КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року справа № 320/1940/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (далі - позивач) із позовом до Київської митниці , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 відкрито провадження у справі №320/1940/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано пояснення та докази по справі від позивача та відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 ним детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом із урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (місцезнаходження: 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, ідентифікаційний код 43106699) зареєстроване в якості юридичної особи 10.07.2019, номер запису 1 358 102 0000 002051 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 09.09.2021 між Belchim Crop Protection NV, корпорацією, зареєстрованою в Королівстві Бельгії, (далі - продавець) та ТОВ «Фірма Ерідон» був укладений договір купівлі-продажу №09/09/21-BCP (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1-3.3, 4.3, 5.1, 6.2, 6.4, 7.1, 12.1, 15.1 та 17.5 якого продавець зобов'язується продати і здійснити поставку, а позивач зобов'язується прийняти і сплатити засоби захисту рослин, які визначені в пункті 2.1 договору.
Продавець уповноважує позивача, який приймає таке повноваження, як ексклюзивного дистриб'ютора, здійснювати дистрибуцію та продавати товари під торговою маркою продавця на території на умовах договору. Це означає, що продавець (та уповноважені треті сторони) можуть особисто або через посередників займатися дистрибуцією або продавати товар на території. Протягом строку дії договору позивача купуватиме необхідні йому товари в продавця. Позивач збуває, просуває та перепродує товар від свого імені та за власник рахунок.
Товар, що поставляється у відповідності до умов договору, матиме наступні номенклатуру, кількість та якість: найменування: Денді, КЕ інсектицид, виробник: Globachem NV, Королівство Бельгія, країна походження: Європейський Союз, кількість: 16 000 л, торгова марка: Денді.
Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) на умовах поставки CIP с. Софіївська Борщагівка: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, буд. 3, після митного оформлення за адресою: Київська митниця, відділ митного оформлення №1 митного посту «Чайки», Україна, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1А, ТОВ «МОФ».
Продавець здійснює поставку товару відповідно до умов договору та окремих письмових заявок позивача на товар. Продавець повідомляє про можливість поставки товару, що передбачається у відповідності до письмового підтвердження поставки товару, яке надається продавцем позивачу.
Поставка товару здійснюється зі складу продавця в період до 20.09.2021. Продавець не пізніше, ніж за 24 години до моменту відвантаження товару надсилає позивачу підтвердження заяви товару засобами електронної пошти на адресу позивача: koval.oleg@eridon.ua або bondarenko.oleksii@eridon.ua, а також, по можливості, інформацію про автомобіль та контактні дані водія, який виконує доставку товару.
Валютою розрахунків за договором є долар США.
Позивач здійснює оплату за товар, поставлений за договором, шляхом банківського переказу коштів на наступних умовах оплати: 50% - протягом 120 календарних днів із дати рахунка-фактури; 50% - протягом 210 календарних днів із дати рахунка-фактури.
Розрахунки здійснюються на наступний банківський рахунок продавця: IBAN: НОМЕР_1 ; BIC: GEBABEBB; BNP Paribas Fortis; Конінгін Астрідлаан 166, Б - 1780 Веммель, Королівство Бельгія.
Отримувач: Belchim Crop Protection NV.
Товар, зазначений у статті 2 договору, буде вважатися доставленим продавцем і прийнятим позивачем за наступних умов:
якщо продавцем дотримано строки поставки, визначені договором для поставки товару;
якщо позивач додатково передав і продавець прийняв наступні документи: до здійснення поставки - письмове замовлення на товар; після здійснення поставки (протягом 14 днів) - копію товарно-транспортної накладної CMR з печаткою митниці оформлення;
якщо при поставці товару продавець передав і позивач прийняв наступні товаросупровідні документи: інвойс / рахунок-фактуру продавця із зазначенням коефіцієнтів переведення літрів у кілограми та із зазначенням країни походження (виробництва); пакувальні листи (вага нетто, вага брутто, вага мішка або каністри); сертифікат походження товару; сертифікат безпеки; сертифікат аналізу та його переклад на українську або російську мову; CMR (міжнародну транспортну накладну); експортну вантажно-митну декларацію; тарну етикетку; копію свідоцтва про реєстрацію препарату.
Датою переходу права власності й ризик випадкового пошкодження (втрати) товару вважається дата, зазначена в позначці (відмітці або печатці) митниці на імпортній митній декларації, що підтверджує випуск товарів у вільний обіг на території позивача, або дата оформлення імпортної митної декларації в електронному вигляді.
Пакування та маркування товару, що поставляється за договором, мають відповідати наступним вимогам: найменування: Денді, КЕ, упаковка: 5-літрові каністри.
Договір, включаючи будь-які оферти, підтвердження поставок, рахунки-фактури, будуть регулюватися і тлумачитися у відповідності до швейцарського права, виключаючи норми колізійного права.
Відповідно до умов договору продавець може розірвати його негайно у випадку: (a) якщо позивач не виконав умови в будь-якому відношенні у визначений термін відповідно до умов договору (включаючи, без обмеження, відмову сплатити будь-які суми у строк оплати); (b) судового процесу банкрутства або реорганізації, розпочатого проти позивача; (c) якщо продавець документально може підтвердити, що виробництво, маркетинг, продажі та/або використання продукту(ів) прямо або непрямо порушують будь-який патент або іншу інтелектуальну власність, порушують закон або урядове регулювання.
Договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
09.09.2021 на виконання положень договору продавець та позивач уклали додаток №1 (далі - додаток), відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а позивач - купити препарати Денді КЕ у кількості 16 000 л за ціною 7,20 доларів США за 1 л, тобто на загальну суму 115 200,00 доларів США.
15.09.2021 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №VFEX2021155 на загальну суму 115 200,00 доларів США, який містить посилання на договір. Відповідно до інвойса №VFEX2021155 від 15.09.2021 товар постачається на умовах CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна, а умови його оплати - 50% протягом 120 календарних днів із дати інвойса; 50% протягом 210 календарних днів із дати інвойса.
20.09.2021 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №VFEX2021155 від 15.09.2021 (далі - товар), митна вартість якого склала 115 200,00 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CIP c. Софіївська Борщагівка, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 15.09.2021;
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №VFEX2021155 від 15.09.2021;
- (0730) автотранспортна накладна №А030196 від 15.09.2021;
- (0861) сертифікат про походження товару №81 2021 032617 від 16.09.2021;
- (4100) договір;
- (4103) додаток;
- (9000) лист продавця б/н від 16.09.2021;
- (9000) сертифікат аналізу б/н від 13.09.2021;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №21BEE0000072471840 від 15.09.2021.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товарів.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в разі їх наявності);
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), у разі їх наявності (крім наданих);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), в разі їх наявності;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, у разі їх наявності; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
виписку з бухгалтерської документації;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
декларацію країни відправлення за умови дотримання вимог статті 254 МК України;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
20.09.2021 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву №21948 від 20.09.2021 з проханням продовжити строк митного оформлення товару у зв'язку з бажанням декларанта надати додаткові документи.
21.09.2021 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву №1 від 21.09.2021, разом із якою надав прайс-лист продавця б/н від 09.09.2021, зазначив про відсутність можливості надати інші документи та просив прийняти рішення по митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 без урахування строків, указаних у статті 53 МК України.
21.09.2021 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 скоригував із 115 200,00 доларів США до рівня 122 640,00 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів:
1) відповідно до пункту 3.3 договору продавець надсилає не пізніше, ніж за 24 години після навантаження підтвердження заявки, такий документ до митного оформлення не подавався;
2) до митного оформлення не надано документи, підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування.
3) заявлені за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 товари торговельної марки «DENDY». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою.
4) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 МК України;
5) прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наданий прайс-лист не відповідає вищезазначеним вимогам.
Не надані до митного оформлення документи, які витребувані в повідомленні, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в разі їх наявності); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), у разі їх наявності (крім наданих); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), в разі їх наявності; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, у разі їх наявності; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; декларацію країни відправлення за умови дотримання вимог статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої-четвертої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 МК України, декларантом не надано всі запитувані додаткові документи, а надані додатково не усувають виявлених розбіжностей.
Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України шляхом електронного зв'язку. За результатами проведених консультацій встановлено, що є підстави для застосування другорядного методу 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація №UA100520/2021/540820 від 01.04.2021 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 7,00 доларів США за 1 кг).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2021/38121 від 21.09.2021.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024267 від 21.09.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 39 740,31 грн.
13.10.2021 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Київської митниці оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021.
21.10.2021 Київська митниця за результатами розгляду скарги позивача за вих. 1327 від 13.10.2021 (вх. №14509/13 від 13.10.2021) на оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 надала свій лист №7.8-2/15/13/11123, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.
19.11.2021 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26, 28 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Державної митної служби України оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021.
22.12.2021 Державна митна служба України за результатами розгляду скарги позивача за вих. 1556 від 19.11.2021 на оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 надала свій лист №08-4/15-02/13/11527, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.
10.01.2022 позивач відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №1 перерахував на користь продавця 57 600,00 доларів США за договором.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаток, інвойс №VFEX2021155 від 15.09.2021, міжнародну товарно-транспортну накладну серії А №030196 від 15.09.2021, а також додатково надані страховий сертифікат №91564870 від 15.09.2021 та платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 10.01.2022, видане позивачем, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна, а сама вартість товару в розмірі 115 200,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021.
Після дослідження матеріалів справи судом встановлено, що однієї з підстав для направляння відповідного запиту відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару та коригування митної вартості товару митним органом було те, що заявлений у митній декларації IM40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 товар містить торговельну марку «Dendy», а надані позивачем документи до митного оформлення не містять відомостей щодо наявності або відсутності ліцензійних платежів за користування такою торговельною маркою.
Виявивши вищезазначене, митний орган у силу вимог частини третьої статті 53 МК України витребував у позивача ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, для підтвердження або спростування сумніву відповідача.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до пункту 3 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезазначених положень МК України Кабінет Міністрів України своєю Постановою №446 від 21.05.2012 затвердив Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості (далі - Порядок № 446).
За приписами пунктів 1 та 3 Порядку № 446 останній визначає механізм включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (далі - ціна), під час визначення їх митної вартості.
Сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:
роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;
покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;
сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.
Отже, в незалежності від безпосередньої наявності в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів умови про пряму або опосередковану сплату покупцем таких товарів роялті та інших ліцензійних платежів, останні повинні включатися до митної вартості оцінюваних товарів відповідно до Порядку № 446, якщо таке роялті та інші ліцензійні платежі стосуються таких товарів та не включені до їх ціни.
Як убачається з позовної заяви, позивач, не надавши відповідачу у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару ні відповідного ліцензійного договору, ні належних та достовірних доказів його відсутності, стверджує, що в договорі відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно з нормами міжнародного права та статті 58 МК України говорить про те, що такі платежі за використання торговельною марки «Dendy» відсутні.
Суд критично ставиться до такого твердження позивача, адже судом за даними спеціалізованої інформаційної системи Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій перевірено, що знак для товарів і послуг (торговельна марка) «Dendy» зареєстрована 10.07.2020 в Україні за №278465 (https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/723382).
Володільцем вищевказаного знаку для товарів і послуг (торговельною маркою) є Глобахем (Globachem), компанія, зареєстрована в Королівстві Бельгії, яка зазначена й виробником спірного товару, що підтверджується графою 31 митної декларації IM40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021.
Відтак, суд приходить до висновку, що відсутність положення в договорі, укладеному між продавцем та позивачем, про окрему сплату роялті або ліцензійних платежів за використання торговельної марки, належної компанії Глобахем (Globachem), з урахуванням наявності в позивача ексклюзивного права на дистрибуцію та продаж товарів, придбаних за таким договором, безумовно не виключає в силу пункту 3 Порядку № 446 можливість такої сплати.
Суд зазначає, що матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, на підставі яких можна встановити об'єктивну відсутність необхідності позивача сплачувати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «Dendy», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару.
При цьому позивач не скористався наданим йому правом на спростування сумнівів митного органу у включенні до ціни товару роялті та/або ліцензійних платежів, або їх відсутності як такої.
Суд зазначає, що відповідач витребовував у позивача ліцензійний договір позивача, якщо такий є в нього, стосується спірного товару та є умовою його продажу, проте позивач у своїй заяві №1 від 21.09.2021 зазначив про неможливість надання такого договору, як й інших документів станом на день підписання вказаної заяви позивача, що не означає відсутність таких документів у позивача.
Суд також звертає увагу позивача, що за приписами статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Судом встановлено, що митний орган витребував у позивача переклад українською мовою наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №21BEE0000072471840 від 15.09.2021, складеної іноземною мовою, яка не є мовою міжнародного спілкування.
У порушення статті 254 МК України позивачем не було забезпечено належний переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення №21BEE0000072471840 від 15.09.2021, що свідчить про невиконання позивачем законної вимоги відповідача.
При цьому суд відхиляє довід відповідача про необхідність надання позивачем страхових документів для підтвердження митної вартості спірного товару, адже за умовами поставки CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна (Incoterms 2010) та відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України вартість страхування спірного товару була включена до ціни товару, а тому не підлягає додатковому включенню до митної вартості товарів.
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач надав прайс-лист продавця, який не відповідає загальноприйнятій міжнародній практиці, адже такий документ формується продавцем та носить виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо його надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності такого документа в декларанта.
Разом із тим, суд приходить до висновку, що позивачем не було спростовано сумніви митного органу стосовно наявності ліцензійних платежів за користування торговельною маркою.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.12.2023.
Суддя Кушнова А.О.