготовки.
Таким чином, для підготовки до двох етапів атестації прокурорам регіональних прокуратур було надано лише 1 тиждень, що в свою чергу унеможливлює якісну підготовку до такої кількості питань.
Як приклад, прокурорам Офісу Генерального прокурора було надано часу між 1 та 2 етапами більше двох тижнів, а також менша кількість питань, вказане ще раз свідчить про порушення вимог Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та дискримінаційний підхід до прокурорів регіональних прокуратур.
На сайті Офісу Генерального прокурора взагалі були відсутні завдання з анонімного тестування на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим позивачу необхідно було витрачати додатковий час для пошуку у мережі Internet (завдань (тестів) на логічно-вербальні здібності, реєстрацію та участь у тематичних вебінарах.
Питання, які названі Офісом Генерального прокуратура «тестовими» такими насправді не є, оскільки запропоновані відповіді на них не містять альтернативних варіантів.
Вони складаються лише з запитання та правильної відповіді у окремих файлах. Позивач вважає, що питання, які оприлюднені та відповіді на них не мають відношення до тестових, а фактично є екзаменом, під час якого прокурор повинен за дуже короткий термін механічно запам'ятати правильні відповіді всі запитання, що вочевидь фізично не є можливим.
Таким чином, у обмеженому часі позивач був вимушений готуватися до складання двох іспитів одночасно. Така велика психологічна навантаженість з урахуванням стану здоров'я (встановлена III група інвалідності з 12.08.2020, тривале лікування на цілу низку хронічних захворювань впродовж 2020 року впродовж більше 4 місяців, а також перенесення двічі впродовж 2020 року короновірусної хвороби (COVID-19) тривалої поїздки транспортом до м. Києва спричинила підвищене емоційне хвилювання, стрес під час складання іспиту.
08.10.2019 при подачі заяви відповідно до форми типових заяв прокурора, встановленої у додатку 2 до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 22, ознайомившись з вказаним Порядком та умовами, які були затверджені в ньому, позивач з ними погодився та написав відповідну заяву.
Однак, на час, визначений для проходження атестації для регіональних прокуратур, Порядок, який був затверджений наказом Генерального прокурора 03.10.2019 був змінений наказами Генерального прокурора № 65 від 04.02.2020 та № 102 від 19.02.2020. Відповідну заяву про намір пройти атестацію з урахуванням змін внесених вищевказаними наказами до Порядку позивач не подавав і з ним не погоджувався, оскільки він суттєво погіршує його становище шляхом зміни процедури проходження атестації - проходження двох етапів в один день.
До працівників регіональних прокуратур даний Порядок, змінений наказами ОСОБА_2 не доводився, з боку кадрових комісій інформації з приводу необхідності написання відповідних заяв на адресу Львівської обласної прокуратури не надходило, чим звужено права на гідні умови позивача на проходження атестації.
Конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи.
Стан формулювання запитань, який фактично неможливо використовувати для підготовки до тестування та фактичне ненадання достатнього часу на підготовку до двох етапів, свідчать про те, що Порядок проведення прокурорами атестації має на своїй меті не перевірку знань та суто атестацію, а саме свавільні дії керівництва органів прокуратури з тотального звільнення, в порушення вимог Конституції України та КЗпП України працівників прокуратури, незважаючи на їх професійні та ділові якості.
Порядок, затверджений наказом Генерального прокурора України №221 дає можливість ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних та деспотичних рішень, шо є несумісним із поняттям верховенства права, запроваджує процедури, які передбачають зловживання ними, несе характер необмеженої влади.
22.10.2020 після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в зв'язку з впевненістю в наданні правильних відповідей на більше ніж 70 питань, позивач залишив заяву Голові четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про надання можливості перездачі тестування на загальні здібності і навички, оскільки під час проходження тестування окремі питання сформульовані невірно і відповідно правильні відповіді на деякі з них можуть трактуватися двояко.
23.10.2020 позивач отримав лист електронною поштою про відмову у задоволенні його заяви.
28.10.2020 позивач надіслав заяву з обґрунтуванням надання ним правильних відповідей, які при складанні іспиту не були враховані. Відповіді не отримав.
23.11.2020 позивач знову надіслав заяву голові четвертої кадрової комісії в порядку доступу до публічної інформації, де запитував копії документів, які стосувалися проходження ним іспиту, рішення комісії, тощо. Відповіді на цю заяву не отримав. Також ним повторно було надіслано заяву з обґрунтуванням правильності моїх відповідей та проханням розглянути можливість перескладання іспиту чи допуску до наступного етапу.
Оскаржуване рішення четвертої кадрової комісії не відповідає вимогам закону, оскільки комісія не врахувала та не розглянула вище наведені заяви позивача щодо ознайомлення та перевіркою відповідей на запитання, призначення нового тестування.
Не розгляд кадрової комісією, як суб'єктом владних повноважень поданої заяви свідчить про допущення протиправної бездіяльності, що призвело до прийняття передчасного рішення про неуспішне проходження атестації.
Крім цього, згідно даних та інформації якою володіє позивач, кадровими комісіями та Офісом Генерального прокурора окремим працівникам органів прокуратур, які не успішно пройшли перший та другий етапи тестування, дано відповідні дозволи на перескладання відповідних тестів.
Отже, оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимогам законодавства, оскільки обставини, що могли вплинули на його прийняття, на час прийняття оскарженого рішення досліджені та перевірені не були.
Наказом Генерального прокурора №496к від 23.12.2020 позивача звільнено із займаної посади - керівника Дрогобицької місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020.
При цьому з 28.12.2020 по 04.01.2021 я перебував на лікуванні в закладі охорони здоров'я в режимі стаціонару, а з 05.01.2021 на амбулаторному лікуванні.
Позивач вважає, що наказ Генерального прокурора від 23.12.2020 № 496-к про його звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є незаконним та безпідставним та підлягає скасуванню, а порушені права позивача мають бути поновлені в судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23.12.2020 №496-к. поновлення позивача в органах прокуратури України на посаді керівника Дрогобицької місцевої прокуратури, стягнення з Офісу генерального прокурора середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення позивача на посаді.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю в іншій справі, яке судом відхилене з підстав, що дана справа стосується питання поновлення позивача на публічній службі, провадження по якій відкрите ще 26.04.2021, та протягом з моменту відкриття по час прийняття рішення близько 19 судових засідань були відкладені за клопотанням чи не прибуттям позивача та його представника.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, що ОСОБА_1 подав відповідну заяву до відділу роботи з кадрами прокуратури області, чим підтвердив своє бажання взяти участь в атестації працівників органів прокуратури.
Поданням такої заяви ОСОБА_1 надав свою згоду на звільнення у разі неуспішного проходження атестації, оскільки це передбачено формою заяви на переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру та про намір пройти атестацію та не обмежує права та можливості прокурора щодо оскарження рішення про звільнення.
Така згода є лише свідченням усвідомлення прокурором можливих наслідків неуспішного проходження атестації, а саме, звільнення, яке передбачено Законом № 113 ІХ. Жодних застережень щодо обмеження права на судовий захист ні Порядок, ні форма заяви не містять.
У період з 15 по 30 жовтня 2020 року кадровими комісіями обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) проведено перший етап атестації (тестування) прокурорів місцевих прокуратур у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
ОСОБА_1 22.10.2020 проходив перший етап атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
У рішенні № 40 Четвертої кадрової комісії від 24.11.2020 зазначено, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрав 69 бал, що є менше встановленого п.4 розділу II Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, тому його не допущено до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички і він припиняє участь в атестації.
Враховуючи зазначене рішення, відповідно до наказу№ 496к Генерального прокурора від 23.12.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020.
Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Представник відповідачів в судовому засідання позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення просив, справу розглядається на підставі наявних у ній доказів, в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 26.04.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 29.03.2022 залишено позовну заяву без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі № 380/2461/21 про залишення позовної заяви без розгляду без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, а справу направлено для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлені наступні обставини:
08.10.2019 позивач подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, в зв'язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.
24.11.2020 Рішенням №40 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» четверта кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, встановлено, що «Керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи прокуратури», пунктами 6, 8 розділу І пунктами 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок), враховуючи, що керівник Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрав 69 балів, що є менше встановленого пунктом 4 розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складення іспиту, він не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації.
У зв'язку з цим керівник Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію».
23.12.2020 наказом Генерального прокурора за №496к, керуючись ст. 9 п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 2 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано:
- звільнити ОСОБА_1 з посади керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне звільнення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного звільнення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час спірних правовідносин) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно із п.п. 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно із п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно із п.п. 2, 4 Порядку № 221, атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно із п. 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно із п. 7 Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Згідно із п.п. 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221, у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп'ютерної техніки.
Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Згідно із п.п. 12-16 розділу IV Порядку № 221, співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
Згідно із ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно із Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Предметом оскарження у цій справі по суті є рішення кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження позивачем атестації позивачем.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону №113-IX та Порядку № 221 10.10.2019 позивач подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру, брав участь у проведенні атестації.
Зміст вказаної заяви свідчить про те, що позивач надав згоду на проходження атестації, погодився з умовами та процедурами її проведення, що передбачені Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим Генеральним прокурором, а також усвідомлював наслідки неуспішного проходження ним атестації, в тому числі у вигляді звільнення з посади прокурора.
Отже, подавши заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, позивач тим самим підтвердив, що він ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації, погодився на їх застосування та, маючи відповідну фахову освіту і досвід професійної діяльності, розумів правові наслідки не проходження атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX.
Згідно із п.п. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) позивач набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70), і його не допущено до проходження наступного етапу атестації (складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки).
Згідно із п. 2 розділу V Порядку № 221, у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Згідно із матеріалів справи, тестування (перший етап) позивачем завершено повністю та самостійно. Під час проходження тестування позивач не подавав до комісії будь-яких заяв і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування.
У разі об'єктивної наявності проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і обґрунтованою у такій ситуації є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в спірних правовідносинах, як свідчать обставини справи, не було.
Про наявність таких обставин позивач міг зазначити також у відомості, в якій розписався відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, однак цього не зробив.
Результати складення позивачем іспиту відображено членом робочої групи у відповідній відомості, із чим позивач ознайомлений і поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора відсутні.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом під час касаційного перегляду справ з подібними правовідносинами і Верховний Суд вважає її застосовною до цієї справи.
Згідно із п. 5 розділу ІІ Порядку № 221, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
У зв'язку із цим кадрова комісія на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» пунктами 6, 8 розділу І, пунктами 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 № 221, прийняла рішення від 24.11.2020 № 40 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.
Законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Отже, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення комісія не мала правових підстав.
Згідно із п. 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Отже, законодавством, що регулює спірні правовідносини, заборонено повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів. Водночас передбачено виняток виключно у разі, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів можливе лише у разі його переривання або у випадку, якщо воно не відбулося.
Успірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши відповідну заяву.
Таким чином позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №40 від 24.11.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , керівником Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області та позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23.12.2020 №496к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», задоволенню не підлягають.
Відповідно і не підлягають задоволенню, як похідні позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання позивача таким, що успішно пройшов перший етап атестації, зобов'язання Офісу Генерального прокурора допустити позивача до наступного етапу атестації тощо.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом враховуються заперечення відповідачів.
Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 11.12.2023 року.
Суддя Гавдик З.В.