РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 грудня 2023 р. Справа № 120/12727/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ:
17.08.2023 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів.
Згідно інтегрованої картки платника податків за ним рахується податкова заборгованість в сумі 11700 грн., що складається з єдиного податку з фізичних осіб.
Зазначена заборгованість утворилась в результаті несплати донарахованих сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку, заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.06.2021 року.
З метою погашення грошового зобов'язання на адресу відповідача направлено податкову вимогу №0003195-1303-0232 від 11.04.2023 року. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання, що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з даним позовом.
Згідно із частиною 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Частиною 6 статті 171 КАС України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання вказаних вимог, судом сформовано електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру, з якого встановлено, що зареєстрованим місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала суду про відкриття провадження направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
Частина 4 статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Разом із тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін по справі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, відповідно до положень статті 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
Згідно довідки про суму податкового боргу платника податків станом на 16.08.2023 року за відповідачем рахується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 11700 грн.
Вказана заборгованість виникла в результаті в результаті несплати донарахованих сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку, заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.06.2021 року та податковою вимогою №0003195-1303-0232 від 11.04.2023 року.
Оскільки, заборгованість добровільно не сплачено, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення суми боргу, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктами 295.1, 295.2, 295.4 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Відповідно до пункт 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 59 ПК України закріплено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п.42.4 ст.42 ПК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2020 року у справі №810/1963/18, від 12.08.2020 року у справі №160/2116/19, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 02.12.2020 року у справі №160/2705/19.
Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за №124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
З аналізу вищенаведених норм слідує, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірно зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Згідно п.19.1.9 статті 19 ПК України контролюючі органи формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.
Відповідно до п.70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 2 розділу І Положенням про реєстрацію фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб - платників податків визначено, що Державний реєстр фізичних осіб створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язувані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючим органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога №0003195-1303-0232 від 11.04.2023 року направлялись ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 та була повернута до Головного управління ДПС у Вінницькій області з позначкою.
Водночас, зі змісту вказаної податкової вимоги вбачається, що місце проживання або останнє відоме місце перебування ОСОБА_1 вказано - АДРЕСА_2 .
Керуючись частиною 6 статті 171 КАС України, судом сформовано електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру, з якого встановлено, що зареєстрованим місцем реєстрації відповідача з 24.04.2023 року є: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.06.2021 року, відповідачем вказано його податкову адресу - АДРЕСА_3 .
Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2023 року, адресою ОСОБА_1 зазначено - вул. Леонтовича, 6, м. Вінниця.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (стаття 45 Податкового кодексу України).
Суд зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
В той же час, в даному випадку, на переконання суду, має місце допущення помилки в адресі ОСОБА_1 при формуванні та направленні податкової вимоги.
Таким чином, належних доказів узгодження податкового зобов'язання позивачем, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 12.07.2022року у справі №160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що сума податкової заборгованості у розмірі 11700 грн. є неузгодженою, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
При цьому, суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної Податковим кодексом України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу, на переконання суду, є передчасним.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович