ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
12 грудня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1222/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення по адміністративній справі № 360/1222/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з виплати пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
29.04.2021 до Луганського окружного адміністративного суду від представника позивача Шкардун Маргарити Володимирівни до суду надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, яка обґрунтована тим, що на цей час рішення суду у даній справі відповідачем не виконано. Тому заявник просить зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення від 30.04.2020.
Ухвалою суду від 05.05.2021 заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі № 360/1222/20 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 26.05.2021 заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1222/20 задоволено, застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/1222/20 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 360/1222/20 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Відповідачем неодноразово подавалися звіти про виконання судового рішення, які судом не було прийнято та судом встановлювався новий строк подання звіту.
11.12.2023 від відповідача до суду надійшов звіт про виконання судового рішення, де відповідач зазначає таке.
Рішення суду в частині негайного виконання (виплати в межах одного місяця) було виконано в червні 2020 року, виплачено пенсію за листопад 2019 року в сумі 6856,34 грн.
Заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 в сумі 6856,34 грн обліковується та підлягає виплаті на умовах окремого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Так відповідач повідомив, що виплату боргу розпочато в листопаді 2022 року в сумі 530,00 грн, у грудні 2022 року в сумі 2,18 грн; виплату боргу продовжено в липні 2023 року в сумі 557,32 грн, у вересні 2023 року в сумі 209,00 грн, у жовтні 2023 року в сумі 1303,00 грн.
Залишок боргу складає в сумі 2370,84 грн.
Часткове невиконання судового рішення в цій справі обумовлюється об'єктивними причинами.
Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду у справі № 320/1222/20 було виконано в межах компетенції Головного управління, у зв'язку з чим просить прийняти звіт.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 360/1222/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з виплати пенсії за віком задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком за період з 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за віком за період з 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві нараховано борг на виконання рішення суду по справі за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 в загальній сумі 13712,68 грн. Виконання рішення суду в частині негайного виконання (виплати в межах одного місяця) було здійснено в червні 2020 року, виплачена пенсія за листопад 2019 року в сумі 6856,34 грн. Заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 становить 6856,34 грн. У листопаді 2022 року виплачено заборгованість у сумі 530,00 грн, у грудні 2022 року - в сумі 2,18 грн; у липні 2023 року - в сумі 557,32 грн; у вересні 2023 року - в сумі 209,00 грн; у жовтні 2023 року - в сумі 1303,00 грн.
Таким чином, на цей час рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1222/20 виконано в частині.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина “судового процесу” для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не надано доказів щодо виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2019.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне встановити відповідачеві новий строк подання звіту.
Також суд звертає увагу відповідача на практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Іммобільяре Саффі” проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, пункт 66).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02).
У пункті 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі “Ромашов проти України”, № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі “Дубенко проти України”, № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі “Козачек проти України”, № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі “Шмалько проти України”, № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України”, № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі “Крищук проти України”, № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Керуючись статтями 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд
УХВАЛИВ:
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 360/1222/20.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі № 360/1222/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості з виплати пенсії за віком протягом шістдесяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Попередити боржника, що за невиконання рішення суду або неподання звіту на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, може бути накладено штраф у відповідності до статті 382 КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун