номер провадження справи 4/195/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2023 Справа № 908/3088/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 22)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 81327,45 грн.
03.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № С-3.23.00323 від 27.09.2023 (вх. № 3367/08-07/23 від 03.10.2023) Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про стягнення 81327,45 грн., в тому числі страхового відшкодування в розмірі 70551,44 грн., пені в розмірі 10120,75 грн. і 3 % річних в розмірі 655,26 грн.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 справу № 908/3088/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3088/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/195/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 993, 1188, 1194 ЦК Кодексу, ст., ст. 1172, 1187, 1191 , ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 70551,44 грн. страхового відшкодування (основний борг), 10120,75 грн. пені та 655,26 грн. 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2023 у справі № 908/3088/23 відповідачу запропоновано у строк до 26.10.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 20.11.2023 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 08.11.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 09.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3088/23 доставлена до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 09.10.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано Відзив на позовну заяву за вих. №2489 від 30.10.2023 (вх. №23196/08-08/23) від 31.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023 Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.10.2023 включно.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 70551,44 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації. В частині стягнення 10120,75 грн. пені та 655,26 грн. 3 % річних просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи при цьому, що у разі прийняття рішення судом про задоволення вимог в цій частині, просить врахувати норми листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 та Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.22 строком на 30 діб, визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України. Також зазначив, що дія ч.2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Крім того просить повернути позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
07.11.2023 позивачем через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано відповідь на відзив на позовну заяву за вх. №23773/-8-08/23 від 07.11.2023, в якій позивач зауважив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21, провадження № 12-44гс22, а саме в п. 8.54 зазначено «Виходячи зі змісту пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування».
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 08.11.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 12.12.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ
Матеріали справи свідчать, що 01.12.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (Страховик, позивач у справі) та громадянкою ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Програма «Преміум+» № 209.22.2724420 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем «KIA SPORTAGE» д.р.н НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вигодонабувачем за Договором визначено власника застрахованого транспортного засобу.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «KIA SPORTAGE» д.р.н НОМЕР_1 власником автомобіля «KIA SPORTAGE» д.р.н НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
26.01.2023 о18:30 год. в місті Києві по вул. Г.Дніпра, 2-А сталася ДТП за участю автомобіля «KIA SPORTAGE» д.р.н НОМЕР_1 та автомобіля «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної ДТП з вини водія транспортного засобу ««RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 сталося зіткнення з транспортним засобом «KIA SPORTAGE» д.р.н НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2023 справа № 756/1858/23, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 та порушення Світличним К.С. п.п.2.3б, 10.3 Правил дорожнього руху України.
Вказаною вище постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2023справа № 756/1858/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
27.01.2023 власник пошкодженого Застрахованого транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) звернулася до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Акту (Протоколу) огляду транспортного засобу від 27.01.2023 та рахунку-фактури Філії «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» № 0000001232 від 03.02.2023 вартість відновлення автомобіля «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 становить 73 751,44 грн.
Відповідно до п., п. 10, 12 Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Програма «Преміум+» № 209.22.2724420 від 01.12.2022 діє з 00.00 годин 02.01.2023 по 24.00 години 01.01.2024. Строк дії Договору відповідає строку дії періодів страхування, визначених в п. 12 частини А Договору, за умови сплати Страхувальником кожного наступного страхового платежу. Дата початку періоду страхування - 02.01.2023, дата закінчення періоду страхування - 01.01.2024.
Таким чином, Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Програма «Преміум+» № 209.22.2724420 від 01.12.2022 діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 26.01.2023.
Письмових доказів, якими спростовується зазначене, матеріали справи не містять.
Позивачем затверджено Страховий акт № 3.23.00323-1 від 07.02.2022, згідно із яким у зв'язку із настанням 26.01.2023 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в загальній сумі 73 751,44 грн.
Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 73 751,44 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 68807814 від 07.02.2023.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP/210608219 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160 000,00 грн. та франшизу у розмірі 3200,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 , згідно Полісу № EP/210608219 застрахована відповідачем, позивачем на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» 01.03.2023 за вих. №С-3.23.00323 від 28.02.2023 направлялася Заява про виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 73 751,44 грн. в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», що підтверджується фіскальним чеком від 01.03.2023, описом вкладення до цінного листа, скріплений відбитком поштового зв'язку за 01.03.2023 та поштової експрес накладною № 0970101891576 від 01.03.2023.
Зазначена Заява про виплату страхового відшкодування отримана відповідачем 06.03.2023.
Зазначена заява залишена без відповіді та задоволення. Страхове відшкодування не виплачене.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 73 751,44 грн., та нарахованих на вказану суму пені в розмірі 10120,75 грн. і 3 % річних в розмірі 655,26 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору якщо передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу №EP/210608219 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «RENAULTLOGAN» д.р.н. НОМЕР_3 вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26.01.2023.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку позивачу) в обсязі, визначеному Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання, що має бути сплачене відповідачем становить 73 751,44 грн.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 3200,00 грн.
Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 70551,44 грн. (73 751,44 грн. - 3200,00 грн.).
При зверненні до відповідача з вимогою про сплату шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем врахований розмір франшизи.
При цьому, приймаючи до уваги положення ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).
Суд враховує, що ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», як Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в силу положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовує у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 01.03.2023 направлялася заява (регресна вимога) № С-3.23.00323 від 28.02.2023 на виплату страхового відшкодування в розмірі 73751,44 грн., яка отримана відповідачем 06.03.2023, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.
Отже відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ СГ ТАС не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 05.06.2023 включно.
Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 70551,44 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у Відзиві на позовну заяву від 31.10.2023.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та задоволення вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 70551,44 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 10120,75 грн. пені за період з 06.06.2023 по 26.09.2023 та 655,26 грн. 3 % річних за період 06.06.2023 по 26.09.2023.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних є обґрунтованими.
Судом перевірено розрахунки вказаних сум за заявлений позивачем період нарахування, який викладено у позовній заяві, та встановлено, що їх здійснено позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч.,ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві від 31.10.2023) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних норм листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22 та Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.22 строком на 30 діб, визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Таким чином, за загальним правилом зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТДВ «Експрес Страхування») також знаходиться в несприятливому економічному становищі,а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкоування та інших, визначених Договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Таким чином, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форсмажорною обставиною, та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Судом клопотання відповідача (викладене у відзиві за вих. № 2489 від 30.10.2023) про повернення позивачеві 50 % сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України судом не задовольняється з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Тобто, мова йде про визнання позовних вимог саме в повному обсязі, без будь-яких обмовок щодо часткового визнання позовних вимог.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, про що зазначено у відзиві за вих. № 2489 від 30.10.2023, а саме: відповідач визнає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 70551,44грн., а в частині вимог про стягнення пені та відсотків річних - просить відмовити в задоволенні позову. Відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.
Керуючись ст.,ст. 46, 123, 126, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 22, ідентифікаційний код юридичної особи 36086124) 70 551 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 44 коп.страхового відшкодування, 10 120 (десять тисяч сто двадцять) грн. 75 коп. пені, 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. 3 % річних та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 12» грудня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.