ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 Справа № 914/2824/23
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра», м. Львів
про:стягнення боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Дворак М.Є. - адвокат;
від відповідача:Вебенко П.О. - представник.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» (надалі - Позивач, ТОВ «МКарго Україна») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (надалі - Відповідач, ТОВ «Іскра») про стягнення боргу, пені, штрафу та 3% річних.
Ухвалою від 25.09.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позову.
Представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано заяву вх. №24115/23 від 04.10.2023, якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 25.09.2023.
Ухвалою від 09.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.11.2023.
У судовому засіданні 06.11.2023 суд розглянув заяву позивача про збільшення/зменшення розміру позовних вимог (вх. №4364/23 від 31.10.2023), розцінив її як заяву про зміну предмета позову, а тому прийняв до розгляду відповідну заяву в частині стягнення 30'643,24 грн. основного боргу, 3'964,32 грн. штрафу, 5'110,31 грн. пені, 706,10 грн. 3% річних та 1'166,94 грн. інфляційних втрат. У прийнятті до розгляду заяви щодо стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3.8 Договору, у розмірі 3'856,24 грн. та відшкодування за простій у розмірі 27'936,58 грн. суд відмовив, оскільки у цій частині має місце одночасна зміна предмета та підстав позову.
Крім цього, у судовому засіданні 06.11.2023 оголошувалась перерва до 27.11.2023.
Ухвалою від 27.11.2023 розгляд справи по суті відкладено на 11.12.2023.
У судовому засіданні 11.12.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання про долучення доказів (вх. №29300/23 від 29.11.2023), а саме документів, що підтверджують надіслання відповідачу заяви про стягнення судових витрат.
Представник відповідача у судове засідання 11.12.2023 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 27.06.2023 між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №2706/01, предметом якого є забезпечення експедитором за дорученням і за рахунок клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою сторін. Відповідно до умов договору послуги надаються на підстави заявки клієнта, у якій зазначаються детальні умови надання послуг.
Як стверджує позивач, 30.06.2023 сторонами складено заявку №2, згідно із якою він зобов'язувався здійснити міжнародне перевезення автомобільним транспортом будівельних матеріалів вагою брутто 15'000 кг від місця завантаження: вул. Контенерова, буд. 21, м. Гданськ, Польща, до місця розвантаження: вул. Вулецька, буд. 14, м. Львів, Україна. Ціна відповідної послуги із перевезення становить 1'200,00 Євро, що в еквіваленті до національної валюти станом на дату завантаження становило 47'634,24 грн. Розрахунок повинен бути проведений безготівково до моменту розвантаження.
Позивач посилається на те, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором. Оскільки датою розвантаження є 13.07.2023, то платіж у розмірі 47'634,24 грн. потрібно було здійснити до вказаної дати. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної і повної оплати, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 30'643,24 грн.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить стягнути на його користь 41'590,91 грн., з яких 30'643,24 грн. основний борг, 5'110,31 грн. пеня, 3'964,32 грн. штраф, 706,10 грн. 3% річних та 1'166,94 грн. інфляційні втрати.
Аргументи відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому частково визнав позовні вимоги та вказав, що здійснив оплату вартості послуг із перевезення у розмірі 16' 991,00 грн. Згідно із твердженнями ТОВ «Іскра» заборгованість виникла у зв'язку з поганим фінансовим становищем підприємства та сплачується по мірі надходження коштів.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині неналежного обрахованих сум пені, штрафу та 3% річних. На його переконання, розмір штрафу, який підлягає стягненню становить 3'264,32 грн., адже станом на дату відкриття провадження у справі розмір основного боргу становив 32'643,24 грн. Крім цього, він вважає розрахунок 3% річних та пені неправильним, з огляду на неврахування часткових оплат здійснених до відкриття провадження у справі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27.06.2023 між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №2706/01 (надалі - Договір), предметом якого виступає забезпечення експедитором за дорученням і за рахунок клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою сторін (п. 1.1).
Послуги надаються на підставі заявки клієнта, у якій зазначаються: вид послуг, найменування та транспортні характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункти відправлення та призначення вантажу, строки виконання зобов'язань, підтвердження згоди на оплату вартості послуг експедитора, перелік інших послуг, які клієнт доручає експедитору, а також будь-які додаткові інструкції з доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу. Заявка клієнта є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору розмір плати експедитора за надання послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу послуг, потрібних відповідно до заявки клієнта, на підставі ставок експедитора та може узгоджуватися сторонами в додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь-яким іншим зручним для сторін способом (що є належним доказом прийняття клієнтом зобов'язань з оплати зазначеної суми).
Як передбачено п. 3.3 Договору, послуги експедитора сплачуються клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього договору.
Сторони погодили Заявку №2 від 30.06.2023 до Договору щодо здійснення міжнародного перевезення автомобільним транспортом будівельних матеріалів (вага брутто: до 15' 000,00 кг) за маршрутом: м Гданськ (Польща) - м. Львів (Україна). Цією заявкою визначено наступні умови перевезення:
- дата і час завантаження: 03.07.2023;
- орієнтовний строк доставки вантажу: 07.07.2023;
- адреса завантаження і митного оформлення: 80-000 Gdansk, ul. Kontenerowa, 21;
- адреса розвантаження: Україна, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14;
- вартість послуг: 1'200,00 євро без ПДВ;
- умови оплати: безготівковий розрахунок до розвантаження;
- вантажовідправник і вантажоодержувач: згідно СМR;
- оформлення СМR та EX здійснює вантажовідправник.
Згідно із п. 3.4 Договору факт надання послуг експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (за наявності). У будь-якому разі часткова оплата клієнтом рахунку експедитора є підтвердженням того, що вказані у рахунку послуги/витрати клієнтом визнаються та підлягають повній оплаті клієнтом у порядку, що визначений договором/законодавством, якщо іншого окремо не погоджено сторонами.
У матеріалах справи наявна CMR №б/н від 03.07.2023 із підписом представника відповідача та печаткою останнього про отримання вантажу 13.07.2023, яка підтверджує факт належного виконання позивачем умов Заявки №2 від 30.06.2023 до Договору. Цим документом також підтверджується, що датою завантаження вантажу є 03.07.2023.
Відповідно до положень п. 3 Заявки у випадку зазначення вартості послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день завантаження згідно із виставленим експедитором рахунку на оплату.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №59 від 03.07.2023 на суму 47'634,24 грн. Вказана сума є еквівалентом суми у розмірі 1'200,00 євро, яка погоджена сторонами у Заявці, та визначена станом на дату завантаження (39,6952 грн. за 1 євро х 1' 200,00 євро).
Відповідач перерахував позивачеві 16' 991,00 грн. вартості наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями №319249921 від 25.07.2023 на суму 5' 000,00 грн., №319250015 від 02.08.2023 на суму 991,00 грн., №319250084 від 10.08.2023 на суму 2' 000,00 грн., №319250260 від 06.09.2023 на суму 5' 000,00 грн., №319250383 від 21.09.2023 на суму 2' 000,00 грн., №319250569 від 16.10.2023 на суму 2' 000,00 грн.
Слід зауважити, що сума у розмірі 5' 000,00 грн., сплачена згідно із платіжною інструкцією №319249921 від 25.07.2023, зарахована позивачем в рахунок погашення суми, вказаної у рахунку на оплату №59 від 03.07.2023 зважаючи на лист відповідача вих. №25 від 25.07.2023 про виправлення неправильно вказаного призначення платежу.
Таким чином, неоплаченою залишилася вартість наданих послуг у розмірі 30'643,24 грн. (47'634,24 - 16' 991,00).
Пунктом 4.3.7 Договору передбачено, що у разі порушення клієнтом строків оплати, передбачених відповідною заявкою до договору, клієнт за вимогою експедитора сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожний календарний день прострочення такого платежу. У разі прострочення клієнтом оплати більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, клієнт за вимогою експедитора додатково до пені сплачує експедитору штраф у розмірі 10% (десяти) від суми заборгованості.
На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на суму боргу 5'110,31 грн. пені, 3'964,32 грн. штрафу, 706,10 грн. 3% річних та 1'166,94 грн. інфляційних втрат.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №2706/01 від 27.06.2023, у якому передбачено надання послуг на підставі заявки клієнта.
30.06.2023 сторони погодили Заявку №2 до Договору, у якій визначили умови надання послуг із міжнародного перевезення автомобільним транспортом будівельних матеріалів за маршрутом: м Гданськ (Польща) - м. Львів (Україна), їх вартість, а також строки і порядок оплати.
За своєю правовою природою згаданий вище Договір належить до категорії договорів про надання послуг, а зміст та характер спірних правовідносин свідчать про поширення на них положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (надалі - Закон №1955-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 9 Закону №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
На виконання умов Договору позивач надав послуги із організації міжнародного автомобільного перевезення, а відповідач 13.07.2023 прийняв доставлений йому вантаж за адресою розвантаження, що підтверджується CMR №б/н від 03.07.2023.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих позивачем послуг становить 1'200,00 євро, а відповідач повинен був сплатити її до дати розвантаження, тобто до 13.07.2023.
Слід зауважити, що на виконання пункту 3 Заявки, позивач конвертував вказану суму у національну валюту за курсом Національного банку України станом на день завантаження (03.07.2023) та визначив її у сумі 47'634,24 грн., що підтверджується рахунком на оплату №59 від 03.07.2023.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та лише частково сплатив суму у розмірі 16' 991,00 грн.
У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 30'643,24 грн. (47'634,24 - 16' 991,00).
Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми відповідачем до суду подано не було, а також враховуючи її визнання ТОВ «Іскра», суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «МКарго Україна» про стягнення основного боргу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Враховуючи прострочення в оплаті, позивач нарахував на заборгованість відповідача 3'964,32 грн. штрафу та 5'110,31 грн. пені.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 4.3.7 Договору, у разі порушення клієнтом строків оплати, передбачених відповідною заявкою до договору, клієнт за вимогою експедитора сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожний календарний день прострочення такого платежу. У разі прострочення клієнтом оплати більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, клієнт за вимогою експедитора додатково до пені сплачує експедитору штраф у розмірі 10% (десяти) від суми заборгованості.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу, суд дійшов висновку, що така обрахована позивачем правильно, а тому із відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 3'964,32 грн.
При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що станом на дату відкриття провадження у справі розмір основного боргу становив 32'643,24 грн., а тому розмір штрафу дорівнює 3'264,32 грн.
Слід зазначити, що сторони погодили обов'язок відповідача сплатити штраф від суми боргу, яка існувала станом на тридцять перший календарний день прострочення строку оплати.
Судом з'ясовано, що право на нарахування штрафу виникло у позивача 12.08.2023. Станом на вказану дату відповідач оплатив лише 7'991,00 грн., що вбачається зі змісту платіжних інструкцій №319249921 від 25.07.2023, №319250015 від 02.08.2023, №319250084 від 10.08.2023, а сума його боргу становила 39'643,24 грн. (47'634,24 - 7'991,00). Відтак, розмір штрафу дорівнює 3'964,324 грн. (39'643,24 х 10/100), а не 3'264,32 грн. як зазначає ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ».
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені, то така підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 5'036,44 грн.
При нарахуванні пені на суму у розмірі 30'643,24 грн. позивач не врахував, що за період з 27.10.2023 по 06.11.2023 облікова ставка Національного банку України становила 16,0%, а не 20,0% як вказано у розрахунку.
Позивачем також пред'явлено позовні вимоги про стягнення 1'166,94 грн. інфляційних втрат та 706,10 грн. 3% річних, право на нарахування яких передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до згаданої вище норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ознайомившись із розрахунком інфляційних втрат, судом встановлено, що їх нарахування проведене позивачем на суму у розмірі 37'643,24 грн. із урахуванням індексу інфляції за вересень 2023 року у розмірі 103,10%
З цього приводу суд зауважує, що розмір заборгованості відповідача у вересні 2023 року неодноразово змінювався та становив 39'643,24 грн. у період з 01.09.2023 по 06.09.2023; 34'643,24 грн. у період з 07.09.2023 по 21.09.2023; 32'643,24 грн. у період з 22.09.2023 по 30.09.2023. При цьому індекс інфляції за вересень 2023 року становив 100,50%, а не 103,10% як вказує позивач.
Таким чином, період прострочення відповідача становив цілий місяць, що уможливлює застосування індексу інфляції за вересень 2023 року у розмірі 100,50%. Однак, найбільша сума боргу, на яку позивач має право здійснювати нарахування інфляційних втрат за цей місяць, є 34'643,24 грн., оскільки вона існувала у період з 01.09.2023 по 21.09.2023, тобто більше половини місяця.
З урахуванням викладеного вище, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що із відповідача підлягає стягненню 173,22 грн. інфляційних втрат.
Що стосується позовної вимоги про стягнення 3% річних, то така підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 353,05 грн.
Попри правильне визначення періодів нарахування, а також сум боргу у відповідний проміжок часу, позивач необґрунтовано вдвічі збільшував суми 3% річних за кожен період та безпідставно заявив до стягнення суму, яка удвічі більша від тієї, на яку він має право.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням перекладачів.
Згідно із п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як передбачено ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на оплату робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2'684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №270 від 18.09.2023. Крім цього, у зв'язку із здійсненням перекладу на державну мову CMR №б/н від 03.07.2023, на які він посилався як на підставу заявлених вимог, ТОВ «МКарго Україна» сплатило ТОВ «Бюро перекладів Вчасно» 710,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №178 від 28.09.2023 та платіжною інструкцією №360 від 15.11.2023.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, а також витрати пов'язані із здійсненням перекладу підлягають стягненню із відповідача користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2'592,32 грн. та 685,75 грн. відповідно.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв'язку із розглядом справи, становить 12'316,00 грн.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У клопотанні про стягнення судових витрат позивач вказав, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8'550,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі ТОВ «МКарго Україна» у встановлений процесуальним законом строк подало до суду:
1. Копію Договору про надання правової допомоги №07/23 від 01.09.2023, який підписаний представниками Адвокатського бюро «Михайло Дворак і партнери» (бюро) та ТОВ «МКарго Україна» (клієнт) за допомогою удосконалених електронних підписів.
Пунктами 1.1, 2.2 цього договору передбачено, що бюро надає клієнту правову допомогу. Бюро має право за дорученням клієнта представляти інтереси останнього в судах загальної юрисдикції всіх рівнів (спеціалізованих судах, адміністративного судочинства та інших судах України) у якості представника позивача.
Пунктам 5.2-5.4 Договору визначено, що за надану правову допомогу клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) у порядку і на умовах, що визначені у додатках до договору. Факт надання правової допомоги підтверджується:
- усною консультацією, актом приймання-передавання наданої правової допомоги;
- рішенням суду;
- виготовленим згідно із чинним законодавством України документом, відповідно до звернення клієнта;
- викладеною письмово та підписаною уповноваженою особою бюро юридичною довідкою;
- розробленим проектом договору, додатком до договору, додатковим договором про внесення змін і доповнень до відповідного договору;
- будь-яким іншим документом, включно електронним, котрий надає можливість визначити, що бюро надало правову допомогу клієнту згідно із його зверненням.
У будь-якому разі перерахунок клієнтом винагороди на поточний рахунок бюро свідчить про факт приймання клієнтом правової допомоги, перелік котрої вказаний у наданому бюро рахунку.
2. Копію Додатка №1 від 01.09.2023 до Договору, який також підписаний обома сторонами за допомогою удосконалених електронних підписів. Відповідно до п. 1 цього додатку, клієнт сплачує бюро винагороду за надання правової допомоги згідно із договором, розрахунок якої здійснюється наступним чином - 950,00 грн. за 1 (одну) годину правової допомоги, що надається бюро клієнту.
Для погодження остаточного розміру винагороди за правову допомогу клієнту, за його зверненням бюро надсилає розрахунок винагороди з урахуванням вартості однієї години правової допомоги, що визначена пунктом 1. Погоджена винагорода перераховується клієнтом на банківський рахунок бюро впродовж 10 (десяти) календарних днів із дати погодження розміру такої винагороди сторонами (п.п. 2, 3 Додатку №1).
3. У тексті заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказано, що позивач сплатив адвокату 8'550,00 грн. за наступну правничу допомогу:
- підготовка позову про стягнення заборгованості у розмірі 44'675,97 грн. до ТОВ ЛЕЛЗІ» та подання позову до Господарського суду Львівської області - 5 годин на загальну суму 4'750,00 грн.;
- підготовка клопотання про збільшення розміру позовних вимог у справі №914/2824/23, здійснення додаткового розрахунку розміру пені, річних та інфляційних втрат - 2 години на загальну суму 1'900,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 06.11.2023 - 1 година на суму 950,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 27.11.2023 - 1 година на суму 950,00 грн.
4. Копію рахунку на оплату №81 від 16.11.2023 на суму 8'550,00 грн. із відображенням у ньому вказаної вище правової допомоги, який було оплачено позивачем 17.11.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №365.
У матеріалах справи наявні також копії Довіреності від 19.09.2023 та Ордеру серії АА №1359922 від 04.10.2023, виданого Адвокатським бюро «Михайло Дворак і партнери» адвокату Двораку М.Є.
Здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання ТОВ «МКарго Україна» професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
Суд зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Під час проведення судового засідання представник відповідача просив зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу, оскільки такий є завищеним.
Враховуючи зазначене, суд при вирішенні питання щодо стягнення відповідних витрат вправі керуватися передбаченими ч. 4 ст. 126 ГПК України критеріями.
Крім цього, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із відповідача, суд враховуватиме критерії передбачені до ч. 5 ст. 129 ГПК України. Відповідно до згаданої норми, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Дослідивши зміст наданої правової допомоги, суд вважає, що вартість послуги із підготовки позову та його подання до суду є завищеною, адже не відповідає складності справи та є неспівмірною часу, витраченому адвокатом на її надання.
Так, справи про стягнення боргу за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання є загальнопоширеними в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Зі змісту позову, а також кількості доказів поданих на підтвердження заявлених вимог, вбачається, що підготовка позову не могла зайняти у позивача п'ять годин. Фактично, позов викладено лише на трьох сторінках, у ньому містяться посилання на загальні норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також відсутнє посилання на будь-яку судову практику.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги, часткове задоволення позовних вимог, правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 (відсутність обов'язку суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката) та враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі, суд вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, а також принципам пропорційності, розумності та справедливості часткове задоволення заяви позивача, а саме у розмірі 8'000,00 грн. В решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; код ЄДРПОУ 39999745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» (03065, м. Київ, вул. Каблукова Академіка, буд. 9, кімната 5; код ЄДРПОУ 44835880) 30'643,24 грн. основного боргу, 5'036,44 грн. пені, 3'964,32 грн. штрафу, 353,05 грн. 3% річних, 173,22 грн. інфляційних втрат, 2'592,32 грн. судового збору, 685,75 грн. витрат на переклад та 8'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2023.
Суддя Крупник Р.В.