ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.10.2023Справа № 910/10683/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Обслуговуючого кооперативу Садово - дачне товариство "СТАДНЕ" (вул. Драгоманова 17, оф. 314, м. Київ, 02068)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 , Семенюк К.В.
від відповідач: Глущенко А.М.
від третьої особи: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Гр. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу Садово - дачне товариство "СТАДНЕ" про визнання недійсним та скасування рішення Загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом 64 від 16.03.2016 року в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення прав позивача щодо членства у кооперативі та безпосередньої участі у діяльності організації внаслідок прийняття загальними зборами кооперативу протиправного рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, про виключення її з членів кооперативу за систематичне порушення Статуту та наявності заборгованості зі сплати членських внесків, прийнятого за умови недотримання відповідачем вимог чинного законодавства та Статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів, а також підстав для прийняття такого рішення.
Окрім цього, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів згідно ст. 81 ГПК України, а саме оригіналу оскаржуваного рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садово - дачне товариство «Стадне», оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, клопотання про допит свідків згідно ст. 91 ГПК України та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи згідно ст. 99 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду 12.08.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2021 року надійшла заява б/н від 10.08.2021 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про відповідність її вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого загальними справами є справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, вважає за необхідне розглянути справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року за клопотанням позивача витребувано у відповідача - Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне" належним чином засвідчену копію рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне" № 64 від 16.03.2016 року, а також зобов'язано надати оригінал протоколу для огляду в судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 04.11.2021 року.
Проте, у зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 04.11.2021 року не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року судове засідання призначено на 24.11.2021 року.
Так, до початку судового засідання 24.11.2021 року від відповідача 09.11.2021 року надійшов відзив б/н від 04.11.2021 року на позовну заяву разом з доказами його направлення на адресу позивача, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірне рішення загальних зборів учасників кооперативу від 16.03.2016 року було прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про кооперацію» та положень Статуту, з дотриманням порядку скликання загальних зборів та повідомлення членів кооперативу про загальні збори, за наявності кворуму для прийняття рішень, зокрема, про виключення зі складу членів кооперативу. При цьому спірне рішення загальних зборів від 16.03.2016 року в частині виключення гр. ОСОБА_1 з членів кооперативу прийнято у зв'язку з тим, що позивачем систематично протягом 2007-2016 років не виконувались вимоги Статуту кооперативу, не сплачувались членські внески, внаслідок чого у останньої була наявна заборгованість у сумі 11 445,00 грн.
Відповідач також вказує про обрання позивачем невірного способу захисту та на неможливість у зв'язку з цим задоволення позовних вимог про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів, оформленого протоколом №61 від 16.03.2016 року, оскільки оскаржуване рішення є ненормативним актом, який вичерпав свою дію, а також його скасування не відновить будь - яких прав позивача.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати до вимог позивача передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України наслідки спливу позовної давності. Відзив судом долучений до матеріалів справи.
Також судом доведено до відома, що до початку судового засідання 24.11.2021 року від відповідача 28.10.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2021 року надійшло клопотання б/н від 27.10.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме належним чином засвідченої копії рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне", оформленого протоколом №61 від 16.03.2016 року. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 24.11.2021 року протокольною ухвалою оголошено перерву на 22.12.2021 року.
В судовому засіданні 22.12.2021 року від уповноваженого представника позивача надійшла відповідь б/н від 22.12.2021 року на відзив на позовну заяву, з доказами її надсилання іншим учасникам справи, відповідно до якої позивач зазначає, що її ніхто жодного разу не повідомляв про наявність заборгованості зі сплати членських внесків, а надані відповідачем лист №2 від 15.02.2016 року та претензія №1 від 04.03.2016 року надсилались відповідачем на поштову адресу, за якою позивачка не проживає понад 15 років. Позивач також наголошує, що у протоколі ознайомлення з повідомленням про дату, місце, час та порядок денний загальних зборів членів кооперативу вказаний номер телефону 566-18-80, до якого остання не має жодного відношення, оскільки даний номер телефону закріплений за адресою, за якою вона тимчасово проживала до 2007 року.
У відповіді на відзив позивач додатково стверджувала, що протокол загальних зборів членів кооперативу №64 від 16.03.2016 року був підроблений керівником СТД «Стадне» ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою позивачки площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
До відповіді на відзив позивачем додано клопотання про виклик та допит свідків згідно ст. 88, 89 ГПК України, а саме членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачного товариства "Стадне" ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також нотаріально засвідчені заяви вказаних осіб.
Відповідь на відзив з доданим до неї клопотанням про виклик та допит свідків судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10683/21 на 30 днів, повторно витребувано у відповідача оригінал рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачного товариства "Стадне" № 64 від 16.03.2016 року для огляду в судовому засіданні та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 27.01.2022 року.
У зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 27.01.2022 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року підготовче засідання призначено на 02.03.2022 року.
Проте, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 02.03.2022 року, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 ГПК України, підготовче судове засідання у справі призначено на 06.07.2022 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання від 06.07.2022 року через систему "Електронний суд" 28.01.2022 року від позивача надійшло клопотання/заява про приєднання до матеріалів справи письмових доказів від 27.01.2022 року та від 31.01.2022 року, а саме копії колективного повідомлення про корупційне правопорушення від членів ОК СДТ "Стадне" від 16.11.2021 року, які долучені до матеріалів справи. Документи судом долучені до матеріалів справи.
Розглянувши в судовому засіданні 06.07.2022 року клопотання позивача б/н від 22.12.2021 року про виклик у судове засідання свідків гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 щодо обставин їх відсутності на загальних зборах кооперативу від 16.03.2016 року та нездійснення підпису оскаржуваного протоколу загальних зборів № 64 від 16.03.2016 року, приймаючи до уваги надання позивачем суду нотаріально засвідчені відповідно до приписів ГПК заяви вказаних свідків, судом не встановлено обставин, передбачених ч. 1 ст. 89 ГПК України в якості підстав для виклику свідків для допиту в судовому засіданні, у зв'язку з чим судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.
При цьому додане до позовної заяви клопотання про виклик свідків у зв'язку з розглядом вищезазначеного клопотання від 22.12.2021 року залишене судом без розгляду.
Окрім цього, розглянувши в судовому засіданні 06.07.2022 року клопотання позивача від 30.06.2021 року про призначення судової почеркознавчої експертизи та заслухавши усні пояснення представника позивача, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, в тому числі заяви свідків, достатні для розгляду справи по суті, за відсутності наявності визначених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умов для призначення експертизи доказів та доказів необхідності її проведення, судом протокольно ухвалено про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Також з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотань позивача про призначення експертизи та виклик свідків, суд не вбачав підстав для задоволення поданого одночасно з позовною заявою клопотання позивача про витребування доказів в частині витребування оригіналу оскаржуваного рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі 910/10683/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 04.08.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 року у зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 08.09.2022 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.09.2022 року за клопотанням відповідача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.09.2022 року.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 20.09.2022 року засобами електронного зв'язку від гр. ОСОБА_2 до суду надійшла заява б/н б/д про вступ останнього у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, як особи, яка на даний час є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, з метою незаконного заволодіння якою, на переконання позивача, її було протиправно виключено оспорюваним рішенням Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "СТАДНЕ", оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, з числа членів даного кооперативу. Заява судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 року суд здійснив перехід зі стадії розгляду справи № 910/10683/21 по суті до стадії підготовчого засідання у справі в зв'язку із необхідністю розгляду заяви гр. ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Вказаною ухвалою задоволено заяву гр. ОСОБА_2 та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 26.10.2022 року.
Судом повідомлено, що від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» 07.10.2022 року надійшли клопотання б/н від 07.10.2022 року про поновлення ОСОБА_2 строку на подання письмових пояснень третьої особи на позовну заяву; через канцелярію 07.10.2022 року - письмові пояснення б/н від 07.10.2022 року на позовну заяву з додатками разом з доказами направлення учасникам справи. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
Так, у поданих суду письмових поясненнях третя особа зазначає про наявність підстав для виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу СТД «Стадне» через наявну у неї станом на дату проведення загальних зборів від 16.03.2016 року заборгованості зі сплати членських внесків у сумі 6 000,00 грн. та зі сплати внесків на ремонт - будівництво дороги у сумі 5 445,00 грн.
Третя особа також зазначає про дотримання відповідачем процедури виключення позивача зі складу членів кооперативу, а також порядку скликання та проведення загальних зборів, належного повідомлення всіх членів кооперативу про дату, час, місце та порядок денний зборів, а також про наявність кворуму на загальних зборах.
Крім того, третя особа - гр. ОСОБА_2 звертає увагу на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом до суду, перебіг якого, на думку третьої особи, розпочався 03.07.2017 року - оскільки саме цього дня позивачка особисто прибула у приміщення кооперативу за адресою: АДРЕСА_4 , та намагалася сплатити членські внески через касу, у зв'язку з чим черговий раз була повідомлена бухгалтером ОСОБА_14 про її виключення з членів кооперативу згідно з протоколом загальних зборів №64 від 16.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року у зв'язку з неявкою третьої особи, а також враховуючи клопотання уповноважених представників позивача та відповідача про відкладення судового засідання відкладено підготовче засідання на 14.12.2022 року.
У підготовчому судовому засіданні 14.12.2022 року з метою надання можливості позивачеві направити письмову заяву про виклик свідків на адресу суду, а також завчасно направити дану заяву на адресу інших учасників справи протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.01.2023 року.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через канцелярію суду 14.12.2022 року від позивача надійшла відповідь б/н б/д на пояснення третьої особи з доказами її надсилання іншим учасникам справи, згідно з якою позивач зазначає, що загальний строк позовної давності нею не пропущений, оскільки з позовною заявою позивачка звернулась 02.07.2021 року, а про порушення своїх прав дізналась 18.07.2018 року.
Позивач також посилається на те, що на загальних зборах членів кооперативу від 16.03.2016 року не було кворуму для прийняття рішення про виключення її зі складу членів кооперативу, що підтверджується наданими позивачем заявами-поясненнями та показаннями свідків - членів кооперативу СТД «Стадне» про те, що як мінімум 13 осіб не брали участі у спірних загальних зборах та не ставили свої підписи під протоколом №64 від 16.03.2016 року. Крім того позивач з посиланням на статтю 64 Закону України «Про господарські товариства» зазначає про відсутність у присутніх на зборах 10 осіб права голосувати про своє виключення з членів кооперативу. Відповідь на пояснення третьої особи судом долучена до матеріалів справи.
Також через канцелярію суду 18.01.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 18.01.2023 року про виклик та допит свідків, а саме гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_14 , які станом на час проведення спірних загальних зборів кооперативу 16.03.2016 року були головою та секретарем загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово - дачне товариство "СТАДНЕ" відповідно. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про виклик та допит в якості свідків гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_14 , позаяк свідчення останніх суперечать обставинам, викладеним в нотаріально засвідчених заявах інших членів кооперативу, наданих в якості свідків, та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 23.02.2023 року.
Суд повідомлено, що засобами електронного зв'язку 23.02.2023 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 22.02.2023 року про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з тим, що свідок гр. ОСОБА_4 виїхав 12.02.2023 року за межі території України, а тому забезпечити його явку в судове засідання 23.02.2023 року неможливо. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 23.02.2023 року судом проведено допит свідка гр. ОСОБА_14 , та у зв'язку з неявкою свідка - гр. ОСОБА_4 протокольною ухвалою оголошено перерву на 29.03.2023 року.
Поряд із тим, до початку судового засідання 29.03.2023 року від уповноваженого представника третьої особи - гр. ОСОБА_2 через канцелярію суду 02.03.2023 року надійшло клопотання б/н від 27.02.2023 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме оригіналу нотаріально засвідченої заяви свідка - гр. ОСОБА_14 від 24.02.2023 року, оригіналу власноручно написаних пояснень ОСОБА_14 від 24.02.2023 року, фото-підтвердження обставин перебування ОСОБА_14 у нотаріуса під час складання заяви свідка від 24.02.2023 року та докази направлення клопотання іншим учасникам справи, які судом долучено до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 29.03.2023 року судом проведено допит свідка гр. ОСОБА_4 та у зв'язку з можливим поданням додаткових доказів уповноваженим представником відповідача оголошено протокольну перерву до 04.05.2023 року.
У підготовчому судовому засіданні 04.05.2023 року за клопотанням уповноваженого представника відповідача судом оголошено протокольну перерву до 07.06.2023 року.
Судом доведено до відома сторін, що засобами електронного зв'язку 07.06.2023 року від уповноваженого представника відповідача надійшло клопотання б/н від 06.06.2023 року про долучення доказів, а саме довідки № 863 від 02.06.2023 року, посвідчена копія аналітичної довідки про існуючу заборгованість членів кооперативу станом на 15.03.2016 року, посвідчена копія касового ордеру № 276 від 14.03.2016 року та посвідчена копія касового ордеру № 267 від 11.03.2016 року з доказами направлення іншим учасникам справи. Документи судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/10683/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 13.07.2023 року.
Суд повідомлено, що засобами електронного зв'язку 11.07.2023 року від представника відповідача надійшла заява б/н від 10.07.2023 року про розгляд справи по суті 13.07.2023 року без участі представника обслуговуючого кооперативу, в якій відповідач також просить суд у задоволенні позову відмовити повністю та у разі встановлення підстав для задоволення позову застосувати строки позовної давності відповідно до ст. 267 ГПК України, відмовивши у задоволенні позову повністю. Дана заява судом долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.07.2023 року судом оголошено протокольну перерву на 27.07.2023 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.07.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання б/н б/д про долучення доказів до матеріалів справи, а саме оригіналу заяви свідка ОСОБА_15 , копії довідки ОК СДТ «Стадне» про членство ОСОБА_15 в кооперативі та докази направлення клопотання іншим учасникам справи, які судом долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.07.2023 року за усним клопотаннями представника відповідача та третьої особи судом оголошено протокольну перерву на 17.08.2023 року.
Проте, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві 17.08.2023 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року розгляд справи по суті призначено на 28.09.2023 року.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання засобами електронного зв'язку 14.08.2023 року від уповноваженого представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності б/н від 14.08.2023 року з доказами надсилання їх на електронні пошти інших учасників справи, відповідно до яких відповідач зазначає, що надані позивачем заяви-пояснення та частина нотаріально посвідчених заяв свідків не є належним та допустимим доказом у даній справі на спростування справжності підписів членів кооперативу у додатку до протоколу загальних зборів від 16.03.2016 року; позивачем обрано неналежний спосіб захисту, позаяк останнім не наведено, яким чином задоволення позовних вимог про скасування рішення загальних зборів призведе до відновлення права позивача користування земельною ділянкою, а також не доведено, які саме її права порушено внаслідок прийняття спірного рішення загальних зборів з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується систематичне та тривале порушення ОСОБА_1 вимог Статуту в частині повної оплати членських внесків.
Відповідач також зазначає про недоведеність позивачем факту того, що про існування спірного рішення загальних зборів від 16.03.2016 року їй стало відомо лише 18.07.2018 року та з якими обставинами позивач пов'язує таку дату. При цьому, позивачем не надано доказів неможливості бути обізнаною з прийнятим на загальних зборах 16.03.2016 року рішенням про виключення її з членів кооперативу у період з 16.03.2016 року по 16.03.2019 року. Водночас, відповідач зазначає, що позивачка була обізнана про наявність протоколу загальних зборів №64 від 16.03.2016 року щонайпізніше 03.07.2017 року, оскільки саме цієї дати позивачка з'явилась до приміщення кооперативу та намагалась здійснити оплату членських внесків, у зв'язку з чим була повідомлена про її виключення з членів кооперативу на підставі рішення загальних зборів № 64 від 16.03.2016 року. Додаткові пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що через канцелярію суду 28.09.2023 року від представника третьої особи - гр. ОСОБА_2 надійшло клопотання б/н від 28.09.2023 року про розгляд справи без участі третьої особи та її представника. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 12.10.2023 року та 19.10.2023 року судом протокольними ухвалами оголошувались перерви на 12.10.2023 року, на 19.10.2023 року та на 26.10.2023 року відповідно.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 26.10.2023 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 19.10.2023 року позивач приймав участь в режимі відеоконференції
У судові засідання з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 19.10.2023 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, третя особа особисто та/або його уповноважений представник - не з'явились.
У судове засідання з розгляду справи по суті 12.10.2023 року з'явились позивач особисто та уповноважений представник відповідача, третя особа особисто та/або його уповноважений представник - не з'явились.
У судове засідання з розгляду справи по суті 26.10.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача, позивач особисто, а також третя особа особисто та/або його уповноважений представник - не з'явились.
Третя особа про дату, час та місце судових засідань повідомлялась шляхом надсилання судом засобами електронного зв'язку на електронну адресу третьої особи - гр. ОСОБА_2 , зазначену в матеріалах справи, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , копій ухвал суду від 18.08.2023 року, 28.09.2023 року, 12.10.2023 року та 19.10.2023 року у справі № 910/10683/21, факт отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Окрім цього про проведення судових засідань третя особа повідомлялась через систему "Електронний суд", що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронних листів до електронного кабінету учасника справи.
Згідно із частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки третя особа - гр. ОСОБА_2 не скористалась наданими їй процесуальними правами, зокрема, третя особа та/або уповноважений представник третьої особи не прибули в судові засідання з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 12.10.2023 року, 19.10.2023 року та 26.10.2023 року, зважаючи на клопотання третьої особи про розгляд справи без участі третьої особи особисто та/або її представника, суд здійснював розгляд справи по суті 28.09.2023 року, 12.10.2023 року, 19.10.2023 року та 26.10.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності третьої особи особисто та/або її уповноваженого представника.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 12.10.2023 року, 19.10.2023 року позивач особисто та її представник в судових засіданнях 28.09.2023 року, 19.10.2023 року та 26.10.2023 року підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.09.2023 року, 12.10.2023 року, 19.10.2023 року та 26.10.2023 року проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.10.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення позивача особисто, а також представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до пункту 3 частини 1 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Частиною 1 статті 94 Господарського кодексу України встановлено, що кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні врегульовано Законом України «Про кооперацію», відповідно до статті 1 якого кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Згідно з визначенням термінів, наведеним у статті 2 вказаного Закону обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 Закону України «Про кооперацію»).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.
Як встановлено судом, Садово-дачне товариство «Стадне» створено у відповідності до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 року №2008 «Про вирішення питань щодо статусу само захоплених земельних ділянок, які входять в межі забудови другої черги житлового масиву «Осокорки».
Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство «Стадне» (код ЄДРПОУ 33054697) зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.08.2004 року та діє на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників від 11.03.2013 року.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Так, пунктом 5.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне» в редакції від 11.03.2013 року (далі - Статут) визначено, що Садово-дачне товариство «Стадне» - неприбуткова (непідприємницька) юридична особа, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів.
Згідно з пунктом 4.2 Статуту Кооператив здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.
Відповідно до частини 1, 2 статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.
Аналогічні положення містять пункти 6.1, 6.2 Статуту, згідно з якими майно Кооперативу складають матеріальні та нематеріальні активи, а також інші цінності. Джерелами формування майна Кооперативу є, зокрема, членські та цільові внески його Членів, паї та додаткові паї.
Частина 2 статті 12 Закону України «Про кооперацію» визначає основні обов'язки члена кооперативу, якими є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про кооперацію» підставами припинення членства у кооперативі є: добровільний вихід з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплата внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерть члена кооперативу - фізичної особи; ліквідація члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.
Пунктом 9.1 Статуту визначено, що Членом Кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи України, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених загальними зборами Кооперативу, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухвального голосу.
Згідно з пунктом 11.2 Статуту основними обов'язками члена Кооперативу є: додержання Статуту Кооперативу; виконання рішень органів управління Кооперативу та органів контролю за діяльністю Кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед Кооперативом; сплата визначених статутом Кооперативу внесків.
За змістом пункту 11.3 Статуту членство в Кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; несплати внесків у порядку, визначеному Статутом Кооперативу; смерті члена Кооперативу - фізичної особи; припинення діяльності Кооперативу; виключення зі складу членів в разі систематичного невиконання Статуту та/або рішень Загальних зборів Кооперативу, та/або рішень Правління Кооперативу.
Приписами частини 1-3 статті 15 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Аналогічні положення визначені статтею 102 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 13.1 Статуту вищим органом управління Кооперативу є загальні збори Членів Кооперативу.
Пунктом 13.2 Статуту визначено, що до компетенції загальних зборів Членів Кооперативу, належить, зокрема: визначення розмірів вступного і членських внесків та паїв; прийняття рішень про виключення зі складу членів Кооперативу.
Відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в Кооперативі приймається загальними зборами Членів Кооперативу більшістю голосів та/або рішенням Правління.
Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаних приписів Закону України «Про кооперацію» та положень Статуту Кооперативу, несплата членських внесків, систематичне невиконання Статуту та/або рішень загальних зборів Кооперативу, та/або рішень Правління Кооперативу, невиконанням членом Кооперативу покладених на нього обов'язків є підставами для прийняття загальними зборами членів Кооперативу рішення про виключення такого члену зі складу членів Кооперативу шляхом затвердження відповідного рішення Правління.
Так, відповідно до протоколу № 64 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне», які відбулись 16 березня 2016 року, загальна кількість присутніх згідно реєстру членів кооперативу 474 осіб, загальна кількість членів кооперативу - 620 осіб.
Згідно з порядком денним загальних зборів, на обговорення та голосування були поставлені наступні питання:
1) про припинення членства особами, що систематично порушують Статут Кооперативу та мають значну заборгованість по сплаті передбачених Статутом внесків;
2) обговорення та затвердження Рішень Голови Правління про припинення членства в Кооперативі боржників по сплаті передбачених Статутом внесків;
3) про обрання Голови та членів Ревізійної комісії;
4) про затвердження тарифів на використання електроенергії;
5) про встановлення систем автоматизованого обліку показників лічильників електроенергії;
6) інформація про зону відпочинку масиву «Східний»;
7) інформація про приватизацію земельних ділянок членами Кооперативу.
За результатами голосування з розгляду питань порядку денного були прийняті рішення:
1) про підвищення серед членів кооперативу дисципліни по сплаті членських внесків та виконанню правил Статуту Кооперативу;
2) про припинення членства у Кооперативі 21 особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 .
3) обрано головою Ревізійної комісії ОСОБА_58;
4) затверджено тарифи на електроенергію на рівні 1,20 грн.;
5) встановити систему автоматизованого контролю;
6) доведено до відому інформацію, що пляж по АДРЕСА_5 не відноситься до земель СДТ «Стадне»;
7) доведено до відому інформацію, що на приватизацію земель ідуть 60 осіб.
Вказаний протокол загальних зборів, які відбулися 16.03.2016 року, підписаний головою загальних зборів членів кооперативу - ОСОБА_4 , секретарем загальних зборів - ОСОБА_36 , членами лічильної комісії загальних зборів - ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 .
В свою чергу, факт підписання вказаними особами спірного рішення загальних зборів членів кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом від 16.03.2016 року, позивачем не оскаржувався, заперечень щодо дійсності підписів вказаних осіб на зазначеному протоколі від сторін до суду не надходило.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний Додаток до протоколу загальних зборів учасників кооперативу № 64 від 16.03.2016 року, а саме: реєстр реєстрації учасників загальних зборів членів кооперативу, згідно з яким реєстрація учасників розпочалась 16.03.2016 року о 18:00 та завершилась 16.03.2016 року о 18:30, для участі у зборах зареєструвалось 747 членів кооперативу, що є більше 75% від загальної кількості членів кооперативу; загальна кількість членів кооперативу - 620 осіб.
Вказаний додаток до протоколу містить таблицю із переліком осіб, які взяли участь у загальних зборах, з зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові цих осіб та їх підписи.
Таким чином, за наслідками прийнятих на загальних зборах учасників кооперативу від 16.03.2016 року рішень позивачку гр. ОСОБА_1 було виключено зі складу членів кооперативу у зв'язку з наявністю значної заборгованості зі сплати членських внесків та систематичним порушенням Статуту кооперативу.
Поряд із цим, як свідчать матеріали справи, позивачка - гр. ОСОБА_1 була членом Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство «Стадне» починаючи з 2004 року по 2016 рік.
Водночас, як зазначає позивачка у позовній заяві, в період з 2007 року по 2013 року вона мала проблеми фінансового характеру, а саме: підприємство, на якому працювала позивачка, мало перед нею заборгованість із заробітної плати; позивачка мала негаразди із здоров'ям, а також позивачка вклала значні кошти у придбання нової квартири на стадії будівництва та в наступному у ремонт цієї квартири, у зв'язку чим сплачувати членські внески до кооперативу у позивачки не було можливості, про що вона неодноразово повідомляла відповідача.
Наразі, на підтвердження вказаних обставин позивачкою надано до матеріалів справи виконавчий лист зі стягнення заборгованості по заробітній платі від 08.06.2010 року, витяги з історії хвороби № 7411536, № 7302159, рахунок-фактуру № 35 від 16.04.2007 року на суму 450 157,50 грн. стосовно придбання квартири та договір № 35 від 16.04.2007 року про інвестування у будівництво об'єкту - квартири загальною площею 58,50 кв.м по АДРЕСА_6 .
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про кооперацію» виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.
Не погоджуючись з рішенням загальних зборів учасників кооперативу СДТ «Стадне», які відбулися 16.03.2016 року та оформлені протоколом №64 від 16.03.2016 року щодо виключення гр. ОСОБА_1 з членів кооперативу, остання звернулась з даним позовом до суду про їх скасування, оскільки вважає, що виключення її з членів обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» було здійснено зумисно, з метою незаконного заволодіння її земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та яка була виділена позивачці ще на початку 1991 року.
На переконання позивачки, вказана земельна ділянка була привласнена головою Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» ОСОБА_4 та передана підставній особі ОСОБА_5 з метою продажу та отримання грошових коштів.
Позивачка вказує, що про наявність оскаржуваного рішення загальних зборів членів кооперативу, яке оформлене протоколом № 64 від 16.03.2016 року, та, відповідно, до про факт виключення її зі складу учасників кооперативу, вона дізналась лише 18.07.2018 року.
Окрім цього 01.10.2018 року позивачці стало відомо, що на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2018 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на земельну ділянку позивачки кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Наразі, власником земельної ділянки, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на даний час є гр. ОСОБА_2 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на факт порушення її прав як учасника кооперативу щодо безпосередньої участі у діяльності кооперативу шляхом прийняття зазначеного рішення всупереч приписам чинного законодавства, оскільки її не було своєчасно повідомлено про проведення загальних зборів 16.03.2016 року в установленому порядку, зважаючи на не отримання нею такого повідомлення; загальні збори відбулись за відсутності кворуму при відкритті та проведені загальних зборів; підписи, які ставились від імені учасників кооперативу у додатку до протоколу є підробними, оскільки такі збори взагалі не скликались та не проводились.
Як стверджує гр. ОСОБА_1 , наведені порушення порядку скликання зборів призвели до позбавлення позивачки можливості ознайомлення з матеріалами та питаннями, що входили до порядку денного зборів учасників кооперативу, та можливості висловлення своєї точки зору з приводу питань, розглянутих на зборах, а також прийняти участь у їх вирішенні шляхом голосування.
При цьому позивачка ставить під сумнів достовірність та справжність підписів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 у додатку до протоколу загальних зборів 64 від 16.03.2016 року щодо реєстрації вказаних учасників на загальних зборах членів кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016 року, стверджуючи про недійсність голосування.
На підтвердження вказаних обставин позивачкою надано суду заяви-пояснення та заяви свідків від вказаних осіб, згідно з якими повідомляється, що вони не брали участі у загальних зборах кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016 року, не голосували за виключення будь-кого з членів кооперативу, у тому числі за виключення ОСОБА_1 , а також свій підпис під вказаним рішенням не ставили; у разі наявності під вказаним рішенням їх підпису, такий підпис є підробним та не відповідає їх внутрішньому волевиявленню.
Таким чином, як стверджує позивачка, оскільки загальні збори учасників кооперативу від 16.03.2016 року проводились з істотними порушеннями чинного законодавства України, оформлені ними рішення (протокол № 64) підлягають скасуванню.
З метою досудового врегулювання спору, позивачка 18.07.2018 року, а також повторно 18.09.2018 року звернулась до керівника Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» із заявою про надання копії відповідного рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.
Проте, жодної відповіді та/або вищезазначеного рішення на вказані звернення не отримано.
Таким чином, як зазначено позивачкою в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування спірного рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне" в судовому порядку як такого, що є протиправним, таким, що порушує права позивачки як члена кооперативу та призвело до позбавлення її прав на земельну ділянку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 року №756/8056/19).
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Аналогічні положення містить пункт 11.1 Статуту, відповідно до якого члени Кооперативу мають право брати участь в діяльності та в управлінні Кооперативом, право голосу на його зборах тощо.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 року у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18, від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19.
При цьому судом враховано, що визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і наявність таких особливостей, зокрема, щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в діяльності кооперативу управлінні не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.
Таким чином, встановивши, що Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство «Стадне» відповідно до Статуту та чинного законодавства є господарською організацією та юридичною особою корпоративного типу, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв'язку з порушенням прав позивача, як члена кооперативу, який має в ньому корпоративні права, щодо можливості брати участь в управлінні останнім, суд дійшов висновку що даний спір виник з корпоративних відносин, відтак, розгляд цього спору підвідомчий судам господарської юрисдикції, з одночасною можливістю застосування практики щодо скасування загальних зборів господарських товариств з урахуванням особливостей управління кооперативом, визначеним законодавством та Статутом.
В контексті застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов'язаних з діяльністю кооперативу та визнанням недійсними рішень останнього суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів членів (учасників) обслуговуючого кооперативу суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Тобто, саме позивачу необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає його інтересам як члена кооперативу, порушує його права чи прийнято з порушенням передбаченої процедури.
Суд зазначає, що рішення установчих/загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №920/432/17 визначено, що під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на ухвалення загальними зборами рішення.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні Першого сенату КСУ від 5 червня 2019 року у справі № 3-391/2018(6048/18) за конституційною скаргою ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», зокрема, в п. 2.2 мотивувальної частини цього рішення визначено «Неодмінним елементом принципу верховенства права є юридична визначеність, яка вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев'ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.»
Отже, у світлі судової практики законні сподівання та інтерес позивача, пов'язані із реалізацією прав члена кооперативу на участь в створенні, управлінні, діяльності та припиненням діяльності кооперативу, є охоронюваним об'єктом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.
Як встановлено судом за матеріалами справи, підставою даного позову про оскарження рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом загальних зборів учасників кооперативу № 64 від 16.03.2016 року, є неповідомлення позивача про скликання зборів, час їх проведення та порядок денний, зокрема, про розгляд питання про виключення позивача з членів кооперативу.
Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Аналогічне положення щодо повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення міститься у пункті 13.4 Статуту кооперативу.
Отже, недотримання порядку повідомлення усіх членів кооперативу про скликання загальних зборів, встановленого статтею 15 Закону України «Про кооперацію», є порушенням їх прав на управління кооперативом, позаяк, свідченням незаконності прийнятих загальними зборами рішень є недотримання правлінням ОСББ порядку повідомлення саме усіх співвласників будинку про проведення таких зборів, а достатньою підставою для визнання незаконними рішень, прийнятих на таких зборах, є виявлення самого факту недотримання правлінням ОСББ порядку повідомлення певного співвласника будинку.
При цьому суд зазначає, що законом та/або Статутом відповідача прямо не визначено конкретні способи такого повідомлення учасника про скликання зборів, проте статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено обов'язок повідомлення учасників кооперативу про проведення загальних зборів членів кооперативу, відтак, порядок повідомлення визначається кооперативом на підставі внутрішніх процедур та належить до компетенції безпосередньо кооперативу без імперативних приписів закону, позаяк особа вправі самостійно обирати спосіб такого повідомлення, однак такий спосіб повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.
Зокрема, протоколом засідання правління обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» №45 від 05.04.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи, на виконання вимог пункту 13.4. Статуту було визначено порядок скликання загальних зборів та зборів Уповноважених шляхом:
- розміщення оголошення про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів Кооперативу на інформаційному стенді Кооперативу, який знаходиться у приміщенні Кооперативу за адресою м. Київ, СДТ «Стадне», Перший Лісостеповий провулок, 16;
- шляхом телефонного повідомлення членів Кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу (за наявності можливості телефонного зв'язку із членом кооперативу).
Вважати зазначені способи повідомлення (або кожен окремо) членів Кооперативу належним повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів Кооперативу.
За матеріалами справи судом встановлено та зазначено відповідачем, що СДТ «Стадне» було здійснено зазначені способи повідомлення членів Кооперативу про загальні збори, які відбулися 16.03.2016 року, а саме: по телефону (згідно з Протоколом ознайомлення з повідомленням про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів членів кооперативу) та через розміщення повідомлення на інформаційному стенді у приміщення кооперативу (копія повідомлення наявна в матеріалах справи).
Так, згідно з наявною в матеріалах справи копією Протоколу ознайомлення з повідомленням про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу СТД «Стадне», ознайомлення з інформацією про загальні збори та порядок денний проводилося уповноваженими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_47 , за особистим підписом члена Кооперативу або засобами телефонного зв'язку по контактам, наданим Правлінню кооперативу згідно наведеної в ньому таблиці, в графі №4 якої міститься інформація про здійснення телефонного дзвінку 05.03.2016 року на телефонний номер позивачки 566-18-80.
При цьому суд приймає до уваги доводи позивача про те, що даний номер телефону нею не використовується починаючи з 2007 року, оскільки попри наявність в протоколі ознайомлення відмітки про повідомлення позивача про дату, час і місце проведення загальних зборів членів кооперативу, за умови фактичної неможливості такого повідомлення засобами телефонного зв'язку через зміну позивачем місця проживання, має місце недобросовісність дій особи, яка здійснювала повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу, шляхом відображення недостовірної інформації про повідомлення гр. ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення загальних зборів членів кооперативу.
В той же час судом критично оцінюються викладені у відповіді на відзив твердження позивача про надання обслуговуючому кооперативу інформації про зміну місця проживання та адреси для листування з 2010 року на адресу: АДРЕСА_7 , зокрема, копії паспорту та пенсійного посвідчення, оскільки позивачем не надано жодних доказів вчинення зазначених дій, а також зважаючи на дату засвідчення гр. ОСОБА_1 відповідності копії паспорту, яка надана відповідачем разом з відзивом, його оригіналу - 22.10.2018 року.
Доказів повідомлення обслуговуючому кооперативу номера телефону, за яким можливо здійснювати комунікацію з позивачем, відмінного від номера телефону НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 суду також не надано.
Водночас, судом враховано наведений в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі №922/3946/16 правовий висновок щодо питання повідомлення учасника про проведення загальних зборів, що змінив своє місцезнаходження, згідно якої учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов'язково повідомляється про проведення, дату, час та місце проведення загальних зборів, змінивши місце своєї реєстрації, за таких обставин повинен повідомити товариство про місце своєї реєстрації, фактичне місце проживання або адресу для листування, а також проявити звичайну обачність, поцікавитися станом своїх корпоративних прав; оскаржувані рішення загальних зборів не можуть бути визнані недійсними, якщо позивач не повідомив товариство про нову адресу для листування.
Таким чином, Верховний Суд поклав певні обов'язки з організації скликання загальних зборів учасників товариство на обидві сторони: на товариство та його учасників. Перші зобов'язані забезпечити ефективне інформування учасників, а другі - забезпечити теоретичну можливість бути поінформованим у спосіб, передбачений установчими документами.
При цьому суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів поінформованості відповідача позивачем як членом обслуговуючого кооперативу про дійсні засоби зв'язку та листування (поштового та електронного) з гр. ОСОБА_1 ..
З наведеного вбачається, що кооперативом було дотримано порядок та строк повідомлення позивача про проведення загальних зборів, передбачений статтею 15 Закону України «Про кооперацію», пунктом 13.4 Статуту та протоколом Правління кооперативу №45 від 05.04.2013 року у єдиний можливий спосіб, а саме шляхом розміщення 02.03.2016 року письмової інформації про дату, час, місце проведення і порядок денний зборів членів кооперативу на стенді останнього, який знаходиться у приміщенні кооперативу за адресою: АДРЕСА_8 , що позивачем не заперечується.
Отже, враховуючи твердження позивача щодо постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться на території кооперативу, та її обробку з 1991 року, за висновками суду, гр. ОСОБА_1 мала об'єктивну можливість отримати інформацію щодо повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу, призначених на 16.03.2016 року.
Положеннями частини 9-12 статті 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Згідно з пунктом 13.8 Статуту загальні збори Членів Кооперативу вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини його Членів, а збори уповноважених - за наявності не менше 2/3 уповноважених.
Рішення загальних зборів членів Кооперативу приймаються (вважаються прийнятими), якщо за нього проголосувало не менше 75% Членів Кооперативу, загальної кількості Членів Кооперативу, з таких питань: а) прийняття, внесення змін до Статуту Кооперативу; б) прийняття рішення про вступ до кооперативного об'єднання та вихід з нього; в) прийняття рішення про припинення діяльності Кооперативу; г) обрання, відкликання, дострокове припинення повноважень Голови та Членів Правління, Голови та Членів Спостережної ради, Голови та членів Ревізійної комісії.
При цьому, відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в Кооперативі приймається загальними зборами Членів Кооперативу більшістю голосів та/або рішенням Правління.
Відповідно до додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 року загальна кількість членів кооперативу СДТ «Стадне» складає 620 осіб. Таким чином, відповідно до Статуту кооперативу необхідний кворум для прийняття будь-якого рішення загальними зборами членів кооперативу складає - 465 осіб (75%), а кворум для прийняття рішення про припинення членства в кооперативі - 311 осіб (більшістю голосів). Загальні збори членів кооперативу вважаються правомочними, якщо на них присутні - 311 осіб (більше половини).
Водночас, відповідно до зазначеного додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 року участь у загальних зборах членів кооперативу прийняло 474 членів СДТ «Стадне», що свідчить про наявність кворуму при відкритті зборів як для визнання загальних зборів правомочними, так і для прийняття рішень з будь-яких питань.
Проте, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач заперечує факт участі у загальних зборах кооперативу 16.03.2016 року 13 осіб, які письмово підтвердили, що участі у вищезазначених загальних зборах членів обслуговуючого кооперативу 16.03.2016 року не приймали, з порядком денним ознайомлені не були, про проведення зборів їм ніхто не повідомляв, за виключення з учасників кооперативу, у тому числі гр. ОСОБА_1 , не голосували, свій підпис під вказаним рішенням (протоколом зборів) ніколи не ставили, та що такий підпис є підробним.
Відтак, на переконання позивачки, кворуму на загальних зборах членів кооперативу СДТ «Стадне» від 16.03.2016 року не було, у зв'язку з чим прийняті на вказаних зборах рішення є незаконними.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, до позовної заяви позивачем додані копії заяв-пояснень від 08.04.2019 року в межах кримінального провадження СВ Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві №12018100020009601 наступних осіб: ОСОБА_12 , ОСОБА_48 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_49 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , за змістом яких вказані особи зазначають, що не обізнані про проведення загальних зборів членів кооперативу з 2011 року, не брали участі в загальних зборах членів кооперативу 16.03.2016 року, з порядком денним ознайомлені не були, в голосуванні участі не приймали та своїм підписом відповідне рішення, в тому числі про виключення гр. ОСОБА_1 з членів кооперативу, не засвідчували. Вказані копії заяв завірені підписом представника позивача адвоката Семенюка К.В.
Також до матеріалів справи надані пояснення, відібрані адвокатом у порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у наступних осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , згідно змісту яких вказані особи підтверджують користування позивачем на постійній основі приблизно з 1991 року земельною ділянкою в кооперативі, а також зазначають про відсутність інформації та їх повідомлення як про проведення загальних зборів членів кооперативу, так і про виключення гр. ОСОБА_1 з членів обслуговуючого кооперативу.
В подальшому, разом з відповіддю на відзив позивачем подано нотаріально посвідчені заяви свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також в судовому засіданні 27.07.2023 року за клопотанням представника позивача до матеріалів справи приєднано заяву свідка ОСОБА_15 .
Суд зазначає, що допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, якщо належність доказів характеризує об'єктивний зв'язок доказів з фактами (обставинами), які треба встановити, то допустимість доказів зв'язана з їх процесуальною формою, тобто засобами доказування. Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
У зв'язку з викладеним, суд не приймає в якості належного, достовірного та допустимого доказу заяви-пояснення осіб, які були подані у межах кримінального провадження, оскільки адвокат Семенюк К.В. не мав права засвідчувати їх достовірність власним підписом з огляду на приписи частини 5 статті 91 ГПК України, згідно з якою учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В свою чергу, зі змісту вказаних заяв-пояснень слідує, що вони подавались в рамках кримінального провадження №12018100020009601, а відповідно їх оригінали зберігаються в матеріалах вказаного кримінального провадження. При цьому позивачем не надано суду доказів отримання дозволу слідчого на розголошення матеріалів кримінального провадження в порядку статті 222 КПК України, згідно з якою відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Суд також зазначає, що сама по собі заява-пояснення в межах кримінального провадження не є показаннями - відомостями, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина 1 статті 95 КПК України).
Згідно з частино 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно частиною 1, 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Показання свідка за змістом статті 88 вказаного Кодексу викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно з приписами частин 2-4 даної статті у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Проте, в матеріалах справи відсутні нотаріально засвідчені заяви свідків: ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , у зв'язку з чим відомості, викладені від імені вказаних осіб у заявах-поясненнях по кримінальному провадженню, не приймаються судом до уваги як такі, що не підтверджують наведених у них обставин в належний та допустимий спосіб згідно вимог Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_55 , яка судом також не приймається до уваги, оскільки з останньої неможливо встановити, кому така заява була адресована, ким підписана, не містить ні адресата, ні обставин, за яких вона складалась.
Що стосується наявних в матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , то відповідно до частини 1, 2 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наразі, предметом доказування у даному спорі про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу СДТ «Стадне», оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, в частині виключення зі складу членів кооперативу ОСОБА_1 , є: факт проведення зборів; відсутність акціонера (учасника) товариства на зборах з вини товариства; голосування проти прийняття оспорюваного рішення; можливість вплинути на результат прийнятого рішення у випадку участі на зборах; порушення встановленого нормами закону чи установчих документів порядку проведення зборів; суттєвий характер порушення; порушення прав чи законного інтересу позивача; момент, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про проведення зборів тощо.
Проте, оцінюючи надані в якості доказів на підтвердження позовних вимог заяви свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , судом враховано, що останні не брали участі в загальних зборах членів кооперативу, що відбулись 16.03.2016 року, їх підписи відсутні в додатку до протоколу про реєстрацію учасників зборів, що свідчить про те, що вказаним особам не можуть бути відомі обставини, які мали місце 16.03.2016 року під час загальних зборів членів кооперативу, внаслідок їх фактичної відсутності на цих зборах.
Суд також приймає до уваги надані у судовому засіданні 29.03.2023 року пояснення голови кооперативу СДТ «Стадне» ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_11 взагалі не є членом кооперативу та не мав бути присутнім на зборах учасників кооперативу. Доказів зворотного позивачем суду не надано.
Таким чином, показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 не беруться судом до уваги, оскільки такі особи не брали участі у зборах учасників кооперативу 16.03.2016 року та їх голоси не враховувались при визначенні кворуму.
Суд також зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №910/15071/20, від 03.11.2020 року у справі № 916/3133/17 та від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19 не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних (установчих) зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.
Встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів.
Таким чином, відсутність позивачки на загальних зборах учасників кооперативу 16.03.2016 року та неможливість у зв'язку з цим гр. ОСОБА_56 особисто під час проведення загальних зборів брати участь у голосуванні та висловлювати свої думки з питань порядку денного зборів не може бути розцінене судом в якості достатньої та безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів від 16.03.2016 року за умови прийняття загальними зборами таких рішень при наявності достатнього кворуму та з питань, передбачених у порядку денному зборів.
Суд наголошує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості та переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі 924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У зазначеному аспекті суд враховує, що надані позивачем докази не спростовують факт дійсності підписів у додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 року принаймні 470 членів кооперативу (навіть за відсутності участі у зборах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ).
Водночас, участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного 470 членів кооперативу, що становить більше 75% від загальної кількості членів кооперативу, підтверджує факт дійсності голосування та наявність кворуму для прийняття рішень з усіх питань порядку денного загальних зборів учасників кооперативу 16.06.2016 року.
Як зазначалось судом раніше, судова практика виходить з того, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з допущеними під час їх скликання та проведення процедурними порушеннями, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на ухвалення загальними зборами рішення.
Наразі, судом за матеріалами справи встановлено, що з урахуванням участі та голосування на загальних зборах 16.03.2016 року 470 членів кооперативу, справжність підписів яких у додатку до протоколу позивачем не спростовано, рішення в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне" прийняте за наявності кворуму.
При цьому, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/6965/17 суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не міг жодним чином вплинути на прийняття рішення загальними зборами членів кооперативу, тобто безпосередня участь позивачки у спірних загальних зборах 16.03.2016 року не могла вплинути на результати голосування та прийняті на загальних зборах рішення, оскільки позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
В той же час, в контексті вищенаведеного суд наголошує, що позивачем ні під час звернення з позовною заявою, ні під час судового розгляду справи не надано та не наведено жодних доводів щодо підстав скасування рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року, зумовлених діями позивача та/або її можливою присутністю на загальних зборах 16.03.2016 року, зокрема, з підстав відсутності боргу зі сплати членських внесків Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне», наявності підстав для звільнення від їх сплати або інших доводів на противагу винесеним на розгляд загальних зборів членів кооперативу питанням.
Окрім цього, судом не приймаються до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», згідно якого учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, та при цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере, та той факт, що відповідно до додатку до протоколу №64 від 16.03.2016 року частина осіб, а саме: ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 начебто самі голосували за своє виключення з членів кооперативу, оскільки у даному спірному випадку враховуючи предмет позову та зміст корпоративних прав учасників суд керується положеннями спеціального Закону України «Про кооперацію».
При цьому, оскільки відповідно до пункту 11.4 Статуту рішення про припинення членства в Кооперативі приймається загальними зборами Членів Кооперативу більшістю голосів, що у випадку вирішення питання про припинення членства ОСОБА_1 становить достатній кворум з 311 осіб, отже з урахуванням загальної кількості осіб, що взяли участь у спірних загальних зборах, а саме 474 осіб, відсутність голосів зазначених позивачем 10 осіб на наявність кворуму не могло вплинути, а відтак жодним чином не мало впливу на результат голосування.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 338/180/17).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
За 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Падати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 року справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду 02.02.2021 року у справі № 925/642/191).
Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
З метою отримати судового захисту шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення свого права на участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 року у справі №922/1628/22).
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №925/973/17).
Як зазначалось судом раніше, відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про кооперацію» та пункту 11.3 Статуту членство у кооперативі припиняється, зокрема, у разі несплати внесків у порядку, визначеному Статутом кооперативу.
В свою чергу, у позовній заяві позивач не заперечує, що вона мала непогашену заборгованість перед Обслуговуючим кооперативом СДТ «Стадне», оскільки у період з 2007-2013 років не сплачувала членські внески у зв'язку з наявною у неї заборгованістю по заробітній платі, проблемами зі здоров'ям, а також через придбання позивачкою квартири за договором №35 від 16.04.2007 року про інвестування у будівництво об'єкту та сплатою її вартості у сумі 450 157,50 грн.
Разом з цим, як стверджує позивачка, в подальшому заборгованість перед кооперативом зі сплати членських внесків нею була погашена у повному обсязі, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії наступних квитанцій: квитанція №3 від 08.12.2015 року на суму 1001,00 грн., призначення платежу членські внески; дублікат чеку від 06.08.2018 року про оплату 25.10.2017 року 330,00 грн., призначення платежу членські внески за користування землею; дублікат чеку від 06.08.2018 року про оплату 22.08.2017 року 330,00 грн., призначення платежу членські внески за користування землею; квитанція до прибуткового касового ордеру №862 від 03.07.2017 року на суму 2 460,00 грн., призначення платежу членські внески 2016, 2017 роки; квитанція до прибуткового касового ордеру №58 від 22.09.2006 року на суму 600,00 грн., призначення платежу добровільні вступні членські внески; квитанція №20 від 22.05.2018 року на суму 240,00 грн. призначення платежу ОСОБА_1 оренда землі; квитанція від 16.12.2014 року на суму 2 000,00 грн., призначення платежу членські внески; квитанція №24 від 15.03.2018 року на суму 240,00 грн., призначення платежу ОСОБА_1 оренда землі бєрезень-квітень-2018; квитанція №67 від 15.03.2018 року на суму 360,00 грн., призначення платежу членські внески, оренда землі за 7, 8, 9 місяць 2018 року; дублікат квитанції від 30.01.2019 року про сплату 17.01.2018 року суми 240,00 грн., призначення платежу користування землею січень-лютий 2018 року.
Проте, із наданих позивачем документів вбачається, що тільки два платежі можна віднести до сплати членських внесків, що були сплачені позивачкою до моменту виключення її за рішенням загальних зборів від 16.03.2016 року з членів кооперативу - це квитанція №3 від 08.12.2015 року на суму 1 001,00 гривень та квитанція від 16.12.2014 року на суму 2 000,00 гривень.
Згідно листів кооперативу від 15.02.2016 року №2 та від 04.03.2016 року №1, копії яких наявні в матеріалах справи, сума заборгованості позивачки - ОСОБА_1 з оплати членських внесків та інших платежів, передбачених Статутом, станом на березень 2016 року складала 11 445,00 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №14 від 04.10.2022 року, яка видана ОК СТД «Стадне», розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 2007 року по 2016 рік становить 11 445,00 грн. та складається з заборгованості зі сплати членських внесків - 6 000,00 грн., внесків на ремонт-будівництво дороги - 5 445,00 грн..
Згідно з розшифровкою до довідки №14 від 04.10.2022 року, станом на 16.03.2016 року заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати членських внесків становила 6 000,00 грн.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тобто, як встановлено судом, матеріалами справи належним чином підтверджується станом на час прийняття загальними зборами членів кооперативу 16.03.2016 року рішення про виключення позивача зі складу членів кооперативу заборгованість останньої по сплаті членських внесків, що з урахуванням положень Статуту та приписів чинного законодавства є достатньою правовою підставою для прийняття відповідного рішення про виключення.
При цьому обставини здійснення позивачем частини оплати заборгованості після виключення позивача з членів кооперативу, а саме у період 2017-2019 років, не спростовують наявності боргу на час проведення загальних зборів 16.03.2016 року та не можуть бути враховані в якості його належного погашення.
Суд наголошує, що посилання позивачки на неможливість сплачувати у період з 2007 по 2013 роки членські внески, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази придбання ОСОБА_1 у 2007 році квартири вартістю 450 157,50 грн., свідчить виключно про недобросовісність в частині виконання нею своїх обов'язків як члена кооперативу - своєчасно та у повному обсязі сплачувати членські внески, розмір яких у порівнянні з вартістю придбаної позивачем квартири є незначним, та не є обставиною для звільнення її від оплати внесків учасника кооперативу.
Суд також враховує, що згідно з наявною в матеріалах справи заявою від 06.10.2022 року свідка ОСОБА_4 , який є головою СТД «Стадне», а також за змістом проведеного в підготовчому судовому засіданні 29.03.2023 року його допиту судом, ОСОБА_4 особисто та неодноразово під час зустрічей у 2014-2015 роках з ОСОБА_1 повідомляв їй про наявність заборгованості, про необхідність погашення боргу, оскільки в подальшому у зв'язку з цим її можуть виключити з членів кооперативу, проте на такі попередження ОСОБА_1 реагувала негативно.
Додатково обставини наявності заборгованості ОСОБА_1 зі сплати членських внесків, яку остання почала активно оплачувати лише після виключення з членів кооперативу, підтверджуються також наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_14 , яка працювала в Обслуговуючому кооперативі СДТ «Стадне» на посаді бухгалтера, в тому числі в 2016 -2017 році, та змістом проведеного судом в підготовчому засіданні 23.02.2023 року допиту вказаної особи.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу СТД «Стадне» відбулось на підставі, прямо передбаченій законом та Статутом кооперативу, а саме у зв'язку з систематичним порушенням нею вимог Статуту та несплатою членських внесків.
Відтак, за встановлених судом обставин, відсутні підстави вважати, що спірним рішенням загальних зборів учасників кооперативу, яке оформлено протоколом № 64 від 16.03.2016 року, в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу СДТ "Стадне" було порушено права позивачки як члена кооперативу.
Суд також зазначає, що у позовній заяві та в інших заявах по суті позивач неодноразово наголошує на тому, що внаслідок її виключення з членів кооперативу відбулось незаконне позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та яка в подальшому була протиправно відчужена на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
На підтвердження своїх тверджень позивач надає заяви-пояснення деяких членів кооперативу в межах кримінального провадження, нотаріально засвідчені заяви свідків деяких членів кооперативу з інформацією про користування ОСОБА_1 вищезазначеною земельною ділянкою, рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12.07.2018, інформацію та матеріали з Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради, Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки та інші докази, які на переконання позивача, доводять права ОСОБА_1 на означену земельну ділянку, у тому числі посилання на матеріали справи №753/20440/18 щодо оскарження рішення Київської міської ради про приватизацію вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_5 .
Так, 22 жовтня 2018 року гр. ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради «Київська міська державна адміністрація», Обслуговуючий кооператив Садово-дачне товариство «Стадне», ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12 липня 2018 року, в якому просила визнати недійсним рішення Київської міської ради VIII скликання VI сесії від 12 липня 2018 року (справа № А-25025) в частині передання громадянці та члену Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства «Стадне» ОСОБА_57 у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:96:0065:0017, площею 0,1055 га за адресою: АДРЕСА_3 згідно пункту № 44 додатку № 1 вказаного рішення для ведення колективного садівництва в мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі міста Києва за рахунок земель, що перебувають в оренді Обслуговуючого кооперативу Садово-дачного товариства «Стадне».
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.10.2018 року відкрито провадження у справі № 753/20440/18, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2022 року за клопотанням позивача - гр. ОСОБА_1 провадження у справі № 753/20440/18 зупинено до вступу рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10683/21 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Садово-дачне товариство „Стадне" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів кооперативу в частині виключення ОСОБА_1 із числа членів обслуговуючого кооперативу в законну силу.
Відтак, зважаючи на зупинення провадження у сказаній справі № 753/20440/18 та відсутність у ній остаточного судового рішення, посилання позивача на протиправність позбавлення її права користування земельною ділянкою кадастровий номер 800000000:96:006:0017, площею 0,1055 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та можливість врахування відповідних преюдиційних обставин є передчасним та до уваги не приймаються.
Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи приписи статей 13, 15 Закону України «Про кооперацію», пункти 11.3, 11.4, 13.2, 13.4, 13.8 Статуту кооперативу рішення, викладені у протоколі загальних зборів від 16.03.2016 року, були прийняті повноважним органом - загальними зборами учасників кооперативу та за наявності достатньої кількості голосів (кворуму) для прийняття відповідних рішень з дотриманням порядку голосування, зокрема, проведення голосування виключно з питань, передбачених у порядку денному, що свідчить про відсутність підстав для скасування оспорюваного позивачем рішення загальних зборів учасників кооперативу СТД «Стадне» від 16.03.2016 року, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016 року.
Суд також зазначає, що позивач як член Обслуговуючого кооперативу СДТ «Стадне» скористався своїм правом на оскарження рішення загальних зборів членів кооперативу та фактично оспорює саму процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників кооперативу, разом з цим позовна заява та надані суду письмові пояснення не містять доказів на спростування фактів наявності заборгованості зі сплати членських внесків та протиправності прийнятого у зв'язку з цим рішення про виключення гр. ОСОБА_1 з членів обслуговуючого кооперативу, тобто доказів порушення конкретних прав та законних інтересів позивача як члена кооперативу внаслідок прийняття загальними зборами членів кооперативу рішення, оформленого протоколом № 64 від 16.03.2016 року.
Наразі, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, які саме інтереси учасника кооперативу потребують судового захисту у даному спорі, яким чином відсутність самої гр. ОСОБА_1 на вказаних загальних зборах 16.03.2016 року, а також можлива відсутність деяких інших членів кооперативу, припускаючи відсутність їх підписів про реєстрацію на участь у зборах 16.03.2016 року, вплинула на правомочність проведених 16.03.2016 року загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу та їх результат.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, оскільки позивачем під час розгляду справи належними засобами доказування не спростовано факт прийняття загальними зборами учасників кооперативу оспорюваних рішень, оформлених протоколом №64 від 16.03.2016 року, всупереч приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників кооперативу, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016 року, в частині виключення гр. ОСОБА_1 з числа членів Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне", у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, під час розгляду судом позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу садово - дачне товариство "Стадне" останнім подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки, за твердженням відповідача, відлік строку позовної давності для звернення з даним позовом починається щонайменше з 03.07.2017 року, оскільки позивачу про існування оскаржуваного рішення загальних зборів, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016 року, стало відомо щонайпізніше 03.07.2017 року під час особистої явки до бухгалтера кооперативу ОСОБА_14 з вимогою прийняти членські внески, у результаті чого зчинився скандал. Таким чином відповідач зазначає про наявність підстав згідно приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.
У 256 Цивільного кодексу України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
В той же час, за умовами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з цим, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 року у справі 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 року у справі №575/467/16-ц.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 року у справі № 911/926/17 зазначив, що порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 року) та статтею 74 ГПК України (у редакції чинній з 15.12.2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
З огляду на вищезазначене, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо наявності самостійних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , підстави для застосування строку позовної давності до вимог про визнання і скасування рішення загальних зборів, оформленого протоколом №64 від 16.03.2016 року, та розгляду відповідного клопотання відповідача відсутні.
Окремо суд звертає увагу, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності в розмінні ч. 1 ст. 261 ЦК України має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі № 916/2767/21 та від 23.02.2021 року у справі №910/5349/18, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Тобто, позивач як власник корпоративних прав та член обслуговуючого кооперативу міг бути обізнаним про наявність заборгованості з оплати внесків та не був позбавлений можливості з'ясувати їх розмір, а також отримати інформацію щодо призначення загальних зборів членів кооперативу та розгляд питання, пов'язаного з їх несплатою, тоді як неотримання інформації не свідчить про неможливість позивача це зробити, оскільки позивач мав діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон