ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 Справа № 914/2475/23
За позовом: Фізичної особи-підприємця Левко Ганни Степанівни, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ”, м. Львів
про стягнення 219 997, 57 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Лазаренко С.В.
Представники:
від позивача: Шалапай Ірина Олегівна - представник;
від відповідача: Борецька Марія Володимирівна - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Левко Ганни Степанівни до Державного підприємства “Львівський авіаційно-ремонтний завод” про стягнення 219 997, 57 грн.
Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 914/2475/23 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 11.09.2023. Ухвалою суду від 11.09.2023 судове засідання відкладено на 02.10.2023. Ухвалою суду від 02.10.2023 судове засідання відкладено на 23.10.2023, замінено відповідача - Державне підприємство “Львівський авіаційно-ремонтний завод” на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ”. В судовому засіданні, 23.10.2023, оголошено перерву на 30.10.2023. Ухвалою суду від 30.10.2023 судове засідання відкладено на 13.11.2023. В судовому засіданні, 27.11.2023, оголошено перерву до 04.12.2023.
В судове засідання, яке відбулося 04.12.2023 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 04.12.2023 з'явився, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 04.12.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Фізична особа-підприємець Левко Ганна Степанівна (надалі позивач, виконавець) звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Державного підприємства “Львівський авіаційно-ремонтний завод”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ” (надалі відповідач, замовник) про стягнення 219 997, 57 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 03 липня 2019 року, між cторонами у справі було укладено договір № 03-19-56 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі договір).
Виконавець здійснивши роботи передбачені договором в узгоджений термін, склав акт виконаних робіт від 30.08.2019 № 03-19-56/1 та разом з накладною від 30.08.2019 № 03-19-85/1 направив замовнику, але останнім акт виконаних робіт не було підписано та не було оплачено виконанні роботи, як це передбачено умовами договору.
15 червня 2023 року, позивач повторно надіслав вищенаведені акт та накладну разом з робочим проектом, які отримані відповідачем 16 червня 2023 року. Однак, замовником, знову ж таки, не було підписано та повернуто підписані примірники позивачу.
Від замовника не надходило будь-яких претензій щодо виконаної роботи чи вмотивованої відмови від прийняття документації, як це передбачено пунктом 4.3. договору. Таким чином, замовник безпідставно ухилився від прийняття виконаних робіт з виготовлення документації, підписання акту здавання-приймання документації та не здійснює розрахунок за виготовлену проектно-кошторисну документацію, у зв'язку з чим в нього існує заборгованість в розмірі 142 000, 00 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 77 997, 57 грн інфляційних витрат.
Позиція відповідач.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що згідно п.7.1. договору такий договір був укладений на термін до 31.10.2019. Проте, позивачем не було надано замовнику в період строку дії договору Акт здавання-приймання документації. Відповідно, підписання Акту здавання-приймання документації чи надання обґрунтованої відмови від підписання такого Акту зі сторони відповідача було неможливим у зв'язку з його неотриманням. Акт № 03-19-56/1 здачі прийому науково-технічної продукції та накладна від 30.08.2019 № 03-19-56/1 разом з Робочим проектом були отримані відповідачем лише 16.06.2023 як додаток до листа вх. № 2525. Отже, позивач з значним порушенням встановлених договором строків та після закінчення строку дії договору надав замовнику неналежний Робочий проект, в якому відсутній том VII Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, який був вказаний у накладній від 30.08.2019 № 03-19-56/1 та наявність якого була обов'язковою згідно умов договору.
Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реального та своєчасного виконання робіт з виготовлення проектно - кошторисної документації по об'єкту «Реконструкція парової котельні ДП «ЛДАРЗ» з монтажем парового котла продуктивністю до 1 тонни пари в годину», відповідно неможливим є виникнення прав та обов'язків за наданим позивачем Актом № 03-19- 56/1 здачі прийому науково-технічної продукції. Оскільки позивачем не було належним чином виконано зобов'язання та не було передано документацію, в строки передбачені договором, вимога про стягнення коштів та інфляційних втрат виключно на підставі підписаних в односторонньому порядку ним Актів здачі-приймання робіт є необгрунтованою та безпідставною.
Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
За правилами статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 889 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Судом встановлено, що 03 липня 2019 року, між cторонами у справі було укладено договір № 03-19-56 на виконання проектно-вишукувальних робіт.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язується на підставі вихідних даних на проектування, наданих замовником, своїми силами і засобами виготовити згідно з Державними будівельними нормами та іншими нормативними документами проектно-кошторисну документацію (стадія “Робочих проект”) об'єкту “Реконструкція парової котельні ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” з монтажем парового котла продуктивністю до 1 тонн пари в годину”.
Згідно пункту 2.1. договору, вартість проектних робіт відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток 2), який є невід'ємною частиною даного договору, становить 142 000, 00 грн (сто сорок дві тисячі грн. 00 коп.), без ПДВ.
Пунктом 2.2. договором, узгоджено, що розрахунок по даному договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту здавання-приймання документації.
Графіком виконання робіт (додаток 1 до договору) передбачено термін виконання 31.08.2019, та протоколом (додаток 2 до договору) було узгоджено договірну ціну на виконання проектно-вишукувальних робіт об'єкту в загальній сумі 142 00, 00 грн (сто сорок дві тисячі грн 00 коп.), без ПДВ.
Як вказує позивач, виконавець здійснивши роботи передбачені договором, склав акт виконаних робіт від 30.08.2019 № 03-19-56/1, підписав його та разом з накладною від 30.08.2019 № 03-19-85/1 направив замовнику. Проте, відповідачем не було підписано та оплачено виконанні роботи, як це передбачено умовами договору.
15 червня 2023 року, позивач повторно надіслав вищенаведені акт та накладну разом з робочим проектом, які були отримані відповідачем 16 червня 2023 року.
Пунктом 3.1. договору, передбачено обов'язок замовника прийняти і оплатити виконавцю вартість виконаних проектних робіт по виготовленню документації у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.3. договору, у випадку, якщо виконані роботи з виготовлення документації не відповідають умовам цього договору, замовник має право протягом 10 робочих днів з дня отримання документації подати письмово вмотивовану відмову від її приймання. У разі отримання виконавцем відмови сторони повинні скласти двосторонній акт з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та погодити термін їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, від замовника не надходило будь-яких претензій щодо виконаної позивачем роботи чи вмотивованої відмови від прийняття документації, як це передбачено пунктом 4.3. договору.
Щодо доводів відповідача про те, що у нього відсутні підстави для оплати виконаних позивачем робіт через те, що останній з значним порушенням встановлених договором строків та після закінчення строку дії договору надав замовнику неналежний Робочий проект (згідно пояснювальної записки Робочим проектом передбачається монтаж у котельні парового газового котла VitomaxНS, тип М73С, продуктивність якого, згідно долученого до проекту Технічного паспорту (додаток 3 тому 6), становить до 3,8 тонн пари в годину, що не відповідає погодженому у договорі завданні з розробки проекту Реконструкції парової котельні ДП “ЛДАРЗ” з монтажем парового котла продуктивністю до 1 тонни пари в годину), суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Суд зауважує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 зроблено правовий висновок щодо акту виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною. Згідно з вказаним висновком, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18.
Отже, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
При цьому, відповідно до норм чинного законодавства, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18.
Судом встановлено, що отримана відповідачем проектна документація не була повернута позивачу на доопрацювання, відповідач не надав позивачу мотивовану відмову від прийняття робіт та не надав проект двостороннього акта з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.
Покликання відповідача на п. 7.1 договору яким передбачено, що договір діє до 31.10.2019, як на підставу не здійснювати оплату виконаних позивачем робіт, є безпідставним, оскільки в цьому ж пункті зазначено, що в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Крім цього, пунктом 7.2. договору встановлено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності чи його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Згідно з приписами глави 50 Цивільного кодексу України, сплив строку договору не є підставою для припинення зобов'язання. В той же час відповідач не звертався до позивача про розірвання договору через несвоєчасне виконання позивачем договірних зобов'язань.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то відмовляючи в її задоволенні суд виходив з наступного.
Відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до суду із позовною заявою позивач звернувся лише 26.07.2023 року, тобто через 3 роки, 10 місяців, 11 днів з дня, коли довідався про порушення свого права в частині неоплати виконаних робіт. Таким чином, позивач, на думку відповідача, звернувшись із позовною заявою до Господарського суду Львівської області 26.07.2023 року, пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Згідно з Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, з введенням воєнного стану з 24.02.2022 по дату звернення з позовом до суду (15.08.2023), який триває і на даний час, строк позовної давності продовжився на весь час існування воєнного стану, а тому позивач не пропустив строк позовної давності за майновими вимогами до відповідача. У зв'язку з викладеним заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Неоплата відповідачем виконаних позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях.
Таким чином, оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами доведено, що позивач на виконання умов договору виконав роботи, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 142 000, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період - вересень 2019 року по червень 2023 року в розмірі 77 997, 57 грн.
Суд зауважує, що він має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів направлення замовнику в серпні 2019 року виготовленого робочого проекту (долучені до матеріалів справи докази свідчать, що позивачем акт та накладна разом з робочим проектом належно надіслані лише 15 червня 2023 року та отримані відповідачем лише 16 червня 2023 року), відтак позивачем не підтверджено період існування простроченого грошового зобов'язання відповідача за період з вересня 2019 року по червень 2023 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовільнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ” (79040, м. Львів, вул. Авіаційна,3, код ЄДРПОУ 07684556) на користь Фізичної особи-підприємця Левко Ганни Степанівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму в розмірі 144 130, 00 грн, з яких:
- 142 000, 00 грн - основного боргу;
- 2 130, 00 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 11 грудня 2023 року.
Суддя Манюк П.Т.