КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року № 320/3650/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження;
- зобов'язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача по незняттю арешту на його майно, яке було накладено постановами АА №112415 від 06.12.2004 та ВХ.1909 від 23.09.2003.
Відповідач пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Як зазначає позивач, він в липні 2021 року при вчиненні нотаріальної дії в Білоцерківській міській нотаріальній конторі дізнався про накладення на все його майно арешту, а саме: державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції О.В. Чайка згідно постанови АА №112415 від 06.12.2004; вид обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер запису про обтяження: 171192 від 08.12.2004; державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Сокол згідно постанови ВХ.1909 від 23.09.2003; вид обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер запису про обтяження: 171131 від 06.10.2004.
Позивач 15.07.2021 звернувся із заявою до начальника Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою просив зняти накладені на його майно арешти.
Листом від 21.07.2021 №69326 Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивача, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби будь-яких виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів, боржником в яких є ОСОБА_1 , не перебуває.
Виконавчі провадження, що перебували на виконанні, знищені відповідно до п. 9.9 - 9.11 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мінюсту №2274/5 від 25.12.2008.
Вказаним листом відповідач повідомив, що ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна, а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суд зазначає, що на час накладення арешту чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі також - Закон №606-XIV). Разом з тим, на час звернення позивача до суду та розгляду і вирішення справи по суті зазначений Закон втратив чинність, оскільки 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі також - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Частиною 1 статті 30 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.
Дослідивши наявні матеріали у справі, судом встановлено, що на все майно ОСОБА_1 постановами державних виконавців міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції АА №112415 від 06.12.2004 та ВХ.1909 від 23.09.2003 накладено арешт.
На запит позивача відповідач листом від 21.07.2021 №69326 повідомив, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби будь-яких виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів, боржником в яких є ОСОБА_1 , не перебуває. Виконавчі провадження, що перебували на виконанні, знищені відповідно до п. 9.9 - 9.11 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мінюсту №2274/5 від 25.12.2008.
Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем арешт з майна позивача не знято.
З інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 встановлено, що арешт, накладений вказаними вище постановами, не знятий.
Суд вважає доведеними обставини щодо відсутності правових підстав для тримання нерухомого майна позивача під арештом, накладеного постановами АА №112415 від 06.12.2004 та ВХ.1909 від 23.09.2003.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Приписами статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, зокрема, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Однак, як встановлено судом, станом на момент звернення позивача з позовом до суду арешт з майна не знято.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В рамках спірних правовідносин відсутні обставини, визначені частиною четвертою статті 59 Закону, а отже в даному випадку арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем за наслідками завершення виконавчого провадження не вчинено дій по зняттю арешту з майна боржника, у той час як існування арешту на все майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (стаття 41 Конституції України) та є порушенням статті 1 Першого протоколу (право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача необхідно зняти арешт з нерухомого майна позивача, накладеного постановами державних виконавців АА №112415 від 06.12.2004 та ВХ.1909 від 23.09.2003.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо не зняття арешту з майна позивача.
Виходячи з викладеного, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 992,40грн. (квитанція від 04.02.2022 №7796-9319-0689-5427).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає судовий збір у розмірі 992,40грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , який накладений постановами АА №112415 від 06.12.2004 та ВХ.1909 від 23.09.2003.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні, 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.